Справжній співець природи Павло Григорович Тичина ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) • Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р.
Download ReportTranscript Справжній співець природи Павло Григорович Тичина ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) • Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р.
Справжній співець природи Павло Григорович Тичина ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) • Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Сім'я була багатодітна (народилося 13, зіп'ялося на ноги 9 дітей), жили впроголодь, зате гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування. «Сонячні кларнети» • Почавши поетичну творчість уже за чернігівського періоду, Тичина в атмосфері Києва першого року державного відродження України закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети» (1918, фактично вийшла в 1919), в якій він дав своєрідну українську версію символізму. • Протягом життя П. Г. Тичини існував постійний і надзвичайний тиск на нього, на його творчу активність. Імпресіонізм і особливий композиційний характер його творів, починаючи зі збірок «Плуг» (1920) і «Вітер з України» (1924) • Павло Григорович чудово грав на кларнеті, та й у словах вловлював особливе, музичне звучання. Можливо, тому так легко давалося йому вивчення іноземних мов (він вільно володів п'ятнадцятьма). • “…Поет, мабуть,світового масштабу… Дивний мрійник з очима дитини й розумом філософа. ” • “…один з найобдарованіших поетів усієї Європи в ХХ столітті. Він не має собі рівних за поетичною винахідливістю, своєрідною музичністю. ” • В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. • Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві. Ми дзвіночки, лісові дзвіночки… • Розкажіть, розкажіть мені, хмари: Ви чого це тікаєте далі? — Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм? Он вітри там женуться, кричать: «Ей ви, кралі! Почекайте, бо ми вас кохаєм». • Там тополі у полі на волі… • З буйним вітром, свавольним і диким, струнко рвуться кудись в далечінь... Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. • Не дивися так привітно Яблуневоцвітно • Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться. Щось мріє гай — над річкою. Ген неба край — як золото. Мов золотопоколото, горитьтремтить ріка, як музика. Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. Заспівали скрипки у моїй душі! Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер Йде весна запашна, квітамиперлами закосичена. Хтось гладив ниви, так ніжно гладив. Як ніч розкриє книгу — Я радо йду в свій храм. А в нім лиш зорі, зорі, А в нім поля, поля… Як упав же він з коня та й на білий сніг. Прощавайте, ждіте волі,— гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло — тільки прапори цвітуть... Презентацію виконали: Малеванчук Вікторія Михайлов Олександр Учні 11-А класу