Transcript Підготували учениці 9-А класу Катериніна Анастасія та Кубкина Анна  На етнічній території України населення здавна займалося хліборобством.

Підготували
учениці 9-А класу
Катериніна Анастасія
та Кубкина Анна

На етнічній території України
населення здавна займалося
хліборобством. У давні часи
трипільської культури , ще
чотири тисячі років до н.е.,
вирощування злаків посідало
чільне місце серед інших видів
господарських занять — таких, як
мисливство, збиральництво,
рибальство, до певної міри
тваринництво. Сприятливі
кліматичні умови, погідний
ландшафт, родючі чорноземи
спонукали до праці у полі.
Минали тисячоліття, відбувалися
переміщення давніх
хліборобських племен з місця на
місце, і все ж хто б не оселявся
на тій землі — неодмінно
відновлював традиції
вирощування хлібних злаків.


Бджільництво належить до
найдавніших занять
українців. Про поширеність
його свідчать збережені
донині давні топоніми та
гідроніми: Мединичі,
Мединівка, Бортне, Бортники,
Уборть тощо. Мед та віск
завжди широко
використовувалися як
продукти харчування, а також
служили оброком при зборі
данини, були важливим
предметом експорту до
Західної Європи.
Упродовж багатьох віків
існування бджільництво
пройшло кілька етапів
розвитку, з яких дослідники
виділяють три основні: дике
(початкове, або земляне);
бортне; вуликове.

Мисливство в Україні мало
давні й міцні традиції.
Питома вага цього заняття в
господарській системі,
розміри й способи
мисливства склалися
історично і залежали від
багатьох факторів.
Полювання переслідувало
дві мети: вберегти
господарство від шкідників,
а також поповнити запаси
харчування й сировини для
домашнього виробництва в
умовах натурального
господарства.

Одним з найдавніших і
найвагоміших допоміжних занять
українців було чумацтво. Початки
цього заняття сягають доби
Київської Русі. Так, у «Літописі
Руському» згадуються прасоли,
що займалися транспортуванням
солі з Прикарпаття. В XIV—XV ст.
чумацтво перетворилося на
промисел, тобто стало важливим
джерелом заробітку значної
частини населення. З того ж часу
в письмових пам'ятках фігурує
основний засіб транспорту
українських чумаків — «мажа».Не
менш інтенсивно розвиввся даний
промисел у наступних сторіччях,
досягши найбільших
масштабів наприкінціXVIII — у
першій половині XIX ст. Тоді
чумацтво побутувало майже на
всій території сучасної України.

Плетіння — кустарний промисел
по виготовленню господарськопобутових та художніх виробів
з різноманітної еластичної
сировини. На Україні має багаті
й давні традиції, особливо на
Поліссі. Як сировину для
плетіння використовували лозу,
кору певних дерев, насамперед
молодої липи (лико) та
берези (береста, луб),
верболоз, хвойну та дубову
скіпку, коріння ялини, сосни
тощо

Гутництво — виготовлення
скла і виробів з нього.
Значного розвитку набуло
ще за часів Київської Русі.
Районами найбільшого
поширення гутництва на
Україні були Чернігівське,
Київське і Волинське
Полісся, оскільки для
виготовлення скла
потрібний поташ, який
добували, спалюючи
дерево, а також кварцовий
пісок, крейда і вапно, що
залягали на цій території.

Бондарство — вид
деревообробного
промислу, пов'язаний з
виготовленням
місткостей — бочок,
діжок, барил, цебер
тощо. Порівняно з
теслярством та іншими
деревообробними
промислами бондарство
на Україні поширилося
пізніше, проте швидко
набуло значного
розвитку, особливо на
Поліссі.

Золотарство — обробка
благородних металів —
золота, срібла та ін. На
території України бере свій
початок у ремісничому
виробництві докиївської
доби. У другій половині
XVII— XVIII ст. золотарі
широко виготовляли
сережки, персні, каблучки,
оклади для ікон тощо.
Осередками золотарства
були здебільшого великі
міста — Київ, Чернігів,
Харків, Львів, Ніжин, хоча
траплялися золотарі і по
селах, особливо на
Гуцульщині.
писанкарство

Одним з
прекрасніших
ремесел українців
це-Писанкарство .
Коли почалася
його історія
невідомо ,але
звичай та
орнаменти розпису
писанок
відновлюється и
сьогодні .
Гончарство

Гончарство —
виготовлення з
опаленої гончарної
глини
різноманітних
виробів, зокрема
посуду, кахлів,
іграшок тощо. Це
досить стародавнє
ремесло виникло в
епоху неоліту, а
згодом стало
різновидом
народного
мистецтва.


Ткацький_верстат.
У широкому розумінні
поняття ткацтво
охоплює усю
сукупність
технологічних процесів
з виробництва тканин
(ткацьке
виробництво).
Реліктове існування
ткацтва як ремесла
прийнято називати
ткацтвом художнім,
оскільки найчастіше
воно є частиною
декоративноужиткового мистецтва,
сувенірної ,
промисловості тощо.
Ковальство


Ковальство — обробка
металів способом гарячого
кування. На території
України сформувалося ще
у давньоруський період.
Селяни з великою
пошаною і водночас із
певною упередженістю
ставилися до ковалів як до
чарівників-добродіїв, що
володіють складним і
таємничим мистецтвом
перетворення металу на ті
чи інші речі. В них бачили
захисників від нечистої
сили, "ковалів людської
долі". Кузня на селі
звичайно була місцем
зібрання чоловіків,
своєрідним клубом.

Історія народної
вишивки в Україні
іде коренями в
глибину століть.
Дані археологічних
розкопок і
свідчення
мандрівників і
літописців
підтверджують, що
вишивання є вид
мистецтва в
Україні.
Українська кухня

Українська народна кухня
- це така ж культурна
спадщина українського
народу, як мова,
література, мистецтво, це
неоціненний здобуток,
яким можна і варто
пишатися, який не слід
забувати.Українська
кухня створювалась
протягом багатьох віків,
тому вона в певній мірі
відбиває не тільки
історичний розвиток
українського народу,
його звичаї, традиції та
культуру.

І під час літніх посівів
і під час зимніх свят
українців
супроводжувала
музика. Веснянки,
щедрівки, колядки,та
ї просто побутові пісні
завжди шли поруч і з
козаками в похід,і з
дівчатами під вінець,і
навіть коли людина
помирала пісня
залишалася з ним.
Цікавинка: 70% сучасної
молоді спілкуються
УКРАЇНСЬКОЮ!!

Українська мова є
одною з гілки
слов'янських мов.
Наша мова є
великим набутком
нашого народу.
Скільки крові
пролилося
виборюючи
друкування книжок
та навчання саме
цією мовою. Тому на
мою думку мова є
одною з найцінніших
набутків в історії.