Transcript pps
ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ І МАЙНОВИХ ПРАВ 1. Цивільні права, їх характеристика 2. Захист цивільних прав 3. Цивільно- правова відповідальність Цивільні права та їх характеристика Цивільні права Немайнові права Майнові права Всі конституційні права Усі суб’єктивні права -право на життя, -право на охорону здоров'я, -право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, -право на свободу та особисту недоторканність, -право на недоторканність особистого і сімейного життя, -право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, - право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, -право на недоторканність житла, - право на вибір місця проживання та на вільне пересування, - право на свободу літературної, художньої, наукової та технологічної творчості. права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу і обміну майна. Захист цивільних прав Захист цивільних прав можна реалізувати • За допомогою власних дій. Наприклад: відмова продавця передати покупцеві річ, якщо за неї не отримано плату, як це передбачено за договором. Однак важливо пам'ятати, що захищати свої права за допомогою власних дій можна тільки тоді, коли існує реальна можливість правомірно (у межах закону) примусити когось виконати свої зобов'язання. • Через подання особою, чиї права порушені, позовної заяви до суду. Робота з словником • Позов — звернення особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб'єктивних прав, які охороняються законом. • Позивач – особа, яка звертається із заявою до суду. • Відповідач – особа, яка на думку позивача, порушила його права. Цивільно-правова відповідальність • Цивільно-правова відповідальність - один із видів юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов'язків через застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні наслідки; встановлюється на випадок невиконання чи неналежного виконання особою цивільних обов'язків, які виникають на основі зобов'язань (договорів) або на основі закону (у разі заподіяння шкоди, посягання на права та блага інших учасників правовідносин) Підстави цивільно-правової відповідальності: • 1) наявність майнової шкоди; • 2) протиправність дії, якою заподіяно шкоду; • 3) причинний зв'язок між протиправною дією і шкодою; • 4) наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. • Цивільна відповідальність настає за наявності всіх чотирьох умов одночасно. Форми цивільно-правової відповідальності: • Шкода являє собою втрати майнового (та/або немайнового) характеру, що є наслідком протиправної поведінки боржника. • Майнова шкода, виражена в грошах,— це збитки. Збитки поділяють на реальну шкоду (витрати, зроблені кредитором для відновлення порушеного права, втрата чи пошкодження майна) та упущену вигоду (неодержані доходи — які кредитор одержав би, якби його право не було порушене). • Моральною шкодою вважаються втрати немайнового характеру, що виникли внаслідок фізичних чи моральних страждань особи, права чи блага якої порушено. Немайнова шкода юридичної особи виявляється у пошкодженні її ділової репутації. За загальним правилом відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає лише за наявності вини її заподіювана. • Виною вважається психічне ставлення особи до вчиненої нею протиправної дії. У цивільно-правовій відповідальності також розрізняють вину у формі умислу та у формі необережності. Обставини, що виключають цивільноправову ідповідальність • унаслідок дії непереборної сили. • Непереборна сила —це надзвичайні та невідворотні за таких умов обставини чи події (повінь, землетрус, раптовий ураган, а також явища соціального характеру — страйки тощо; прийняття компетентними органами держави актів, що забороняють чи призупиняють учинення певних угод, операцій та та ін.). Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб • шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. • Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. • Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Дякую за співпрацю!!! Ви всі молодці!