Павло Тичина — непізнаний пророк свого часу Зміст Родина; Освіта; Кохання, що надихає; Тріо; Світське життя; Періодизація творчості; Останній акорд; Пам’ять; Квартира-музей П.
Download ReportTranscript Павло Тичина — непізнаний пророк свого часу Зміст Родина; Освіта; Кохання, що надихає; Тріо; Світське життя; Періодизація творчості; Останній акорд; Пам’ять; Квартира-музей П.
Павло Тичина — непізнаний пророк свого часу Зміст Родина; Освіта; Кохання, що надихає; Тріо; Світське життя; Періодизація творчості; Останній акорд; Пам’ять; Квартира-музей П. Тичини. Родина Поет народився 23 січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії. Батько Павла, Григорій Тичина, був сільським дяком і вчителем граматики. Хоча він мав важкий характер і міг легко вимістити свій гнів на власних дітей, Павлусь проніс крізь все життя тільки гарні спогади про батька, як про справедливу та добру людину. Мати, Марія Василівна, була жінкою лагідною, доброю, сердечною та розумною. Це дещо пом’якшувало злидні та погану вдачу батька. Павло Григорович мав п’ятьох сестер та чотирьох братів, найвідомішим з яких був Євген Тичина, працювавший педагогом у Харкові. Освіта Першою музою поета стала Серафима Миколаївна Морачевська. Вчителька земської початкової школи, де з 1987 року навчався Тичина, перша оцінила чудові голос і слух хлопця, порадивши його батькам віддати його до церковного хору, аби він мав змогу навчатися далі. Згодом письменник присвятить їй поему, яку так і назва “ Серафима Морачевська ”. Таким чином у 1900-му році хлопчик, пройшовши проби голосу розпочав “ співочу кар’єру ” у архієрейському хорі Троїцького монастиря. Регент хору виділяв хлопчика серед інших і доручав навчати нотній грамоті новачків. Одночасно з цим він навчався у Чернігівському духовному училищі. Саме у цей час Павла відвідала одна з 13 муз — музика. Він дуже гарно грав га гобої та кларнеті. З 1907 до 1913 року молодий поет навчається у духовній семінарії. За рік до вступу (1906р.) помер його батько і з цього моменту ще одна муза, поезія, увійшла в життя юнака, аби бути з ним аж до самої смерті. У цей час він познайомився з Михайлом Коцюбинським, який часто запрошував його на свої літературні суботи. Саме у старших класах семінарії молодий поет познайомився з живописцем і поетом Миколою Жуковим, завдяки якому розкрився ще один талант Павла Тичини — хист до малювання. У 1913 році Павло Григорович вступив на економічний відділення Київського комерційного інституту, але продовжував служити трьом своїм музам. Того ж 1913 року молодий студент Тичина працював технічним секретарем у редакції журналу “ Світло ” та помічником керівника хору у театрі Миколи Садовського. Кохання, що надихає Найвідоміша любов Тичини — це Поля, дочка літератора і педагога Івана Коновала, сестра "панни Інни", якій присвячено вірша. Поет любив обох сестер. У них була ще кузина Наталка — їй присвячено вірш "Спать мене поклала Тала на дівочій на руці". Це ранні (1913– 1915) любовні історії. Ще один роман був наприкінці 1930-х зі співачкою Оксаною Петрусенко. Тріо З майбутньою дружиною Лідією Папарук (1900–1975) поет познайомився 1916 року, коли жив на квартирі в її матері Катерини Кузьмівни в Києві (Кузнечна, 107, квартира 19). Роман тривав "на відстані", навіть тоді, коли з 1923 до 1934 року Тичина жив у Харкові. Одружилися вони 1940-го, тихо й скромно, навіть близькі друзі довго не знали про це. Як писала Михайлина Коцюбинська, вони чудово співали колядки втрьох — Катерина Кузьмівна, Ліда та Павло. Це було щось особливе: "Якщо можна уявити ангельський спів, то був саме він". Співали неголосно, голоси точні, як інструмент у досвідчених руках, абсолютний слух та ідеальне злиття голосів. Світське життя Перша світова війна зруйнувала усі плани Тичини. Він повернувся до Чернігова і працював у земстві, проживаючи у Володимира Самійленка. Він щиро привітав перемогу національновизвольної боротьби. А вже восени 1920 року він разом з капелою Кирила Стеценка здійснив мандрівку Правобережною Україною, що неабияк його надихнула. З 1923 по 1934 він проживав у Харкові, працював у журналі “ Червоний шлях ”, вступив до мистецької спілки “ Гарт ”. Згодом його обрали членом Харківської міської ради, кандидатом у члени Всеукраїнського центрального комітету. Павло Тичина бачив майбутнє України сонячним і щасливим, а народ освіченим. Проте згодом зрозумів, як помилявся у більшовицькій владі. Остаточним розчаруванням у справедливості більшовиків для поета став випадок з його братом Євгеном, якого заарештували за те, що він вів богослужіння українською мовою. Поет всіма силами намагався врятувати брата, з цього моменту за ним стали наглядати та періодично звинувачувати у невідповідності ідеалу справжнього комуністапатріота. Зокрема голова Раднаркому Влас Чубар назвав вірш “ Чистила мати картоплю ” “ національним опієм ”. Під час Великої вітчизняної війни поет жив в Уфі, згодом — у Москві, а в листопаді 1943 р. повернувся у Київ. Працював міністром освіти до серпня 1948 року. Зараз він кинув усі сили на боротьбу з фашизмом та підняття духу звичайних людей, яким так важко було пережити ці страшні воєнні роки. Протягом 1957-1967 рр. — Павло Тичина неодноразово обирався депутатом Верховної Ради УРСР і активно займався творчістю. Будучи людиною всебічно обдарованою та знаючи старогрецьку, французьку, німецьку, вірменську та башкирську, поет багато перекладав, аби збагатити українську культуру. ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТВОРЧОСТІ "Не віриться, що він людина з обличчям, паспортом і прізвищем. Його можна лишити на самотньому острові серед океану, де не було б жодної людини, — він і там би творив свої пісні серед пальм і звірів. Чи багато світових поетів так уміють? Хіба що, і то до певної міри, — Вітмен і Рембо. Павло Тичина — це голос самої землі, що вперше заговорила людською мовою". Євген Маланюк Ранній період творчості (1906-1916 рр.) У цей період відбувалися художні пошуки митця. Твори переповнені всіма відтінками почуттів, які зливаються у барвисті та строкаті мелодії. Опубліковані твори: 1906 р. — вірші “ Синє небо закрилося…”, “ Під моїм вікном…”; 1910 р. — “ Що місяцю зіроньки кажуть ” ; 1915 р. — “ Душа моя — послухай! ”, “ Як не горю — я не живу ”; 1916 р. — драматична поема “ Дзвінкоблакитне ”. Перший період (1917-1931 рр.) Цей час був розділений на дві абсолютно протилежні частини. Час радості від отримання Україною незалежності та часом скорботи за своїми зруйнованими надіями. 1917 – 1922 рр. — збірка “ Сонячні кларнети ”; 1920 р. — збірка “ Плуг ” та “ Замість сонетів і октав ”, повістьщоденник “ Подорож з капелою Кирила Стеценка ” ; 1924 р. — збірка “ Вітер з України ”; 1931 р. — збірка “ Чернігів ”. Другий період (1932-1940 рр.) Загалом тенденційні збірки вірші. 1934 р. — “ Партія веде ” ; 1938 р. — “ Чуття єдиної родини ”; 1941 р. — “ Сталь і ніжність ” ; Третій період (1941-1956 рр.) Писав книги, в яких осуджував антигуманну сутність нацизму. Вони були сповнені героїзму та оптимізму. 1941 р. — “ Ми йдемо на бій ” ; 1943 р. — “ День настане ” та “ Я утверждаюсь ” ; 1944 р. — “ Перемагать і жить! ” ; Четвертий етап (1957-1967 рр.) Це був час активної громадської та літературної діяльності. Павло Тичина з головою поринув у роздуми над вічними проблемами людства ( “життя і смерть”, “ добро і зло ”). Збірки: “ Зростай, пречудовий світе ”, “ До молоді мій чистий голос ”, “ Срібної ночі ”. Останній акорд “ Пало Тичина — поет, філосов, музикант, співак, перекладач, драматург, актор та просто людина-новатор. Його недарма називали пророком та духовно поневоленим. Василь Стус, навіть, написав про нього працю “ Феномен доби. Сходження на Голгофу слави ”. Він і справді був заручником своєї слави ти влади більшовиків. Він був унікальним. ” Помер поет 16 вересня 1967 року, похований на Байковому кладовищі у Києві. Пам’ять • В пам’ять про сонячного Тичину у Києві по вул. Терещенківській, 5 було відкрито «Літературномеморіальний музей-квартира П. Г. Тичини». • На Батьківщині поета в селі Піски Бобровицького району є музей історії села, до складу якого входить хата–садиба Тичини та кімната в сусідньому будинку, присвячена поету. В селі також є пам’ятник письменника. • У Чернігові на фасаді будинку № 40 на вулиці Гетьмана Полуботка, де колись розміщалася Чернігівська духовна семінарія і де навчався майбутній поет, встановлено меморіальну дошку. • Одну з вулиць м. Чернігова та м. Києва названо іменем Павла Тичини. • Засновано літературну премію імені Павла Тичини республіканського значення. • 16 квітня 1981 року Постановою Ради Міністрів УРСР Бобровицькій районній бібліотеці надано ім’я Павла Тичини. • 3 лютого 1981 року засновано стипендію імені Тичини Квартира – музей П. Тичини БІБЛІОТЕКА КАБІНЕТ УЛЮБЛЕНИЙ РОЯЛЬ ВІТАЛЬНЯ РОБОЧЕ МІСЦЕ Модернова друкарська машинка Тичини та набір із Дрогобича - колишнього обласного центру Перед вами – набір для паління А це – не просто вишивка у рамці. Робота має ще й практичне значення: це – піднос. Звідки ця майстерна вишивка взялася у цій квартирі, достеменно ніхто не знає. Мистецтвознавці, які вивчали цей експонат, переконалися лише в одному – орнамент вишивки – буковинський. Це – розписана срібна таріль (діаметром десь 30 см), яку Павлові Тичині подарувала делегація з Єгипту. Тоді наш поет очолював Верховну Раду. Провідний майстер-різьбяр Василь Петрів виготовив для Павла Григоровича ексклюзивну дерев’яну таріль, прикрашену рядком вірша поета. Ці писанки з Чернівців – доволі важкенькі. Справа в тому, що вони зроблені на основі не видутих яєць: увесь вміст розмальованих шкарлупок вже давно згустився. Дивакуватого баранця подарував сам Григорій Вірьовка, з яким Павло Тичина навчався у бурсі та духовній семінарії. У цьому «звірі» може вміститися вісім літрів напоїв. Автор чудернацького пристрою – Дмитро Головко, відомий художник-кераміст. Пляшка, зроблена зі знаменитого гутного скла, зображує ведмедя з довгим хвостом, який настільки захмелів, що аж схопився за голову. Фахівці припускають, що ця пляшка зроблена ще у 18-му столітті. Замість пензля - голка. Використані джерела • Українська література: підр. Для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. ( рівень стандарту, академічний рівень)/Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. В. Слоньовська; • Вікіпедія ( стаття “Павло Тичина” ); • Форум “Квартира-музей П. Тичини”; • http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_neviritsya-scho-vin-lyudina-z-oblichchyampasportom-iprizvischem/368709">Gazeta.ua</a>; • http://ridnaua.org/p/hto-zh-jesy-tychyno-do-120ji-richnytsi-vid-dnya-narodzhennyaprysvyachujetsya/. Виконала учениця 11-А класу Вовченко Ганна