Transcript uploads/editor/3339/108058/blog_/file/antichn_st.ppt

Дивних багато у світі див,
Найдивніша із них – людина…
Софокл
Слово “античний” (від лат. аntiguus)
означає “давній”.
Античність – історія та культурний спадок
Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
(ІХ ст. до н.е. - Y н.е)
Література Давньої Греції виросла з міфів –
розповідей, які передають уявлення давніх людей про
богів, героїв, походження світу
(Геракл. Мармурова
статуя із колекції Фарнезе)
Епос
Давня Греція
Гомер “Іліада”,
“Одіссея”
Давній Рим
Вергілій
“Енеїда”
Овідій
“Метаморфози”
Лірика

Драма
Тіртей
Есхіл
“Добре вмирати тому…”
“Прометей закутий”
Архілох
Софокл
“Хліб мій…”
“Антігона”
Сапфо
“До богів подібний”
“Жереб мені випав такий”
Анакреонт
“Принеси води, юначе”
“Золотоволосий Ерот”
Горацій
“До Мельпомени”
“До Манлія Торквата”
Овідій
“Скорботні елегії”
Епічна поема – великий за обсягом
переважно поетичний твір, у
якому розповідається про якісь
значні події з життя героя, народу
Гомер виховав
усю Грецію.
Платон
“Іліада” і “Одіссея”
Час створення:
ІХ – VІІІ століття до н.д.
Лірика – один з родів літератури, в якому осмислюється сутність
людського буття у формі переживань
Різновиди
Ода анакреотична Ода гораціанська
(про радість від
(про мудрість життя
вина і кохання) здорову поміркованість)
 Елегія – один із жанрів
лірики, у якому виражені
настрої журби.
 Ода – урочисто-патетичний
вірш, у якому автор висловлює
похвалу видатним особам чи
звеличує видатні історичні
події
Ода піндарична
(уславлення
богів і героїв)
 Строфа – кілька віршованих
рядків, об,єднаних римою та
змістом.
 Ямб – двоскладова стопа з
наголосом на другому складі.
 Хорей – двоскладова стопа з
наголосом га першому складі
Тіртей (VІІ ст.до н.е.):
“Подвиги
мужні й великі хай вас
воювати навчать”
Архілох (VІІст.до н.е.): “Радість є – радій не надто, є нещастя
– не сумуй понад міру…”
Сапфо (VІІ-VІст.до н.е.): “Хто гарний собою, нам милує
лише зір. Хто ж має гідність – вже тому сам собою видається
гарним”
Анакреонт (бл. 570-480 рр.
до н.е.): “Дай мені Гомера ліру без
струни, що зве
до бою”
Трагедії Софокла, Есхіла та Евріпіда
залишаються невмирущими зразками
драматургічної досконалості,
свідченням злету творчих сил народу,
що витворив першу в світі демократію
Андрій Білецький
 Трагедія – драматичний твір,
який ґрунтується на гострому
конфлікті особистості із
суспільством, оточенням;
психологічних переживаннях
героя; як правило,
закінчується його загибеллю.
 Драма – один з родів
літератури, який змальовує
світ у формі дії; твір для
сценічного втілення, який
містить у собі елементи
трагедії і комедії
 Комедія – драматичний твір,
у якому засобами гумору та
сатири розвінчуються
негативні суспільні явища,
розкривається смішне в
навколишній дійсності чи
людині.
 За щасливого у світі ти
нікого не вважай,
Поки він у пристань вічну
без біди не допливе.
Софокл
На відміну від титанічних
постатей Есхіла, герої
Софокла наділені
загальнолюдськими рисами
 Багата культура греків стала потужним
поштовхом для розвитку літератури
Давнього Риму. Особливого розквіту
римська література досягла у кінці І ст.
до н.е. – початку І ст.н.е.
 Цьому сприяла діяльність імператора
Гая Октавіана Августа
 Нічому не
дивуватися
Горацій
“До
Мельпомени”
До Манлія
Торквата”
До Ліцінія
Мурени”
 Поки щасливо живеш, то й рахунку не матимеш
друзям, а спохмурніє твій день – бути самотнім
тобі.
Овідій
 “Метаморфози”
 “Скорботні елегії”