Transcript презентація
Виконала: Катрич Юлія Ришардівна учениця 8-А класу Новоушицького НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, гімназія» Керівник роботи: Боднарук Алла Григорівна, вчитель історії ІІ категорії На історичному матеріалі Шевченко прагнув відродити ідею народно-визвольного руху, підносив антикріпосницькі ідеї. Героїчну боротьбу українського народу проти польської шляхти увічнив Шевченко в своїй поемі «Гайдамаки». «Гайдамаки» — найбільша з поем великого Кобзаря України, якою він через два роки після виходу в світ «Кобзаря» підтвердив і зміцнив свій талановитий вихід у світову літературу. 1. Історичні факти повстання гайдамаків. 2. Аналіз твору Т. Г. Шевченка “Гайдамаки” 3. Власна оцінка історичного підгрунтя творчості Т. Г. Шевченка. Складна i трагiчна доля украiнського народу. Багато нещасть випало йому, та нiколи украiнцi не втрачали надiї на свободу й незалежнiсть своєї країни. Протягом XVIII ст. майже безперервно тривали повстання українського народу проти польсько-шляхетського гніту. У травні 1768 року повстання спалахнуло на Черкащині і швидко поширилося на Смілянщину, Корсунь, Канів, Чигирин. Керував повстанням енергійний, здібний і відважний Максим Залізняк, син селянина з села Ведмедівки на Чигиринщині. Рано лишився він сиротою, тринадцятирічним хлопцем пішов на Запорожжя, наймитував у Січі і в Очакові, його щиро любили і поважали експлуатовані маси за ненависть до гнобителів, за ясний розум, за хоробрість і відвагу, за прагнення визволити селян з ярма шляхетської неволі. Тому на його заклик з'явилися сотні людей, озброєних вилами і сокирами, і стали в ряди народних месників, борців за щастя і незалежність народу. В кінці травня 1768 року загони Залізняка вирушили на Умань — місто, яке вважалося тоді неприступною фортецею на Правобережжі. Переляканий Потоцький послав назустріч гайдамакам значну частину свого війська — загони надвірних козаків. Але сотник Іван Гонта, який очолював загони Потоцького, перейшов з козаками на сторону повстанців. Це значно полегшило боротьбу, і 9—10 червня військо Залізняка і Ґонти взяло Умань і розправилося з ненависною шляхтою. Повстання швидко охопило Київщину, Поділля, Волинь, перекинулося на західноукраїнські землі, докотилось до Львова і досягло Закарпаття. Царський уряд також не лишався байдужим. Побоюючись, щоб повстання не перекинулось на Лівобережну та на Південну Україну, він готував гайдамакам удар в спину. Крім того, Катерина II мала на увазі схилити на свій бік польську шляхту і дала царським військам наказ допомогти у придушенні повстання. Царські офіцери скористувалися довір'ям повстанців до російського війська і по зрадницькому захопили ватажків повстання Залізняка і Ґонту. Залізняка, як російського підданого, покарали батогами, таврували і заслали до Сибіру, а Ґонту передали в руки польській шляхті для розправи. За вироком суду, йому повинні були зідрати тринадцять пас шкіри з спини, поступово відрубувати руки, вуха, ніс, язик, виколювати очі тощо. Кара мала тривати 14 днів. На третій день Ґонті відрубали голову і дальшу кару чинили на трупі. Так само жорстоко розправлялася шляхта і з іншими повстанцями. Проте повстання не припинялися. Героїчну боротьбу українського народу проти польської шляхти увічнив Т. Г. Шевченко в своїй поемі «Гайдамаки». Поема має двi сюжетнi лiнii. Основна - широке зображення гайдамацького повстання. Друга - взаємини Яреми й Оксани. У вступi поет заявляє, що героєм його поеми буде повсталий народ та його представник - наймит Ярема. Центральний образ поеми — повсталий народ, Шевченкові гайдамаки, звичайні селяни. Ярема Галайда хоч не історична особа, але існував насправді. Уперше зустрічаємось з Яремою в корчмі, де над ним, наймитом-попихачем, знущається загребущий і жорстокий Лейба. Принижує Ярему, називаючи його не по імені, а «хаме» чи «хамів сину». Сумно спостерігати таку затурканість. Та й не дивно. Хто йому відкриє очі, дасть пораду постояти за свою людську гідність? Звичайно, за таких умов годі й думати про якесь дозвілля, багате особисте життя. Куди! Тут і навколишньою природою ніколи помилуватись. Хочеться дивитись, як сонечко сяє, Хочеться послухать, як море заграє, Як пташка щебече, байрак гомонить. Або чорнобрива в гаю заспіває... Та що з того, що хочеться, коли він наймит та ще й «сирота убогий» і, мабуть, безбатченко, у котрого «ні сестри, ні брата, нікого нема». Він не має навіть прізвища. Характерне для нього прізвище Голий, яке потім замінили на Галайду, що по суті означає те саме: бездомний, бурлака. Тому йому самотньому і «тяжко жить на світі». Але за наругу, за коверзування над собою Ярема не нарікає ні на долю, ні на людей. Такої він уже вдачі: добрий, не мстивий, ніжний і чутливий. Інколи «тихенько заплаче», але не від особистої образи, а від того, що бачить, як кривдять інших. То ж сплакне від безвихіддя, що не може нічим допомогти бідакові, і «знову за працю». Праця, праця і тільки праця — така твоя доля. Для інших існують свята, зустрічі гостювання, а для тебе лиш праця, притому ж тяжка і виснажлива. Далі порога хазяйського тебе не пустять, в хліві твоє місце, Ярема, не користолюбивий юнак, бо навіть у мріях він не буває у «високих палатах». І все ж Ярема «сирота багатий». Ярема виспівує-кличе кохану свою, а її все нема. І він починає думати, що вона, ота «одна душа щира» на весь світ, і «та одцуралась». Ярема-наймит дивував нас своєю рабською покірністю, Ярема-коханець — спалахом голубиних пестощів, та ще несказанніше вразив нас Ярема-месник: своєю грізною силою, незвичайною хоробрістю, а понад усе — якоюсь вулканною люттю до панів і навіть жорстокістю. Тараса Григоровича Шевченка завжди цікавила історія. Поет пишався славним минулим свого народу, вірив, що його волелюбний і незалежний характер не зломлений кріпосницькою системою. Важлива частина спадщини Кобзаря – це твори на історичну тематику. У своїй поемах, як “Гайдамаки”, оспівує героїв козаків, бо хоче, щоб вони назавжди залишилися в пам'яті народу і стали прикладом для нащадків. Шевченко нiби живе з гайдамаками одними помислами й бажаннями, вiн i звертається до них, як до рiдних: «Сини моi, гайдамаки!» Автор показує пригноблених людей, що пiднялися на боротьбу, справжнiми героями, творцями iсторii. I Шевченко серед своiх мужнiх i нескорених героiв: Я не одинокий, є з ким в свiтi жить… Я не одинокий, є з ким вiк дожить. Я вважаю, що поема «Гайдамаки» має велике виховне значення i в наш час. Вона виховує почуття гордостi за iсторичне минуле нашого народу, почуття вiрностi своiй Батькiвщинi, почуття вдячностi безстрашним i мужнiм борцям за незалежнiсть краiни. Воскрешаючи минуле, Т. Шевченко ставить перед собою мету за допомогою слова надихнути народ на нову боротьбу за національне визволення. Ми повині знати свою історію і пишатися нею, бо без минулого у нас немає майбутнього.