Тема 7: Культура Греції елліністичного періоду

Download Report

Transcript Тема 7: Культура Греції елліністичного періоду

ранній еллінізм (323 р.– сер. ІІІ ст. до н. е.) високий еллінізм (сер. ІІІ ст. – сер. ІІ ст. до н. е.) пізній еллінізм (сер. ІІ ст. – 30 р. до н. е.)

Александр Македонський (Александр Великий)

Кін. липня 356 – 10 червня 323 р. до н. е. Цар Македонії з 336 р., син царя Філіпа ІІ та Олімпіади, виховнець Аристотеля. Геніальний полководець, видатний адміністратор та політик; засновник великої держави, до складу якої входила Македонія, Греція, завойована Перська імперія та Єгипет. Його походи мали особливезначення для науки (особливо географії) та культури (еллінізм). Після смерті Александра Македонського створену ним імперію розподілили між собою його полководці (діадохи).

Птолемей І

Бюст Птолемея Сотера в одязі давньоєгипетського фараона. Британський музей, Лондон

Селевк I Никатор

Антигон Одноокий

(382 – 301 р. до Р.Х.)

Полководець Александра III Великого. Засновник династії Антигонідів – македонських царів. З 333р. до н. е. – сатрап (правитель) Фригії (Мала Азія). З надією на допомогу сина, Деметрія Поліоркета, робив спроби відродити державу Александра Македонського після його смерті у 323 р. до н. е.

Оголосив себе царем у 306 р. до н. е. Перебуваючи у стані війни проти коаліції діадохів, зазнав поразки під Іпсом, де й загинув.

Птолемей ІІ Філадельф

Цар Єгипту у 283-246 рр. до н. е., син Птолемея І та його другої дружини Береніки І. Прізвисько «Філадельф» - «той, який любить сестру» - отримав після одруженнязі своєю сестрою Арсиноєю. Отримав престол в обхід старших синів Птолемея І від першого шлюбу з Евридікою І, донькою Антипатра. Птолемей ІІ укріпив економічний та політичний стан Елліністичного Єгипту. За часів його правління було укладено союз Птолемеїв з Римом, який, очевидно, в наступні часи механічно поновлювався при вступі на престол кожного нового правителя Єгипту. Також він проводив політику роздачі земельних ділянок великим вельможам. Заборонив обертати вільних у рабство. Поклав початок обожненнюфараонів птолемеївської династії, заснувавши культи своїх батьків Птолемея І та Береніки І, а також своєї другої дружини та рідної сестри Арсиної ІІ, вдови Лісімаха (саме через одруження з нею отримав прізвисько Філадельф). Його першою дружиною та матір ’ ю Птолемея ІІІ була Арсиноя І, донька Лісімаха. Птлемей ІІ, як і його батько, сприяв розвиткові наук та мистецтв, за його правління була заснована відома Александрійська бібліотека.

Епікур (

Επίκουρος) 341-270

pp.

до н. е.

Давньогрецький філософ матеріаліст. У 306 р. до н. е. заснував філософську («епікурейську») школу у Афінах, використовуючи головні положення філософії Демокрита (вчиелем Епікура був послідовник Демокрита Навсифан). В той амий час Епікур створив зовсім нову атомістчну теорію. Відмінність полягає в тому, що в теорії Демокрита рух атомів вібувається у порожнечі виключно за законом падіння тіл під власною вагою, а в Епікура поряд із законом падіння тіл з ’ являється ще оин фактор – атом має властивість «самовільного відхилення від лінії необхідності».

Зенон з Китія

(346/336/333-264/262 до н. е.) – давньогрецький філософ, учень школи киніків, з 300 р. до н. е. – родоначальник філософії стоїків. Син Мнасея. Народився у греко фіеікійському місті Китії (Китионі) на Кипрі. Займався морською торгівлею. Бл. 320 р. до н. е. переселився до Афін, де став учнем киніка Кратета, але, незадоволений його «кинічною безсоромністю», перейшов до Стильпона та діалетика Діодора. Діоген Лаертський наводить портрет Зенона: худий, високий, нескладний, слабкий, з кривою шиєю та товстими ноагми, який любить поласувати зеленими смоквами та попектися на сонці. Ставши учителем, Зенон зібрав навколо себе численних учнів, які спочатку називалися за його іменем зенонеями, а потім за місцем викладання стоїками (грец. Ποικίλη στοά - розписний портик). Через чудові риси характеру мав особливу повагу афінян та царя Антигона Гоната. За життя був нагороджений золотим вінцем та статуєю, після смерті його почесно поховали у Кераміці.

Жив дуже просто, без сім центів.

’ ї та рабів, однак уникав бідності та бруду, які практикувалися киніками. Прожив у Афінах близько 60 років до глибокої старості. Переказують, що він помер, навмисне затримавши дихання.Писання Знона з етики, діалектики, фізики та поезії, перелік яких є у Діогена Лаертського, відрізнялис, за свідченнями давніх, стислістю та вівдсутністю красномовства. Збереглися лише нечисленні та незначні уривки, сумнівної оригінальності. До вступу Кипру до Євросоюзу Зенон зображувавсяна монетах номіналом 20

Евклід

( бл. 365 - 300 рр. до н. е.)

Народився в Афнах, був учнем Платона. Автор найдавніших тарктатів з математики, які дійшли до наших днів. У них зібрано доягненн давньогрецької математики. Наукова діяльність проходила в Александрійській бібліотеці. Основна праця – «Начала» складається з 15 книг, в яких міститься систематизований викладгеометрії, а також неякі питання теорії чисел. Вони відіграли важливу роль у подальшому розвитку математичної науки. В творі вперше здійснено спробу логічної побудови геометрії на основі аксиоматики. Твір мав більше 500 перевидань всіма мовами світу. Серед праць Евкліда є також твори з астрономії, оптиці, теоріїмузики.

Архімед

( Aρχιμηδης) Бл. 287-212 до н. е.

Давньогрецькийвчений, математик, механік. Рзвинув методи знаходження площі поверхонь та об ’ ємів різних фігур та тіл. Його математичні роботи набагато випередили свій час та були правильно оцінені лише в епоху диференційних та інтегральних обрахунків. Він піонер математичної фізики. Математика в його роботах засосовується у дослідженні питань природознавства та техніки. Один з творців механіки якнауки. Йому належать численні технічні винаходи.

Аполоній Пергський

(бл. 262-170 рр. до н. е.). Серед сучасників мав титул Великого Геометра. Навчався у Александрії у послідовників Евкліда, імена яких не збереглися, і став останнім великим представником александрійської математичної школи.Пізніше працював у Пергамі, де створив свою найвидатнішу працю – «Коноїка» («Конічні січення»), яка й принесла йому славу. Лише перші 4 книги дійшли до нас в оригіналі, три інших збереглися в арабському перекладі, а остання, восьма, була втрачена. Його праця мала значний вплив на розвиток не лише математики, але й астрономії, механіки, оптики. Саме він ввів у мову математикиназви «еліпс», «парабола», «гіпербола», «фокус», «асимптота». Завдяки пізнішим коментаторам та реставраціям, якими багато займалися у 16-18 ст., нам відомий зміст шести інших геометричних творів Аполонія. В одній з них з ’ являється т. зв. «окружність Аполонія».

Аристарх Самоський

Пам

ятник в Аристотелівському університеті, Салоніки (Ἀρίσταρχος ὁ Σάμιος; бл. 310 до н. е. Самос - бл. 230 до н. е.) давньогрецький астроном, математик та філософ ІІІ ст. до н. е., який вперше запропонував геліоцентричну систему світу та розробив науковий метод визначення відстаней до сонця та місяця та їх розмірів.

Піфей з Масилії

Мореплавець 4 ст. до н. е., уродженець Масилії, який, за переказами, об пізніших авторів.

’ їздив береги північної та західної Європи, починаючи від Гадеса до казкового острова Фуле. Свої мандри він описав у одному або кількох творах (періегезах), в яких казкове було майстерно поєднане з істинним. Деякі автори (Ератосфен, Гипарх) вірили його описам, інші (Страбон) називали його брехуном. Його книги були дуже поширені та стали одним з прототипів літературного жанру казкових мандрів, з якого пізніше розвинувся грецький роман. Залишки його книги «Про океан» дійшли до нас у цитатах

Ератосфен

Бл. 275 – 194 р. до н. е.

Основоположник географії. Народився у Африці, в Кирені. Навчасвся спочатку в Александрії, а потім в Афінах. Бл. 245 р. до н. е. став головою Александрійської бібліотеки. Залишався на цій посаді майже 40 років. Одночасно займався науковими дослідженнями з географії, математики та філології. Був також вихователем спадкоємця престолу.

Уявлення Ератосфена про світ

Карта світу в уявленні Птолемея

Герофіл

Давньогрецький анатом та хірург. Народився бл. 300 р. до н.

е. Відомий тим, щоодним з перших отримав дозвіл від царя Птолемея Лагоського проводити розтин трупів. Для цього йому привозили навіть живих злочинців. Він першим дійшов висновку, що головний мозок – центр нервової системи та орган мислення. Одним з перших детально описав внутрішні органи та нервову систему людини, відмежувавши спинний мозок від кісткового та показавши, що перший є продовженням головного мозку. Детально описав частини головного мозку та причини паралічів. Самі він встановив відмінність між артеріями та венами, описав частини ока, заклав початок вченню про артеріальний пульс. Першим почав визначати ритм пульсації крові в артеріях, при цьому порівнював види пульса з музичними ритмами, кожному типові пульсу давши назву. Однією з них – «скачущий пульс» - користуються і зараз. Зрозумів зв лімфатичних простата).

вузлів.

Створив рецептуру ’ язок між пульсом та діяльністю серця, написав праці з акушерства та хірургії, першим звернув увагу на існування багатьох лікувальних засобів. Численні медичні терміни, якими користуються й зараз, належать Герофілу (діастола, систола,

Демосфен

384 322 до Р.Х.

Видатний оратор Афін та Давньої Греції.

років.

У Батько повернути 20 Демосфена, років спадок, теж Демосфен, помер, коли сину було 7 Демосфену довелося звернутися до суду, щоб яким недобросовісно розпорядилися опікуни.

Менандр

342 - 293/291 рр. до н. е.

Давньогрецький комедіограф, афінський поет-драматург, найвидатніший представник нової аттичної комедії

Полібій

Походив зі знатного аристократичного роду міської общини. Його батько Лікорт неодноразово обіймав важливі посади в Ахейському союзі, куди входив Мегалополь. Полібій знав поезію Гомера, у полеміці з іншими істориками звертався до твору Аристотеля, який не зберігся, в якому містився опис конституцій 158 полісів. У 169 р. до н. е. був обраний на пост союзного гіпарха. В цей час він намагався налагодити стосунки із союзниками Риму, виголошував промови в народних зборах, здійсним дипломатичну поїздку у римський військовий табір в Македонії з пропозицією військової допомоги тощо. Коли прибув у 167 р. до н. е. до Італії в числі тисячі ахейських інтернованих, був залишений в Римі на прохання Емілія Павла, який зробив його наставником своїх синів. З того часу Полібій увійшов у «гурток Сципіона». Є свідоцтва про перебування його на чолі дослідницькоїекспедиції в Єгипті, Александрії, Гадесі, Керні та Атлантичному океані. У 151 р. до н. е. Полібію вдалося використати свій вплив на Сципіона, щоб добитися звільнення ахейців, які залишилися живими. На час закінчення Третьої Пунічної війни Полібій повернувся з експедиції та став свідком падіння Карфагену. У розповіді про повне зруйнування міста основну увагу він приділив Сципіону Еміліану. Приблизно з 145 р. до н. е. взяв участь у сенатській комісії з 10 осіб для політчної реорганізації Греції. З клопотання Полібія не були відправлені в Рим скульптурні зображення Ахея та Арата, він також відмовився прийняти в дарунок від римлян конфісковане майно лідерів антиримських виступів та просив своїх друзів не купувати нічого з того. Діяльність Полібія була позитивно оцінена деякими прошарками грецького суспільства, в окремих містах йому надавали найвищі почесті як за життя, так і посмертно. За свідченням Лукіана, Полібій впав з коня, захворів та помер у віці 82 років.

Храм Артеміди в Ефесі

Розташовувався в Ефесі (територія сучасної Туреччини). Хоча заснування храму було у 7 ст. до н. е., сама споруда була побудована у 450 р. до н. е. Будівництво субсидіював лідійський цар Крез, а проект розробив грецький архітектор Персифон (Херсифрон) з міста Кнос, який і почав будівництво; після його смерті будівництво продовжив його син Метаген, а потім – архітектори Пеоніт та Деметрій. Будівлю прикрашали бронзові статуї, створені скульпторами Фідієм, Полімклетом, Кресилусом, Фрадмоном.

Макет Александрійського маяка

єдине з Семи чудес стародавнього світу несло в собі не тільки архітектурну елегантність, але й практичну функцію. Маяк знаходився на острові Фарос (сьогодні це мис в межах міста Александрія у Єгипті). Він гарантував морякам безпечне повернення у Велику Гавань. Упродовж всього існування маяк був третьою найвищою спорудою на Землі (після пірамід Хеопса та Хафри).

Храм Аполона в Дидимах (Дидимейон), архітектори Пеоній з Ефесу та Дафніс з Мілету

Наприкінці IV ст. починає відбудовуватися після зруйнування персами. Будівництво сильно затягнулося, і ще у сер. II ст. храм не був добудований. Новий храм мав 109 м в довжину та 51 м в ширину; висота колони була майже 20 м. Він стояв на постаменті у вигляді великих сходів з семи сходинок.

Храм Зевса Олімпійського в Афінах (Олімпейон), керівник проету - Косутій

Будівництво почалося 515 року, продовжилося у 175-164 рр. до н. е. при царі Антиохові IV, завершилось при римському імператорі Адріані, таким чином храм будувався 650 років. Це була прямокутна будівля з мармуру, яке мало 104 колони; вони розташовувалися на трисходовій терасі 107 м в довжину та 41 м в ширину. Висота кожної колони 17,25 м, діаметр - 1,7 м. Колони вінчаються капітелями 3 м в діаметрі. Всередині храму стояли дві статуї, виконані із золота та слонової кістки. Статуя Зевса (Фідій) постраждала при землетрусі у ІІ ст., у V ст. була перевезена у Константинополь, у 462 р. Згоріла при пожежі. Інша статуя – імператора Адріана. Храм був знадений при розкопках, які проводилися у 1889-1896 рр. Френсісом Пенроузом. Зара руїни мають 15 колон, і 1 колона лежить на землі після шторму 1852 року.

Стоя Евмена

Стоя – довга галерея-портик. Знаходиться між Одеоном Герода Атика та театром Діоніса. Була побудована царем Пергаму Евменом ІІ (правив у 197-160 рр. до н. е.). Була побудована для прогулянок відвідувачів храму та театру Діоніса. Це двоповерхова будівля з дорійськими колонами зовні, іонійськими всередині та капітелями пергамського типу на верхньому ярусі. Арки, облицьовані мармуром, збереглися до цього часу. У 1060 р., у Візантійський період, будівлі на південних схилах Акрополя були включені в укріплення цитаделі, які називалися Ризокастрон.

Стоя Атала

Дарунок афінянам від Атала ІІ Філадельфа, царя Пергаму (160-139), покровителя наук та мистецтв.

Припускається, що ця двоповерхова будівля (ширина 19,5 м) була свого роду торговим центром, на кожному поверсі якого розташовувались по 21 лавці. Перший поверх був двонефним, другий – однонефним. Стоя має подвійну колонаду: по фасаду йшли дорійські колони, всередині – іонійські. Стоя була відновлена у 1956 році.

Зараз у приміщенні розташований музей, колекція якого надзвичайно важлива, оскільки містить, переважно, побутові речі, знайдені під час розкопок на Агорі.

Театр в Мілеті – найбільший театр Малої Азії

Горологій (Вежа Вітрів), архітектор Андронік з Кіроса

Вежа вітрів (Аеридес) – восьмигранна мармурова вежа висотою 12 м та діаметром 8 м, споруджена у І ст. до н. е. астрономом Андроніком з Киру. Вежа відома прикрашеним зверху фризом із зображенням восьми вітрів. Всередині вежі був встановлений водяний годинник (клепсидра), який отримував вду з Акрополя Афін. Вежа була одночасно флюгером, сонячним годинником та клепсидрою. Візантійці перетворили Вежу вітрів на церкву, а турки – на мечеть.

Храм Серапіса (Серапеум)

попри житлові приміщення жерців до великого великої – Сходи зі ста сходинок вели храму кількості Середземномор ’ стоять в Александрії.

Серапіса текстів з стовпом – єдиним давнім пам ’ – бога Александрії, культ якого було введено засновником династії Птолемеїв у Єгипті Птолемеєм І Сотером. У храмі Серапіса була «дочірня бібліотека» - друга бібліотека Александрії. У ній зберігалися копії Великої Бібліотеки Александрії – Мусейона. На відміну від Великої Бібліотеки, сувоями з дочірньої бібліотеки могли користуватися усі бажаючі, завдяки чому храм Серапіса перетворився на один з найбільш важливих інтелектуальних та релігійних центрів я. У 391 р. християни зруйнували храм Серапіса разом з його бібліотекою, залишивши лише самотній стовп. Зараз ця ділянка – практично груда каміння зі лідами траншей, кількома сфінксами (які первісно були в Геліополі), а також збереженим Нілометром (приладом для вимірювання рівня води в Нілі)та ятником, який залишився цілим з тих, які сьогодні

Вівтар Зевса в Пергамі. Реконструкція.

Величезний мармуровий вівтар Зевса був споруджений в часи правління Евмена ІІ на честь перемоги над галатами (ІІ ст. до н. е.). Залишки вівтаря були перевезені у Берлін та ретельно там реконструйовані; зберігається у музеї Пергаму. Разом з вівтарем у Берлін було перевезено монументальний фриз з епізодами з Гігантомахії. Рельєфи фризу є одним з найкращих скульптурних шедеврів Пергаму. Неподалікможна побачити руїни ще одного еллінського храму, присвяченого культу Гери і побудованого при Аталі І, між ІІІ і ІІ ст. до н. е. На фрагментах храму неважко побачити сліди реставрації, здійсненої римлянами.

Вівтар Зевса в Пергамі

175-150 до н.е. Берлінський музей.

Асклепіум, Пергам

Священна дорога, колись обрамлена колонами, веде до руїн Асклепіума, найбільш відомого храму Пергама.

Він існував тут ще до приходу римлян і був присвячений культу Ескулапа – бога-лікаря. З величезного ансамблю давнини, який був одночасно і культовим місцем, і лікарнею, збереглися руїни Пропілеї – вхідних воріт, споруджених у ІІ ст. н. е., кілька колон, піднятих з руїн, залишки бібліотеки та круглого храму, який в давнину мав баню, а також окремі фрагменти терм. Театр міг вмістити до 3500 глядачів. Зараз у літній час театр використовується для демонстрації спектаклів.

Храм Деметри в Елевсині

Розташований в Елевсині на відстані 22 кмвід Афін. Побудований на честь Деметри та її доньки Персефони. Саме в цьому храмі відбувалися таємничі елевсинські містерії.

Сьогодні при храмі розташований археологічний музей.

Афродита, Ерот та Пан

Афродита – богиня краси та любові, уособлення вічної юності, покровителька мореплавсвва.Спочатку – богиня моря, неба та родючості. Народилася поблизу острова Кифера з крові оскопленого Кроносом Урана, яка, потрапивши в море, утворила білосніжну піну. Вітер приніс її на острів Гефеста.

Кипр (або вона сама прийшлатуди, бо їй не сподобалась Кифера), де її, коли вона вийшлаз моря, зустріли Ори. Пізніше вважалася донькою Зевса та німфи-океанди Діони. Дружина

"АФРОДИТА" ДЕДАЛА

Умовна назва римського повторення грецької статуї богині Афродити, яка зображується у позі жінки, яка миється, опустивши одне коліно та розпустивши коси. Оригінал, очевидно, був виконаний у бронзі у 250-240 р. до н. е. скудбптором Дойдаласом або Дедалом Третім. Після Праксителя, який наважився зобразити богиню повністю оголеною («Афродита Кнідська»), Дедал створив ще більш відвертий, приземлений жанровий мотив. Існує багато реплік цієї надзвичайно популярної в період пізньої античності скульптури, в тому числі і з фігуркою Ерота, який, як припускають, був і в оригіналі Дедала. Скульптор був родомз Віфінії, області на північному заході Малої Азії. Вважається, що статуя «Афродіта, яка купається», як її Луврі та в Археологічному музеї на о. Родос.

інакше називають,була створена Дедалом для Нікомедії у Віфінії. Пізніше її репліка була на вілі імператора Адріана у Тіволі. Зараз зберігається у Римі, в Національному музеї. Інші повторення у Неаполі, у

Венера Родоська

Греція, Родос, Археологічний музей.

І ст. до н. е.

Мармур.

Знайдена на о. Родос.

Висота – 49 см.

Трактується як Афродіта, яка купається, або як така, яка щойно вийшла скульптура на була берег після народження. Вважається, що ця прикрасою інтер ’ єру багатого будинку або саду.

Сидонський саркофаг

Знайдений 1887 року в некрополі міста Сидону в Лівані. За однією з версій, він був виготовлений у 311 р.

До н. е. для захоронення садівника Абдалоніма, своєю н.

е., Фінікії.

який, тематикою завдяки Сцени та якій за виконані наказом Александра Великого, став царем Сидону. Т. зв. Саркофаг Александра Македонського (кін. 4 ст. до н. е.) у формі іонійського храму вирізняється художнім якостям: два горельєфа зображують биву Александра з персами, і по одному – сцени полювання на пантер та на левів. Батальні сцени, можливо, зображують битву при Ісі у 333 р. До Александр забезпечив собі вихід до Сирії та дуже реалістично, простежується злиття грецьких та східних мотивів. Останнє було характерне для епохи еллінізму.

Медальйон

Золото.

Портрет Филіпа II. Обличчя неприродньо повернуте ліворуч, щоб приховати вибите праве око.

Лагінос

Городище Німфея Давня Греція.

Кінець 3-2 ст. до н. е.