Transcript Календар

“Календар” – від латинського “Calendarium” –
“боргова книжка”
У сучасному значенні календар – це спосіб
ділення року на зручні періодичні інтервали часу,
який базується на періодичності видимих рухів
небесних тіл.
Основне завдання календаря
– фіксація дат і вимір
інтервалів часу.
 Якщо вважати, що доба – це час, за який Земля
здійснює один оберт навколо своєї осі, а рік – час,
за який Земля здійснює своєю орбітою один
повний оберт навколо Сонця, то рік складається з
365,242199… діб.
Більш зрозуміло, але менш точно:
в одному році
365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд .
 Створити точний календар можна за умови, що рік
складається з цілого числа діб .
 Але неможливо розділити 24 години на 5 годин 48
хвилин 46 секунд без остачі!
 Отже, створити точний календар неможливо!
Але він існує!
Як же створювався календар?
 Місячний календар — календар, в основу якого
покладені фази місячного циклу.
 Тривалість місячного місяця 29,53059 сонячних діб.
 Тому відповідний йому календарний місяць може
мати 29 або 30 діб.
 Тривалість року за місячним календарем складає
1229,5=354,3671 діб.
 Розбіжність із сонячним роком складає 11 діб.
 В основу місячно-сонячних
календарів покладено: один
тропічний рік (365,2421 доби) і один
синодичний місяць (29,53059 доби).
 Місячно-сонячними календарями є
фактично єврейський, китайський,
індійський.
 Сонячний календар — календар, в
основі якого лежить тривалість
тропічного року — 365,24220 доби.
Отже, календарний рік може мати 365
або 366 діб.
 Сонячний календар — календар, в основі якого лежить
тривалість тропічного року — 365,24220 доби. Отже,
календарний рік може мати 365 або 366 діб.
 Протягом чотирьох років здійснюється одна вставка, тобто з
кожних чотирьох років три мають по 365 днів, а четвертий — 366
днів. Такою була система високосів у юліанському календарі.
 Система восьми високосних років за кожні 33 роки була
запропонована персидським вченим і поетом Омаром Хайамі і
стала основою персидського календаря, введеного у 1079 р.
Календар цей був у вжитку аж до середини ХІХ ст. Високосними
у ньому були 3-й, 7-й, 11-й, 15-й, 20-й, 28-й і 32-й роки циклу.
 Період у 128 років з 31 високосним роком запропонував у 1864
р. професор Дерптського університету Й. Медлер.
У долині Нілу був створений календар, що проіснував
разом з єгипетського цивілізацією близько 4-х
тисячоліть. Походження цього календаря пов'язане із
Сіріусом — яскравою зіркою тропічного небосхилу
У довжину свого року єгиптянами було покладено
ціле число днів — 365. Таким чином, за кожні 4 роки
сезонні явища випереджали календар на 1 добу.
Єгиптяни не додавали високосних днів, тому за
період у 1460 років новий рік проходив всі сезони й
повертався на початкове число.
Для єгиптян це виглядало ніби схід Сіріуса
зміщувався за календарем на день кожні 4 роки.
Повернення зірки до первинної дати відзначалося
святом на честь Вічності.
Рік тривав 365 днів і складався з 12 місяців по 30
днів кожний. Місяці були згруповані по чотири,
утворюючи 3 сезони:
У кінці року були додаткові 5 днів — свята на
честь дітей бога землі Геба і його дружини Нут:
Осіріса, Гора, Сета, Ісіди і Нефтіди.
Сонячний календар древніх єгиптян
лежить в основі літочислення
всього Старого Світу, аж до
теперішнього часу.
Календар єгиптян з поховання Сененмут.
Євре́ йський календа́ р належить до місячносонячних.
Кількість календарних днів його місяців
визначається згідно з часом обертання Місяця, що
дорівнює 29 дням 12 годинам 44 хвилинам і 2,8
секундам), тоді як тривалість року враховує
період повного обертання Землі навколо сонця.
Ізраїльський народ вів відлік часу за
місяцем, і кожний молодий місяць був
початком нового календарного місяця. Тому
тривалість одних місяців була 29 днів, інших
— 30 днів, а в році було 12 місяців
Через те, що рік за місяцем відставав
від року за сонцем на 11 днів, євреї
через кожні 3 роки на 4-й після 12-го
місяця Адара додавали 13-й (у 29 днів)
і називали його Ве-адар, Адар-II або
Адар-додатковий.
Таким чином, місяць єврейського
календаря
за
тривалістю
дорівнює 29-30 дням. Високосний
рік має на один місяць більше —
13 місяців. Новий рік починається
у вересні. Сучасний єврейський
календар починається з місяця
Тішрі.
Східний (китайський) календар, який діє вже
кілька тисяч років у В'єтнамі, Камбоджі, Китаї,
Кореї, Монголії, Японії та в деяких інших країнах
Азії, був складений в середині третього
тисячоліття до нашої ери.
Кита́ йський календа́ р об'єднує у собі елементи,
як місячного, так і сонячного календарів.
Кита́ йський календа́ р являє собою 60-річну циклічну
систему, що утворилася в результаті об'єднання:
дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним
роком якого було закріплено назву тварини, і
десятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево,
вогонь, земля, метал, вода.
Серед індуїстських календарів можна зустріти
сонячні, місячні і місячно-сонячні.
Стародавні індійські астрономи не знали точної
тривалості зоряного року і приймали її рівною
365,25876 діб. Ця величина вказана в стародавньому
індійському
астрономічному
трактаті
«Сур'я
Сиддханта», автором якого є видатний астроном і
математик
Аріабхата.
Вона
застосовувалася
протягом майже п'ятнадцяти століть в багатьох
індійських календарях. Внаслідок цього індійський
календарний рік, який 1500 років тому починався в
день весняного або осіннього рівнодення (21
березня або 23 вересня), тепер наступає на 22-23 дні
пізніше, тобто біля 12- 13 квітня або 15-16 жовтня.
Виразом зв'язку календаря з видимим
рухом Сонця є ділення року на 12 місяців
з числом днів від 29 до 32, а також на 6
сезонів, кожен з яких продовжувався два
місяці.
Різна тривалість місяців склалася ще в ті
часи, коли індійські астрономи розбили
екліптику на 12 рівних частин і вважали,
що кожну з них Сонце проходить протягом
одного
місяця.
Проте
внаслідок
нерівномірного руху Землі навколо Сонця
в різний час року вона рухається з різною
швидкістю. Тому в індійському календарі
літні місяці виявилися довшими, а зимові
— коротшими.
Індійський календар пов'язаний
також з тривалістю місячного
місяця. Початок кожного місяця
припадає на наступний день після
настання повного місяця або
молодика. Як відомо, 12 місячних
місяців містять тільки 354 дні.
Тому для узгодження їх тривалості
з сонячним роком в кожен третій
рік вставляється додатковий, 13-й
місяць (адікмас), а щоб зрівняти
місячні і сонячні місяці, були
введені додаткові дні (тітхи).
У календарі майя час розділено на цикли або «Сонця». Всього їх шість.
Кожний цикл, стверджували жерці майя, закінчується нібито повним
руйнуванням земної цивілізації. Минулі чотири «Сонця» повністю знищили
чотири людські раси, і лише деякі люди вижили і повідали про те, що
сталося.
«Перше Сонце» тривало 4008 років і завершилося
землетрусами.
«Друге Сонце» тривало 4010 років і закінчилося
ураганами.
«Третє Сонце» налічувало 4081років — земля
була знищена «вогняними дощами», що
пролилася з кратерів величезних вулканів.
«Четверте Сонце» увінчалося повенями.
У даний час земляни переживають «П'яте Сонце»,
кінець якого припаде на 21 грудня 2012 року.
Шостий цикл в календарі порожній, бо майбутнє
жерцям було невідоме.
Майя
користувалися
трьома
типами календарів:
Священний календар майя (відомий як
Тцолкін) має період у 260 днів. Календар
комбінує 20 назв днів з 13 номерами у
циклі, таким чином даючи можливість
записати 260 унікальних днів.
Хааб (Haab') — сонячний календар майя,
що складався з вісімнадцяти місяців,
кожний по двадцять днів, плюс період з
п'яти днів («безіменні дні») в кінці року
Календар Венери – це 584-денний цикл
Венери, який відстежував появу і
з'єднання Венери як ранкової та
вечірньої зірки.
Ні Тцолкін, ні Хааб не мали нумерації років.
Комбінації дат Тцолкін і Хааб було достатньо
для ідентифікації дати у звичайному житті,
оскільки кожна така комбінація зустрічалася
тільки один раз за 52 роки (18 980 днів), що
майже досягало звичайної тривалості життя.
Оскільки два календарі засновувалися на
циклах у 260 і 365 днів відповідно, повний цикл
повторювався кожні 52 роки.
Цей період називався календарним циклом або
календарним колом.
Для запису історичних подій
був потрібний точніший метод
датування.
Для цих цілей і
використовувався календар
довгого рахунку.
Календар довгого рахунку
ідентифікує дату, відраховуючи число днів від 13
серпня 3113 року до н. е.
Майя користувалися двадцятковою системою
числення.
Тому 0.0.0.1.5 дорівнює 25, а 0.0.0.2.0 дорівнює 40.
Довгий рахунок не завжди 20-ковий, тому що
третя цифра (справа) змінюється тільки до 18.
Тому 0.0.2.0.0 представляє не 400 днів, а тільки
360.
Фрагмент стели (Стела 1 у Ла
Мохарі), що показує три колонки
гліфів 2-го століття н. е. Ліва
колонка містить дату календаря
довгого рахунку 8.5.16.9.9, або 156
рік н. е.
Одиниці довгого рахунку
Кількість днів
Розрахунок
Період
довгого
рахунку
Приблизна
кількість
сонячних років
1
1 кін
20
20 кін
= 1 вінал
1/18
360
18 вінал
= 1 тун
1
7 200
20 тун
= 1 катун
19
144 000
20 катун
= 1 бактун
394
2 880 000
20 бактун
= 1 піктун
7890
57 600 000
20 піктун
= 1 калабтун
156 164
1 152 000 000
20 калабтун
= 1 кінчілбтун
3 156 164
23 040 000 000
20 кінчілбтун
= 1 алаутун
63 123 287
Мусульманський календар (або
Ісламський календар) — місячний
календар, що застовується в ісламі для
визначення дат релігійних свят, а також
як офіційний календар у Саудівський
Аравії, країнах Перської затоки та деяких
інших мусульманських країнах.
Мусульманський календар побудовано винятково на
зміні фаз Місяця.
Оскільки синодичний період обертання Місяця
становить приблизно 29,5 днів, місяці ісламського
календаря налічують 29 або 30 днів. Додаткові дні
місяця заборонено, крім єдиного дня, що слугує для
втримання молодого місяця біля 1-го числа місяця.
Цей день входить до останнього місяця зуль-хіджа,
який може налічувати 29 чи 30 днів.
Один рік складається з 12 місяців і налічує
354 або 355 днів. На відміну від низки
інших місячних календарів (наприклад
вавілонського), додатковий тринадцятий
місяць
для
узгодження
місячного
календаря з сонячним циклом не
вводиться, оскільки вважається, що це
заборонено Кораном. Мусульманський рік
на 10 або 11 днів коротший року за
григоріанським календарем.
Таким чином початок року та дні
мусульманських
релігійних
свят
поступово зсуваються за сезонами і
можуть припадати на різні пори року.
У своєму циклі землеробських робіт греки
жили за сонячним календарем, чітко
погоджуючи цю працю із виглядом зоряного
неба.
У своєму громадському житті греки
користувалися
місячно-сонячними
календарями, в яких назви місяців походили
від свят, що у ці місяці відзначалися.
Приблизно з 500 року до н. е. набули поширення
октатерії (грец. octaeteris) — 8-річні цикли, в
яких п'ять звичайних років за 12 місяцями
поєднувалися з трьома роками по 13 місяців.
Пізніше ці правила були запозичені римським
календарем. Октатерії в Греції продовжували
використовуватися навіть після реформи
Юлія Цезаря.
У другій половині III століття до н. е. давньогрецьким істориком Тімеєм і
математиком Ератосфеном було введено літочислення від перших
Олімпійських ігор. Ігри проводилися один раз на чотири роки в дні,
близькі до літнього сонцестояння.
Починалися вони на 11-й і закінчувалися на 16-й день після молодика.
Відлік років вівся за порядковим номером ігор та номером року в
чотириріччі. Перші Олімпійські ігри відкрилися 1 липня 776 року до н. е.
за юліанським календарем.
У 394 році імператором Феодосієм I олімпійські ігри були заборонені.
Римляни називали їх «otium graecum» (грецьким неробством). Однак
літочислення за олімпіадами ще деякий час зберігалося.
До
прийняття
християнства
рахунок часу слов’яни вели за
чотирма порами року.
Рік
починався
з
весни,
найважливішим
сезоном,
ймовірно, вважалося літо.
Тому до нас дійшло слово «літо» як
синонім
року,
наприклад
«літочислення».
Стародавні
слов'яни
користувалися
також
білосонячним календарем, у якому
кожен
19
рік
містив
сім
додаткових місяців.
Семиденний тиждень називали
«седмицею».
Наприкінці X століття Київська Русь
підпадає під вплив християнства. З цією
подією
пов'язане
і
впровадження
юліанського календаря.
Проте на Русі за традицією початком року
продовжували вважати весну, і рік
починали 1 березня, а не 1 вересня як у
Константинополі.
Літочислення вели «від створення Миру в
Зоряному Храмі», після підписання мирного
договору між Великою расою (давні
слов’яни) та Великим Драконом (древніми
китайцями), і прийнявши візантійський
варіант цієї дати — 5508 рік до н. е..
Лише в 1492 році (7001 рік від створення Миру в Зоряному Храмі) Московським
церковним собором початок року на Русі було перенесено на 1 вересня.
2011 від Р.Х. згідно середньовічного православного календаря є 7519 роком від
створення Миру в Зоряному Храмі.
19 грудня 7208 року для упорядкування
літочислення цар Петро І видав указ:
«Впредь лета счислять» не від 1 вересня, а від 1
січня, і не від створення миру, а від Різдва
Христового. Таким чином на Русі настав 1700 рік.
Рік 7208 від «створення Миру в Зоряному Храмі»
виявився найкоротшим і тривав лише чотири
місяці, у той час як новий 1699 рік зустрічався двічі
— 31 серпня і 31 грудня.
У 1702 році в Амстердамі був надрукований
перший російський друкований календар із
відліком року з 1 січня та рахунком років від
Різдва Христового.
Юліанський
календар
введено
починаючи із 1 січня 45 р. до н. е.
Юлієм Цезарем.
Опираючись на поради грецького
астронома Созігена (Sosigenes) та з
метою добитися того, щоб певні
астрономічні події на зразок весняного
та осіннього рівнодення відбувалися
щороку в певний цілком визначений
день, Цезар узгодив тривалість року із
сонячним
календарем,
тобто
встановив її рівною 365 із чвертю дня
(365.25).
Четвертинки
дня
враховувалися
так:
кожного
четвертого
року
до
календаря
додавався ще один день, і тривалість
місяця лютого ставала не 29, а 30 днів.
Юліанський календар виявився недостатньо точним і давав помилку на 1
день за 128 років, бо юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин
довший за істинний сонячний рік (365.2422 днів, або 365 днів, 5 годин, 49
хвилин і 46 секунд) на 11 хвилин 14 секунд. Різниця складає близько
0.0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років.
За півтора тисячоліття календар знову відставав на десять днів.
Що й стало причиною введення в 1582 році Григоріанського календаря.
Григоріа́ нський календа́ р — календар, уведений в ужиток 4 жовтня 1582
року Папою Римським Григорієм XIII, і прийнятий у світі в якості
міжнародного стандарту. Григоріанський календар прийшов на заміну
юліанського календаря.
Календар ділить час на календарні роки, тривалістю 365 або 366 днів. Роки,
тривалістю 365 днів, називають звичайними, а роки, тривалістю 366 днів високосними.
Високосним є кожен четвертий рік,
за винятком років, порядковий
номер яких ділиться без остачі на
100, але не ділиться без остачі на
400. Таким чином, весь час
поділений на цикли тривалістю 400
років. Середня тривалість року в
григоріанському календарі складає
365,2425 днів або 365 днів 5 годин
49 хвилин і 12 секунд.
Кожен рік поділений на 12 місяців із різною кількістю днів. Місяць лютий може
тривати 28 днів, у звичайні роки, і 29 днів, у високосні роки.
Різниця
між юліанським та
григоріанським календарями
XVI століття +10 днів
XVII століття +10 днів
XVIII століття +11 днів
XIX століття +12 днів
XX століття +13 днів
XXI століття +13 днів
XXII століття +14 днів
 Календар — ритм, що являє собою вираження
внутрішніх особливостей, якими одна культура
відрізняється від іншої.
 Природно, що ставлення до часу всередині окремо
взятої культури позначається насамперед на
календарі.
 Однак календар є не тільки ритмом часу, але й
ритмічною пам'яттю людства.
 Найдавніші з календарів, такі як cонячний
календар Давнього Єгипту або сонячно-місячний
календар Вавилону з їх періодично
повторюваними циклами релігійних свят, завжди
переслідували мету — бути надійними
хранителями пам'яті про те, що лежало в
першооснові кожної з культур.