Transcript Стендаль і Оноре де Бальзак

Стендаль
Біографія і творчість
Сендаль народився 23 січня
1783 року у містечку Греноблі ,
в освіченій і заможній родині.
Мати хлопчика рано померла, і
сім’я надовго вбралася у
траур. Батько не переймався
вихованням сина, довіривши
його католицькому абатові
Ральяну. Це призвело до того,
що Стендаль зненавидів і
церкву, і релігію.
1797 року Стендаль вступив у Греноблі до
Центральної школи, метою якої було введення
в республіці державного і світського навчання замість
релігійного, і озброєння молодого покоління знаннями
та ідеологією новоствореної буржуазної держави. Тут
хлопець захоплювався математикою.
Після закінчення курсу його відправили до Парижа
для вступу в Політехнічну школу, куди він так і не
вступив. Стендаль прибув до Парижа через декілька
днів після перевороту 18 брюмера, коли молодий
генерал Бонапарт захопив владу та оголосив себе
першим консулом. Тоді ж почалися приготування до
походу до Італії.
У 1800 році сімнадцятилітній
Стендаль вступив до армії
Наполеона. Він прослужив у ній
понад два роки, а потім подав у
відставку й у 1802 році повернувся до
Парижа з прихованим наміром стати
письменником.
Стендаль був прихильником
ідеалізації Наполеона, що відбилося і
в його творчості. Але ставлення
письменника до нього, особливо
після захоплення останнім престолу
Франції і перетворення на
імператора, було, проте, досить
критичним. Деякі зауваження
Стендаля свідчать про те, як добре
він розумів деспотичні
й узурпаторські прагнення
Наполеона, і яку загрозу він вбачав у
ньому для справжнього духу
революції.
Після падіння Наполеона й повернення Бурбонів у
Францію Стендаль їде до Італії, лише інколи буваючи на
батьківщині. Стендаль полюбив Італію; ця країна
відіграла чималу роль у формуванні поглядів
письменника. Його приваблювало насичене громадське
життя цієї держави. У 1821 році відбуваються повстання
карбонаріїв у ряді міст (Неаполь, Турін). Співчуття
Стендаля цьому рухові дало підставу урядові звинуватити
його в приналежності до повсталих і запропонувати
терміново залишити австрійські володіння північної Італії.
Перебування в Італії залишило глибокий слід у творчості
Стендаля. Він із захопленням вивчав
італійське мистецтво,живопис, музику. Ця країна
надихнула його на цілу низку творів. Це робота з історії
мистецтва «Історія живопису в Італії», «Прогулянки по
Риму», новели «Італійські хроніки». Нарешті, Італія дала
йому сюжет одного з найбільших його
романів «Пармський монастир».
Засновник соціальнопсихологічного роману
Фредерік Стендаль належав до письменників XIX
століття, який разом з О. де Бальзаком став
засновником соціально-психологічного роману.
Ці романи відображали психологію людини,
формування особистості під впливом різних
обставин.
Хоч Стендаль і нездужав, проте, він доволі часто їздив з Чівітавеккії
до Рима. У 1841 році з ним стався перший апоплексичний удар.
Йому дали відпустку, і восени він знову приїхав до Парижа, маючи
намір пробути там усього кілька днів. І несподівано його звалив
другий удар. Ще в молодості Стендаль заразився сифілісом.
Лікувати його в той час не вміли. У своєму щоденнику він писав, що
приймає для лікування препарати ртуті і йодид калію. Хвороба
прогресувала. Препарати ртуті мають багато побічних ефектів, що
лише додатково погіршувало стан. Останні роки письменник
перебував у дуже важкому стані. Сам він у щоденнику писав, що
інколи настільки слабкий, що ледве тримає перо, а тому змушений
диктувати тексти. Але, незважаючи ні на що, Стендаль працював до
самого кінця. А 23 березня 1842 року він, втративши свідомість, впав
прямо на вулиці і через кілька годин помер. Смерть, найвірогідніше,
настала від розриву аневризми аорти.
У заповіті письменник просив
написати на могильній плиті
(виконали італійською):
Арріго Бейль. Міланець. Писав.
Кохав. Жив.
Могила Стендаля на
кладовищі Монмартр
У 2008 р в Монако в
пам'ять про Стендаля
випустили іменну
поштову марку
Париж, пам’ятник
Стендалю в
Люксембурському саді
Монета на честь
Стендаля
ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ
(1830)
Фабула твору
Головною ідеєю, після подій Бурбонської
революції , є лицемірство. Ця проблема
є вічною — потреба поводитись так, чи
інакше, щоб здобути місце у світі.
Потреба грати якусь роль. Кульмінацією
лицемірства стають, м'яко кажучи,
ненормальні відносини Жюльєна та
Матільди — Жюльєн, усвідомлюючи, що
робить, змушував себе не показувати
кохання; так він і змушував його
показувати. Врешті це так подіяло на
його серце, що стало незрозуміло — де
правда, справжнє кохання, а де
лицемірство, його амбіції.
СИМВОЛІКА НАЗВИ
Суди над злочинцями широко висвітлювала преса і
часто інтерпретувала їх як типовий приклад низької
моралі плебеїв, які, мовляв, народжуються із
прихильністю до злочинної діяльності. Республіканця
і наполеонівського солдата, який писав під
псевдонімом «барон де Стендаль, кавалерійський
офіцер», глибоко обурювали подібні тлумачення, і він
створив роман, в центр якого поставив
простолюдина із гарячою кров’ю (червоне), який
народився в епоху , коли старі форми життя знову
повернулися на арену в мертвий сезон епохи
Реставрації (чорне).
 Якщо закохані далеко один від одного і якщо вони удвох
дивляться на небо, то значить, що вони разом.
 Слово дано людині, щоб приховувати свою думку.
 Не забувайте велике правило нашого століття: завжди
будьте повною протилежністю тому, чого від вас чекають
 Варто тільки людині зробити дурість, як вона намагається
негайно ж послатися на свої добрі наміри.
 Росіяни старанно копіюють французькі звичаї, тільки
відстаючи років на п’ятдесят.
 Любов — це просто випадковість у житті, але така
випадковість можлива тільки для високої душі.
 Він помилявся, як завжди, приписуючи людям, за своїм
звичаєм, набагато більше розуму, ніж у них було насправді.












1.Де народився Жульєн Сорель?
2.Як родичі ставилися до Жульєна?
3. Яка пристрасть Жульєна найбільше дратувала його батька?
4. Хто був кумиром Сореля?
5. З якою метою Жульєн їде до Безансона?
6. Чим були для пані де Реналь її почуття до Жульєна?
7. Коли пані де Реналь вперше охопили муки совісті за те, що
вона зраджує чоловікові?
8. Як Жульєн спочатку ставився до пані де Реналь?
9. Чому Жульєн вирішив стати священиком?
10. Хто рекомендував маркізові де Ла-Молю взяти Жульєна
Сореля за особистого секретаря?
11. У якому місті знаходилася семінарія, де навчався Жульєн
Сорель?
12. За що семінаристи ненавиділи Жульєна Сореля?
1. У Вер'єрі
2. Зневажали його
3. Пристрасть до читання
4. Наполеон
5. Учитися на священика
6. Справжнім першим коханням
7. Коли захворів її молодший син
8. Сприймав її кохання до себе як перемогу над нею та
над суспільством
9. Це надавало йому можливість вибитися в люди,
вирватися з Вер’єра
10. Абат Пірар
11. У Безансоні
12. Мав вигляд мислячої людини
ОНОРЕ де БАЛЬЗАК

Біографія і творчість
Дитинство Бальзака
Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20 травня 1799. Дід
його був селянин, а батько «вийшов у люди» і перетворився
з «Бальса» на «Бальзака», додавши до свого прізвища
шляхетну частку «де». Змалку мати не цікавилася дитиною і
влаштувала його в інтернат. У сім років Оноре почав
навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже
подобалось: предмети викладали абияк, а дисципліна була
сувора. Бальзак не був першим учнем, хоча багато читав і
захоплювався писанням. Після того як хлопчик
захворів(1814), батьки забрали його додому. 1814 родина
Бальзаків оселяється в Парижі. Оноре продовжив навчання
у приватних школах, відвідував лекції в Сорбонні,
всесвітньо відомому університеті, відвідував практику
в адвокатській конторі. Вже за тих років Бальзак відчув на
собі французьку дійсність.
Заглиблення в «прозу» життя
посилювалось ускладненням власних
матеріальних обставин. 1819 батько
Бальзака залишив службу без пенсії, й
Оноре, того самого року отримавши
диплом юриста, був змушений заробляти
собі на хліб. Професія адвоката його не
приваблювала. Він мріяв про
письменницьку діяльність. Родина не
ставала йому на заваді, навіть посильно
йому допомагала: на сімейній нараді
ухвалено встановити Оноре випробний
термін тривалістю два роки та
фінансувати його. За той час він мав
довести, що в нього є справжнє
покликання до письменництва і що він
здатний створити значний твір. Бальзак
спробував догодити умовам угоди,
написавши віршовану драму «Кромвель».
І жанр, і естетика твору не відповідали
хисту Бальзака. До того ж він робив тільки
перші кроки на літературній ниві і не мав
досвіду. Отже, твір, попри
докази талановитості його автора,
виявився невдалим.
З 1821 Бальзак жив у Мансарді, спілкувався з журналістами і
створив низку модних тоді «готичних романів», спочатку в
співавторстві, а потім самостійно. Ці твори теж не принесли
Бальзакові бажаних грошей, але відіграли позитивну роль у
становленні письменника: саме на них він вигострював свою
майстерність, щоб в 1829, коли з'явився роман «Останній
шуан», увійти до французької літератури одним з її
найоригінальніших авторів. Боротьба з кредиторами — одна
з найпопулярніших тем анекдотів, пов'язаних з його ім'ям.
Аби позбутися боргів, Бальзак писав безупинно, створюючи
роман за романом, працюючи по 16 годин на добу та
одержуючи аванси від видавців за ненаписані твори. Крім
того, він був світською людиною, завойовував серця жінок,
мав славу трохи кумедного «денді». Встигнути скрізь він міг
тільки завдяки життєлюбності і працьовитості, які, мов потік,
нуртували і виливались на сторінки його книжок.
У 1832 р. письменник отримав листа, що надійшов з Одеси за
підписом «Іноземка» з приводу його роману «Тридцятирічна
жінка». Авторка послання була багата українська
поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку поблизу Бердичева.
Письменник почав листування з жінкою, а згодом зустрівся з нею
у Швейцарії. Ганська була вродливою вельможною жінкою. Між
письменником і нею зав'язались дружні стосунки, які невдовзі
переросли в справжнє кохання. Вони не могли одружитись, адже
Евеліна мала чоловіка. Венцеслав Ганський помер у 1841 р., але
закоханим через різні обставини довелось чекати на вінчання ще
дев'ять років. Вони зустрічались у різних містах і країнах Європи:
у Швейцарії, Відні, Дрездені, Санкт-Петербурзі, а зрештою
одружились у Бердичеві. Бальзак двічі відвідував Україну: у
вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до
квітня 1850 року. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів
був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями і родючою
землею. У проміжку 1847 - 1850 рр. шість разів відвідав Київ. Він
зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську
(неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис
«Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під
час контрактових ярмарків.
Одруження з Евеліною Ганською
У 1850 році одружився
з Евеліною Ганською.
Вінчання відбулося 2
березня 1850 року
в костьолі Святої
Варвари міста Бердичів.
На вінчанні були присутні
дочка Евеліни —
Анна, Густав Олізар та
граф Жорж Мнішек.
Вінчав:
Житомирський прелат
Віктор Ожаровський та
канонік Йосип
Білобоцький.
Помер 18 серпня 1850 року
у Парижі.
У 2011 році в Бердичеві,
навпроти костелу Варвари,
було відкрито пам'ятник
славетному письменнику.
Автором погруддя став
житомирський скульптор
Василь Фешенко.
ВИСЛОВИ ВІДОМИХ ЛЮДЕЙ ПРО
БАЛЬЗАКА
"Бальзак великий! Його характери - витвір розуму
Всесвіту!"
(Ф. Достоєвський).
 "Подивіться на Бальзака: як багато написала ця
людина, та, незважаючи на це, чи є в його повістях
бодай один характер, бодай єдине обличчя, яке
було б схожим на інше? О, яке незбагненне
мистецтво змальовувати характери з усіма
відтінками їх індивідуальності!" (В. Бєлінський).
 Бальзака "вивчали і будуть досліджувати в
майбутньому, як вивчають і досліджують світ, тому
що він і є цілий світ" (Андре Моруа).

Робочий стіл Оноре де Бальзака
Бальна зала музею Ганських
Маєток Ганських у Верхівні
Вислови Оноре де Бальзака
 Чесна людина — всім ворог.
 Якщо не вірити в себе самого, не можна бути
генієм.
 Вища ступінь майстерності письменника в тому,
щоб висловити думку в образі.
 Усе у свій час приходить до тих, хто вміє чекати.
 Визнавши свою слабкість, людина стає
сильнішою.

Кохання — єдина пристрасть, що не визнає ні
минулого, ні майбутнього.
 Шляхетне серце не може бути зрадливим.
 Щоб досягти мети, потрібно, насамперед, іти.
ГОБСЕК
ІЛЮСТРАЦІЯ ЕДУАРА ТУДУЗА
Згодом письменник використовує
«фізіологічний нарис» для створення
своїх новел. Саме так виник його
всесвітньо відомий твір «Гобсек», що
був спочатку «фізіологічним нарисом»
про лихваря. Повість Оноре де
Бальзака, надрукована уперше в 1830
частинами (en ébauche) в журналі «Ля
Мод» під назвою «Лихвар», потім
окремим томом у видавництві мадам
Делоне під новою назвою «Небезпека
непослуху». У 1835 назва змінилася на
«Батечко Гобсек». Пізніше увійшла до
циклу «Людська комедія» як частина
«Сцен приватного життя». Основною
темою твору є влада грошей, а
основним персонажем, навколо якого
побудована фабула — лихвар Гобсек.
Повість багатопланова. На поверхні розповідь про
одруження Камілли де Гранльє, доньки віконтеси де
Гранльє, з графом Ернестом де Ресто, інша тема —
зображення жадоби, яку уособлює лихвар Жан-Естер
де Гобсек, але понад усе це картина всього
суспільства, в якому панують гроші. Дія відбувається
в період Реставрації Бурбонів, приблизно у 1829.
Аристократія на той час повернула собі положення,
втрачене під час Французької революції, але в
суспільстві правили гроші. Багата буржуазія прагнула
поріднитися із розореним дворянством, усе
купувалося й продавалося. Саме поклоніння грошей
виходить у романі на перший план.
Ілюстрації до повісті « Гобсек»
Д. Штеренберг «Гобсек»
Гобсек
Чи уважний ти читач?
За описом упізнай героїв повісті Оноре де Бальзака „ Гобсек”
«... Не знаю , чи зможете ви з моїх слів уявити собі обличчя цього чоловіка , ... Його жовта
блідність скидалася на колір срібла , з якого облупилася позолота . Волосся було гладеньке ,
акуратно причесане , із сивиною попелясто – сірого кольору ...»
( Гобсек )
«... Цей чоловік був дуже чесний , обізнаний у своїй справі , скромний і з гарними манерами ,
став другом родини Гран льє . Своєю поведінкою він досяг поваги і клієнтури у кращих
будинках, але не скористався їх благосклонністю ...»
( Дервіль )
«... Приємного вигляду дівчина , одягнена просто , але з вишуканістю парижанки ; у неї була
граційна голівка , свіже личко і привітний вигляд ; каштанове , гарно зачесане волосся ,
спускалося двома рівними полу колами , що прикривали скроні , і це надавало якогось
тонкого виразу її блакитним очам , чистим , немов кришталь...»
( Фані Мальво )
«... Увійшов чоловік років тридцять п’ять , що , мабуть , здавався Гобсекові сумним ,
незважаючи на свій гнівний стук . Удягнений досить просто , гість скидався на покійного
герцога Рішельє ...»
( Граф де Ресто )
«... Він її просто обожнює і підтримує з синівською відданістю , що заслуговує всіляких
схвалень . А як він піклується про свою сестру та брата ! Словом , поведінка його просто
чудова , але поки живе його мати , жодна порядна родина не довіре цьому юнакові
майбутнє і придане їх дочки...»
(Ернест де Ресто )
»...У поспіху вона тільки накинула на голі плечі кашемірову шаль і куталась у неї так уміло ,
що під шаллю легко вгадувались форми її прегарного тіла . Голова у неї була недбало
пов’язана , наче в креолки , яскравою шовковою хустинкою , з – під якої вибивалися чорні
кучері... Стомлене її обличчя пасувало до її спальні , усіяної рештками вчорашнього
торжества ...»
( Анастезі де Ресто )
Підготувала
учениця 10 класу
Підкамінської ЗОШ I-III ст.
Пасічник Анастасія
Вчитель-консультант
Денисюк І.П.