Transcript Завантажити

Гроші і кредит
Лекція 6
Грошовий ринок і
попит на гроші
Зміст
1. Особливості функціонування грошового ринку
1.1 Сутність грошового ринку.
1.2. Інституційна модель грошового ринку
1.3. Структура грошового ринку
1.4. Об’єкти грошового ринку (платіжні інструменти)
2. Попит на гроші
2.1 Поняття попиту на гроші.
2.2 Цілі та мотиви попиту на гроші.
2.3 Чинники впливу на попит на гроші.
2.4 Графічне зображення попиту на гроші.
1. Особливості функціонування грошового ринку
1.1 Сутність грошового ринку.
Грошовий ринок – особливий сектор ринку, на якому
здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного
товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.
Продаж грошей виступає у формі передачі грошей їх
власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в
обмін на фінансові інструменти, які надають їм можливість
зберегти право власності на ці гроші, відновити право
розпорядження ними та одержати процентний дохід.
Купівля грошей є формою одержання суб'єктами ринку у своє
розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові
інструменти.
Фінансові інструменти – це зобов’язання покупців перед
продавцями грошей.
Специфічні особливості грошового ринку
Купівля-продаж грошей відбувається лише за наявності вільних ресурсів у
одних суб’єктів ринку та необхідності у їх використанні
Передача грошей від власника до їх отримувача відбувається за допомогою
фінансових інструментів
Внаслідок купівлі-продажу грошей їх продавець не втрачає право власності
на продану суму грошей і добровільно передає право розпорядження нею
покупцеві на заздалегідь визначених умовах
У момент продажу грошей продавець не отримує еквівалента, а покупець –
відповідного реального права власності, бо розпоряджається купленими
грошима тимчасово
Метою купівлі-продажу грошей є отримання додаткового доходу продавцем
– у вигляді відсотка; покупцем – у вигляді прибутку
Інструменти грошового ринку
залежно від виду зобов’язання
Боргові
зобов'язання, за якими
покупець грошей зобов'язується
повернути продавцеві одержану
від нього суму і сплатити по ній
дохід. Такими зобов'язаннями
оформляються операції купівліпродажу грошей з переданням
права розпоряджатися ними на
певний строк
Неборгові
зобов'язання з надання права
участі в управлінні діяльністю
покупця грошей та в його
доходах, завдяки чому за
продавцем грошей зберігається
не тільки право власності на
них, а й певною мірою право
розпорядження ними.
Загальна схема взаємозв'язку між об'єктами та
інструментами грошового ринку
1.2. Інституційна модель грошового ринку
Сектор прямого
фінансування
Кредитори
Позичальники
Сектор опосередкованого
фінансування
У секторі прямого фінансування зв'язки між продавцями і
покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі
питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один
з одним. Функціонуючі тут брокери та дилери виконують
скоріше технічну роль звичайних посередників,
допомагаючи їм швидше знайти один одного.
У цьому секторі виділяють два канали руху грошей:
• канал капітального фінансування, по якому покупці
назавжди залучають кошти у свій оборот; для цього
використовуються як інструмент акції;
• канал запозичень, по якому покупці тимчасово
залучають кошти в свій оборот, використовуючи для
цього як інструмент облігації та інші подібні цінні
папери.
У секторі опосередкованого фінансування зв'язки
між продавцями і покупцями грошей реалізуються
через фінансових посередників, які спочатку
акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на
ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від
свого імені. Вони створюють власні зобов'язання й
вимоги, які можуть бути самостійними інструментами
грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових
потоків.
Сектор опосередкованого фінансування є об'єктивно
необхідною складовою грошового ринку. Він не
просто доповнює сектор прямого фінансування, а
створює спеціальний механізм реалізації тих зв'язків
між кредиторами і позичальниками, які не можуть
бути реалізовані через сектор прямого фінансування.
1.3. Структура грошового ринку
Структура грошового ринку за видом фінансових
інструментів
• Ринок позичкових зобов'язань – охоплює
відносини банків з їх клієнтами щодо формування і
розміщення кредитних ресурсів.
• Ринок цінних паперів – охоплює як кредитні
відносини, так і відносини співволодіння, які
оформлюються спеціальними документами
(цінними паперами), що можуть продаватися,
купуватися, погашатися.
• Валютний ринок – охоплює відносини між
економічними суб'єктами з приводу купівліпродажу валюти на основі попиту та пропозиції.
Структура грошового ринку за інституційними
ознаками
• Ринок банківських кредитів – здійснює акумуляцію
вільних грошових коштів та надання їх у кредит на
умовах зворотності, строковості та платності.
Інституційними органами є комерційні банки.
• Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних
установ (НФКУ) – здійснює акумуляцію заощаджень і
розміщення їх у доходні активи. Інституційними
органами є: страхові компанії, пенсійні фонди,
інвестиційні фонди.
• Фондовий ринок – здійснює переміщення
небанківського позичкового капіталу, який приводиться
в рух за допомогою фінансових цінностей.
Інституційними органами є фондові біржі.
Структура грошового ринку за економічним
призначенням купівлі-продажу грошей
На ринку грошей купуються
грошові кошти на короткий
строк (до одного року). Ці
кошти використовуються в
обороті позичальника
(покупця) як гроші, тобто
для приведення в рух уже
накопиченого капіталу,
завдяки чому вони швидко
вивільнюються з обороту і
повертаються кредитору.
На ринку капіталів
купуються грошові
кошти на тривалий
(більше одного року)
термін. Ці кошти
використовуються
для збільшення маси
основного й
оборотного капіталів,
зайнятих в обороті
позичальників.
1.4. Об’єкти грошового ринку (платіжні
інструменти)
Будь-яка платіжна операція має дві сторони - потік інформації,
який містить деталі платежу, і безпосередньо потік грошових
коштів. Ці два потоки завжди взаємопов'язані, але можуть
переміщуватися різними шляхами і мати розбіжність у часі.
У платіжній операції можна виділити основні елементи:
 зобов'язання, яке необхідно виконати;
 сторону, що здійснює платіж (платника);
 сторону, яка отримує платіж (одержувача);
 інструмент платежу;
 одного або кількох фінансових посередників (як правило, це
банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з
рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.
Платіжні інструменти
Переказний вексель - це безумовний письмовий наказ,
адресований одною особою (векселедавцем) іншій особі
(платнику) і підписаний особою, яка видала вексель, про
виплату на вимогу або на визначену дату суми грошей
третьому учаснику (одержувачу), за його наказом або
пред'явнику.
У вексельній угоді беруть участь три сторони:
o векселедавець (трасант) - особа, яка виписує вексель і
дає наказ про його оплату;
o платник за векселем (трасат) - особа, якій адресований
наказ про оплату векселя;
o одержувач грошей за векселем (бенефіціар) - особа, яка
пред'являє вексель до оплати й отримує гроші за
векселем.
Платіжні інструменти
Простий вексель (боргове зобов'язання) - це безумовне
письмове зобов'язання однієї особи перед іншою
виплатити обумовлену суму грошей на вимогу або на
фіксовану дату, чи на визначений момент у майбутньому
певній особі, за наказом векселедавця або пред'явника.
Відмінності простого векселя від переказного:
• це не наказ, а зобов'язання платити;
• векселедавець і платник - одна особа;
• простий вексель не потребує акцепту.
Особливим різновидом переказного векселя є банкнота,
що випущена центральним банком.
Платіжні інструменти
Чек (cheque) - безумовний наказ клієнта банку, який веде
його поточний рахунок, про сплату певної суми грошей
пред'явнику чека або іншій, вказаній на чеку особі.
Необхідні реквізити чека: назва банку, безумовний наказ
про оплату суми, одержувач коштів, дата і місце виписки
чека, підпис чекодавця. Чек може мати довільну форму і
бути виписаним на звичайному аркуші паперу.
Аналогічно векселю, залежно від того, на чию користь
виписаний чек, розрізняють чеки:
• іменні (pay to the name of N ) - заплатіть тільки N;
• ордерні (pay to the order of N) - заплатіть N або за його
наказом;
• на пред'явників (pay to the bearer) - заплатіть
пред'явнику.
Платіжні інструменти
Чек з кросуванням. Можна обмежити право вилучення готівки з
рахунку за чеком шляхом його кросування - проведення двох
паралельних ліній на лицьовому боці чека. Це означає, що вказана
в чеку сума повинна бути зарахована на рахунок пред'явника чека
в даному банку або переказана в інший банк безготівковим
шляхом.
Засвідчений чек. Банк спеціальним написом засвідчує підписи
клієнта і наявність суми для оплати чека. Банк несе за ним
відповідальність і не може відмовитись від оплати, для чого в
момент засвідчення чека сума знімається з рахунку чекодавця і
резервується на особливому рахунку.
Чек казначея - чек, який містить підпис казначея банку і виписаний
на банк (для погашення зобов'язань банку, купівлі устаткування
для власних потреб тощо). Ці чеки надійні й охоче приймаються в
процесі обігу. Інколи банки продають їх клієнтам як менш цінну
заміну засвідчених чеків.
Платіжні інструменти
Єврочеки (Eurocheque) - це стандартизовані чеки, які випускаються банками членами міжнародної організації єврочеків і які супроводжуються спеціальною
гарантійною карткою. Цей вид платіжних документів виник наприкінці 60-х років,
коли ряд великих європейських банків надали своїм клієнтам право виписувати
чеки під час поїздок за кордон і отримувати за ними гроші у відділеннях
зарубіжних банків-кореспондентів з пред'явленням гарантійної картки.
Дорожній чек. Стандартний грошовий документ, який виписується в місцевій або
іноземній валюті і використовується при поїздках і закордонних подорожах для
оплати товарів і отримання в банку готівки.
Банківська тратта - це переказний вексель, де емітентом (векселедавцем) і
платником виступає один і той самий банк Це досить надійний документ
розрахунків, який за ступенем ліквідності рівнозначний готівці. Він не є чеком,
оскільки тут і векселедавець, і платник - одна особа.
Доручення про кредитовий переказ коштів у системі жиро. Кредитові
перерахування в системах Жиро - це доручення клієнтів про переказ сум з їх
жирорахунків (у банку, ощадній установі, на пошті, залежно від того, де відкритий
рахунок жиро) на рахунок одержувача. Це - традиційна форма безготівкових
розрахунків у багатьох європейських країнах, зокрема - Німеччині, Бельгії,
Швейцарії. Вони можуть мати як паперову, так і електронну форму.
Відмінності чека від переказного векселя
Характеристики чека
Чек оплачується після пред'явлення
Характеристики векселя
Вексель може бути як на пред'явника, так і
строковим документом
Чек виписується на банк
Вексель – ні
Вексель повинен бути акцептований
Чек ніколи не акцептується банком
платником
Чек в переважній більшості не перебуває в Вексель обертається, переходячи від
обігу (хоча може передаватися за одного власника до іншого
індосаментом), а прямо пред'являється в
банк для оплати
За чеком банк залишається відповідальним Особа, яка видала вексель, звільняється
від відповідальності, якщо вексель не
протягом шести років з моменту виписки
пред'явлений платнику (Великобританія)
протягом короткого терміну (оскільки
затримка
збільшує
можливість
зловживань)
За чеком може бути виконане кросування За векселем – ні
Якщо підпис на чеку підроблений, банк
Підроблення підпису векселедавця не
звільняє акцептанта від обов'язку оплатити
може відмовитися від оплати
вексель
Банківська пластикова
картка - це інструмент
безготівкових
розрахунків і засіб
отримання кредиту.
З технічного погляду,
кредитна картка не є
платіжним
інструментом. Споживач
не переказує кошти,
коли використовує
кредитну картку. Вона
гарантує продавцю,
який надає послугу
покупцю, що останній
оплатить рахунок
пізніше іншим
платіжним
інструментом,
переважно чеком.
2. Попит на гроші
2.1 Поняття попиту на гроші.
На відміну від звичайного попиту на товарних ринках, який
формується як потік куплених товарів за певний період, попит
на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у
своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент.
Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства,
котрим володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна
трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля
активів (багатства) в ліквідній формі.
Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній
формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки.
Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був
застосований Дж. М. Кейнсом, котрий назвав своє трактування
попиту на гроші теорією переваги ліквідності.
Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю обігу грошей
обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на
гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше
перебуватиме у розпорядженні окремого економічного суб'єкта,
повільнішим буде її обіг, і навпаки.
З цієї залежності випливають висновки, що мають важливе
практичне значення:
 оскільки попит на гроші - явище динамічне, то і швидкість обігу
грошей не може бути постійною;
 зростання швидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на
гроші може компенсувати дефіцит платіжних засобів при
зниженні рівня монетизації валового внутрішнього продукту і
послабити кризу неплатежів;
 падіння швидкості обігу грошей через зростання попиту на них
послаблює вплив збільшення маси грошей в обороті на
кон'юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки;
 у парі «попит - швидкість» визначальним є попит на гроші, а
похідним - швидкість їх обігу.
2.2 Цілі та мотиви попиту на гроші.
Цілі накопичення грошей
створення запасу
купівельних і
платіжних засобів,
достатнього для
задоволення
поточних потреб
економічних суб'єктів
у товарах та послугах
накопичення
грошей як капіталу,
як форми
багатства, що
спроможна давати
власникові дохід у
вигляді процента
накопичення
певних запасів
грошей
підпорядковується
першій і другій
цілям одночасно
Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні
суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі
грошей для здійснення поточних платежів, щоб
підтримати на належному рівні своє особисте та
виробниче споживання.
Мотиви
попиту на
гроші
Мотив завбачливості зводиться до того, що
юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей
як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будьякий час мати можливість задовольнити свої
непередбачувані потреби чи скористатися перевагами
несподіваних можливостей.
Спекулятивний мотив полягає в тому, що
економічні суб'єкти бажають мати у своєму
розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за
сприятливих умов перетворити їх у високодохідні
фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і
появі загрози зниження дохідності та ризику
збитковості наявних фінансових інструментів
перетворити їх у грошову форму, яка хоч і
малодохідна, але безризикова.
2.3 Чинники впливу на попит на гроші.
Зміна обсягів виробництва (або обсягів національного доходу)
• чим більший обсяг виробництва валового національного продукту, а отже і національного доходу, тим
більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для
виконання цих операцій.
Швидкість обігу грошей
• чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки. Тобто вплив цього показника
на попит обернено пропорційний.
Зміна норми процента
• у міру зростання очікуваного доходу (норми процента) на альтернативні грошам активи тривалість
зберігання буде скорочуватися і попит на гроші знижуватися, а в міру зниження очікуваного доходу –
зростати.
Накопичення багатства
• економічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують
приріст його між усіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру
збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.
Інфляція
• в умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні
суб'єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на
гроші.
Очікування погіршення кон'юнктури ринків
• У випадках скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції
тощо економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і
попит на гроші скоротиться.
З урахуванням новітніх чинників впливу на попит
формулу його можна записати у такому вигляді:
• де Υ - реальний обсяг ВНП;
• Ρ - середній рівень цін;
• R - рівень очікуваного доходу на альтернативні
грошам активи;
• В - обсяг багатства;
• І - рівень інфляції;
• О - очікування змін ринкової кон'юнктури.
2.4 Графічне зображення попиту на гроші.