Transcript ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ

ВСТАВЛЕНІ
КОНСТРУКЦІЇ
СУМ. Синтаксис
Вставлені конструкції
за своїм
граматичним статусом є різного роду
синтаксичними одиницями,
включеними в певну реченнєву
(текстову) структуру з метою
додаткового повідомлення, пояснення
чи уточнення, побіжного зауваження
щодо загального висловлювання або
окремого його компонента.
• Наприклад: «Якби з мене вийшов
письменник (ця ідея мене переслідує
все життя), героїнею мого першого
справжнього твору була б тільки вона»
(І. Муратов).
вставленим конструкціям не
властиво передувати
основному реченню. Вони
найчастіше функціонують
всередині речення:
«Церковне свячення паски (і з нею
іншої всячини) стало тут в центрі
різних сакральних актів…» (М.
Грушевський);
«А він перестав говорити про
стрілянину (хоч вона не втихала, а
посилювалась)» (А. Головко).
вставлені компоненти, які
співвідносні з окремим
словом чи
словосполученням, нерідко
можуть передувати
пояснюваному виразу:
• «Він згадав про неї за два роки
до своєї смерті, написавши (теж
недрукований) вірш «Я кличу
тебе» (П. Загребельний).
Між вставними і
вставленими одиницями є
різниця і в інтонаційному
вираженні їх.
• Останні інтонаційно виділяються
сильніше – характеризуються
значною паузністю, особливим
темпоритмом при включенні в
загальну реченнєву структуру.
За формальними
ознаками
вставлені конструкції являють
собою однослівні, двослівні та
багатослівні одиниці, які залежно
від їх лексико-граматичної
характеристики, дистрибуції
основного речення, здатні
виконувати різні смислові,
експресивно-акцентуаційні функції.
однослівні:
«Немає сумніву, що
Славута (Соавута) –
праслов’янський
гідронім на позначення
Дніпра (В. Німчук);
двослівні:«Іван
доводив, що краще
йти зі своїми
односельцями, тим
більше, що до
загону вступив і
дядько Іван
(материн брат).»
(П. Григоренко);
багатослівні:
«Наприкінці 80-х рр.
з’явилося масштабне
(а з бібліографією і
п’ятитомне) видання
«Українська
література в
загальнослов’янськом
у й світовому
контексті…»
(Д. Наливайко).
Такі вставлені конструкції можуть
приєднуватися до основної
частини речення:
•
•
•
а) за допомогою підрядних сполучників (причини, мети,
умови, доступу тощо): «Гості одні в хаті бавляться (бо вже
було повечорі), одні гуляють надворі…» (Ю. Федькович);
б) сурядних сполучників (різних семантичних груп): «І Ви
казали до діда – а дід човгикав по хаті, - а що Ви йому
казали, то Ви не чули й самі» (Л. Костенко);
в) на сонові безсполучникового зв’язку: «А тоді один
кухарчук приніс невеличкого штофа (каже, купив у одної
баби), ягоди були там поморщені, вишнівка – темночервона…» (Ю. Мушкетик); при безсполучниковому
приєднанні нерідко вживаються дієприслівникові,
дієприкметникові звороти: «Матер’ял (говорячи фаховим
терміном) навалюється брилами, громадиться горами,
збиваючи з ніг, загрожуючи привалити геть» (І.
Багряний).
• За наявністю
головних
членів
вставлені
двоскладні
речення
бувають повні
і неповні; за
наявністю
другорядних
членів –
поширені і
непоширені.
•
повні поширені: «Слов’яни – як
•
Стоцький);
повні непоширені: «Герой твору
•
•
вказують їх мови – ще й сьогодні
майже так само угруповані, як
були розміщені в своїй
прабатьківщині» (С. Смаль(він без імені) заражений модним
для молодіжної белетристики
«роздвоєнням», вірніше, навіть
«розстроєнням» душі…» (М.
Малиновська);
неповні поширені: «Прийшовши
до свого університетського
товариша Андрія Гарасевича
(недавно видав свої «Сонети»), я
застав там Маланюка»
(М.Неврлий);
неповні непоширені: «І знову
було приємно, що він пам’ятає (не
забув) її студентську звичку»
(П.Дорошко).
Досить часто в функції простого
вставленого речення виступають різної
семантики односкладні конструкції.
 Щодо модального
значення, вставлені
конструкції можуть
представляти
реченнєві структури з
семантикою
розповідності,
питальності,
бажальності тощо.
 Вставлені конструкції,
що мають характер
складного речення,
представлені
утвореннями з
підрядним, сурядним
і безсполучниковим
зв’язком.
• Конструкції,
співвідносні з
підрядним реченнями
нерозчленованої
структури:
• Конструкції,
співвідносні з
підрядним реченнями
розчленованої
структури:
«Гетьман усміхнувся в
вуса (бачив, що та
усмішка сподобалась
хлопцеві),
повернувся й пішов»
«Батько був ще дуже
молодий (коли я
народилася, йому
було двадцять чотири
роки)» (Н.
(Ю. Мушкетик).
Суровцева).
• Конструкції,
співвідносні зі
складносурядними
реченнями.
«Як же вже трохи
вгамувались. Тоді
Череваниха посадила
Петра на лавці і сама
сіла коло його (а
Леся з другого боку, і
обидві держались
йому за руки)…»
(П. Куліш).
• Конструкції,
співвідносні з
безсполучниковим
реченням.
«Події, що я їх узяв,
відбуваються на
початку встановлення
радянської влади, і я
село беру так, як воно
тоді було (голод;
прирізка землі;
уявлення про Леніна
як про антихриста
тощо)» (П. Тичина).
Різний характер вставлення в
системі знаходить вираження:
• а) в компонентах, що не мають жодних
синтакичних показників «входження» у
структуру основного речення. Представлених
номінативною субстантивною групою чи будьякою предикативною конструкцією;
• б) в синтаксичних одиницях, безпосередньо
пов’язаних з основною частиною сполучників
сурядності чи підрядності («але особливим,
відмінним від сурядності чи підрядності
способом»), або на основі власне інтонаційного
оформлення:
Однією з основних функцій
вставлених конструкції є власне
пояснювальна, тлумачна:
• «Під час роботи так
званих «чорних» рад
(тобто рад, у яких
брали учать широкі
верстви народу),
голос запорожців у
виборах гетьмана мав
вирішальне
значення…»
(В. Смолій).
• «У четвертому номері
«Мистецтва» за 1919
р. вміщено рецензію
Вагра (псевдонім
Чумака) на перший
номер журналу
«Музагет»»
(С. Крижанівський).
Специфічними є пояснювальноуточнювальні вставлені
конструкції.
• Вони вживаються головним чином у науковій,
публіцистичній літературі. Вставлений
компонент, крім власне уточнювальних слів,
містить, як правило, авторський криптонім.
• «От що говорив про поетичну асоціативність
Іван Франко в своїй праці «З секретів поетичної
творчості»: «..З якою легкістю він (поет — А. К.)
зводить докупи, комбінує такі образи, які в
звичайній уяві тільки з трудом можна звести
докупи...»» (А. Кацнельсон).
Доповнювально-уточнювальні
вставлені конструкції
розгортають, доповнюють канву основної
частини висловлювання, привносячи
певну конкретику у розповідь
«Тичина (в перший період творчості) є
представником українського символізму
і «центром ваги» цього літературного
напрямку (або хоч одним із «центрів
ваги»), хоч прийшов він на самому кінці
розвитку символізму...» (Д. Чижевський).
Порівняльні вставлені
конструкції
• мають характер порівняльно-зіставних
(протиставних), а також порівняльнопояснювальних одиниць, які в
реченнєвій структурі виконують роль як
конкретизаційних, так і
узагальнювальних компонентів
• «.Такий підхід можна назвати
мистецьким плюралізмом (подібно як
існує філософський плюралізм) (Б.-І.
Антонич)
Цікаво!!!
• Функцію вставленого компонента
можуть виконувати, залежно від
модальної семантики висловлювання,
знак питання, знак оклику
• Серед переказів легендами обростає
переказ про півгодинне (!) споглядання
одного весняного пейзажу самим паном
після важкого трудового дня»
(М. Стрельбицький).
• Вставления в літературнохудожньому творі, здатні
фіксувати невласне пряму мову,
передавати внутрішньопсихологічний стан персонажа
• Вставлені компоненти у різних
позиціях можуть супроводжувати
слова автора при прямій мові:
«Любов промовляє над світами
(просто, без пафосу, тихо)
У драматургічних текстах
вставлення-ремарки вживаються:
• а) безпосередньо після
найменування персонажа;
• б) всередині мови персонажа;
• в) вкінці репліки.
• У публіцистичному, особливо
науковому, стилях широко
охоплені вставленими
конструкціями різного плану
цитації (вказівка на джерело
цитування, як правило, подається
в основній частині речення)
• Особливий стилістичний ефект
досягається завдяки повторюваності у
вставленій конструкції окремо
компонентів основної частини речення:
повторювані компонент дуже часто
відзначається експресивністю,
підвищеною інтонаційністю.
• «Моя мамка (моя!!!) хоче піти від мене…»
• Виразну стилістичну роль відіграють
вставлення, що спричиняють у
художньому тексті так зване явище
паронімічної абстракції, певні
звукосмислові повтори, що передають
модальну динаміку висловлювання
«І хто те зна (а хтось же — зна!) »
• Вставлення в цілісному художньому тексті є
важливим компонентом, образно-композиційна
роль якого по-різному виявляється на
синтаксичному рівні. Це може бути ряд
реченнєвих конструкцій (словосполук) з різною
смисловою взаємопов’язаністю між собою чи й
зовсім без такої, але кожна з них виступає
структурним елементом окремого речення; з
другого боку вставлення, що перебувають за
рамками конкретної реченнєвої структури слід
розглядати в межах певного текстового
континууму, тим більше, що такі вставлення
нерідко стосуються не одного речення, а значно
ширшого тексту; нарешті, окремі вставлені
конструкції являють собою цілі текстові
системи, що за своїм розміром іноді
перевершують відповідну матрицю.
Над презентацією працювали
студентки 32 у/р групи:
Должанська Юлія
та
Маркова Олена