Transcript Сукупний попит та пропозиція

Сукупний попит – це та кількість реального обсягу продукції (товарів
та послуг), що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня
цін.
Сукупний попит (AD) – сукупні витрати економіки на закупівлю
товарів і послуг, які складаються із споживчих витрат (C), валових
інвестицій (I), державних закупок (G) і чистого експорту (NX).
AD = C + I + G + XN
Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства,
уряд та іноземці.
На криву сукупного попиту впливають цінові та нецінові фактори.
Компоненти сукупного попиту
Основні нецінові чинники
Особистий дохід домогосподарств
Податки на доходи фізичних осіб
1. Споживчий попит
Багатство домогосподарств
Запозичення домогосподарств
Очікування домогосподарств
Процентна ставка
Технічний прогрес
2. Інвестиційний попит
Рівень забезпеченості основним капіталом
Податки на прибуток підприємців
Ділові очікування
3. Урядовий попит
Державні закупівлі
ВВП інших країн
4. Іноземний попит
Валютний курс
Торговельна політика
Ефект багатства
Ефект чистого експорту
Ефект процентної ставки
Сукупна пропозиція — це сукупність вітчизняних товарів і послуг,
які виробляють національні підприємства для продажу на ринку з
метою отримання прибутку. Сукупна пропозиція як і сукупний
попит є функцією багатьох змінних. Базовою змінної функції
сукупної пропозиції є ціна.
Крива сукупної пропозиції показує обсяг реального національного
виробництва за кожного можливого рівня цін.
 Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої сукупної пропозиції
свідчить про те, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду, або
депресії.
 Вертикальний (класичний) відрізок відображає стан економіки, коли вона
досягла піку своїх виробничих можливостей, задіявши усі можливі
ресурси, і за короткий період не можна збільшити обсяг виробництва.
 Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної
пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого
рівня (саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції). Він показує
стан економіки, що виходить з кризи і депресії, нарощує виробництво,
збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту, що веде до
зростання цін.
Модель “сукупний попит – сукупна
пропозиція” – базова модель
макроекономічної рівноваги, за
допомогою якої можна описати
різні
варіанти
економічної
політики держави.
Рівновага встановлюється в точці
перетину кривих сукупного попиту
і
пропозиції.
В
цій
точці
встановлюється
рівноважний
рівень цін і рівноважний обсяг
виробництва.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку
економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності
економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального
виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими
одиницями для кінцевого використання.
Валовий національний продукт (ВНП) — сукупність усіх вироблених у країні
товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних
підприємств.
Національний дохід — найбільш точний показник реального економічного
зростання і визначається як чистий національний продукт за мінусом непрямих
податків.
Чи́стий націона́льний проду́кт (ЧНП) — це сумарний обсяг вартості всіх кінцевих
товарів і послуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизаціївартості зношування основних фондів(обладнання, виробничих приміщеннь).
ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на
продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї: ВВП = ∑ ВДВ + ПДВ +
ЧПІ.
ЧНП=ВВП-А, де А — амортизація.
ВНП = C + I + G + X – M де,
С - споживчі витрати населення;
I - інвестиції;
G - державні витрати;
X - експорт;
M - імпорт.
 Сукупний попит — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які мають бажання



купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних
потреб.
Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці.
У зв’язку з цим сукупний попит є сумою попиту на приватне споживання, приватні
інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт.
Базовою змінною функції сукупного попиту є ціна, яка впливає на сукупний попит
не прямо, а опосередковано, що проявляється через ефект процентної ставки,
ефект багатства і ефект чистого експорту.
Сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому його крива має від’ємний
нахил. Крім ціни на сукупний попит впливає низка нецінових чинників, які
переміщують його криву у відповідний бік.
 Сукупна



пропозиція — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які
виробляють національні підприємства для продажу на ринку з метою
отримання прибутку.
Сукупна пропозиція як і сукупний попит є функцією багатьох змінних.
Базовою змінної функції сукупної пропозиції є ціна.
Але зв’язок між ціною і сукупною пропозицією є різним в довгостроковому і
короткостроковому періодах. В довгостроковому періоді ціни не впливають
на обсяг виробництва. Тому крива довгострокової сукупної пропозиції має
вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок в точці потенційного ВВП.