Класифікація клінічних форм при дизартрії

“ Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі”

•

Дизартрія

– порушення звуковимови, обумовлене органічною недостатністю іннервації мовного апарату.

• На відміну від дислалії і ринолалії – дизартрія завжди органічного походження.

• Порушення звуковимови при дизартрії проявляється різною мірою і залежить від характеру і ступеня ураження нервової системи.

•

Анартрія

– відсутність мовлення.

Причини виникнення дизартрії:

• • • • • • • • асфіксія плоду, пологова травма, несприятливі впливи під час вагітності, гемолітична хвороба дитини, порушення мозкового кровообігу, пухлини головного мозку, інфекційні впливи на головний мозок, пороки розвитку нервової системи.

За клініко – психологічною характеристикою діти поділяються на 6 ( шість) підгруп:

• • • • • •

Дизартрія у дітей з нормальним психічним розвитком.

Дизартрія у дітей із ДЦП.

Дизартрія у дітей з олігофренією.

Дизартрія з гідроцефалією.

Дизартрія із затримкою психічного розвитку.

Дизартрія з мінімальною мозковою дисфункцією.

У багатьох дітей при дизартрії є порушення рухової системи, недосконала моторика, низька працездатність.

Дизартрія має свою структуру: первинне порушення ядро – розлад членороздільного мовлення, що пов’язане з порушенням рухової, моторної сторони усного мовлення.

Це ядро призводить до порушення голосу, різного за характером аж до афонії (відсутності).

Вторинне порушення – порушення фонематичного сприймання.

Супутні порушення – відхилення психофізичного розвитку різного ступеня (слух, зір).

Найбільш розповсюджена є класифікація з урахуванням неврологічного підходу на основі локалізації пошкодження.

Виділяють такі форми дизартрії:

•

Бульбарна дизартрія,

•

Екстрапірамідна (підкіркова),

•

Мозочкова дизартрія,

•

Кіркова дизартрія,

•

Псевдобульбарна дизартрія .

Бульбарна

• –

викликана порушенням периферичної нервової системи. При цій формі бувають в’ялі паралічі м’язів губ, язика, щік; язич часто висунутий, великий, розпластаний, підтікає слина; часто порушені акти жування, ковтання, мовлення не чітке («каша в роті»).

Екстрапірамідна

або підкіркова • проходить порушення екстра пірамідної системи, яка є основою швидких, точних і диференційованих рухів. При підкірковій дизартрії порушується м’язевий тонус мовної мускулатури, наявні гіперкінези артикуляційного апарату; мовлення змазане, незрозуміле, голос з гнусавим відтінком; порушується темп мовлення і тембр голосу.

Особливістю цієї форми є: відсутність стабільних і однотипних порушень звуковимови, складність автоматизації звуків, порушення слуху.

При

мозочковій

дизартрії

• •

– мовлення уповільнене, поштовхоподібне, до кінця фрази воно ніби затухає; знижений тонус губ, язик тонкий, розпластаний, рухливість обмежена; при цілеспрямованих рухах язик тремтить, внаслідрк ослаблення тонусу м’якого піднебіння.

Особливістю мозочкової дизартрії є: часті порушення координації рухів, скандованість (лозунговість) мовлення.

При

кірковій

дизартрії

• •

порушені кіркові рухові зони: парез м’язів артикуляційного апарату, частіше язика, тому порушується вимова передньоязикових звуків, недостатній праксис, страждає вимова шиплячих і африкат (дж, дз), порушений гнозис обличчя, труднощі у вимові збігу приголосних, мовлення напружене, уповільнене, автоматизація звуків ускладнена.

У дитини при цій формі дизартрії зберігається словник, складова структура і розуміння мовлення.

• • • • • • При

псевдобульбарній

дизартрії переважають спастичні паралічі,виражено порушені рухові функції.

Псевдобульбарна дизартрія в свою чергу поділяється на:

Паретичну (паралітичну) – тут переважає в’ялий параліч, губи не змикаються, нижня щелепа може відвисати, рот відкритий, салівація, акти жування і ковтання порушені, язик у більшості випадків тонкий, проте керувати ним дитина не може, обличчя анемічне, при мовленні голос набуває гнусавого відтінку, при звуковимові переважає ушкодження всіх зімкнених звуків і складних за артикуляцією.

Корекційна робота важка, вимагає великої наполегливості.

Спастична – м’язи напружені, язик збирається в комок, ним важко керувати, активні рухи обмежені, голос з гнусавим відтінком і часто спостерігаються супутні рухи.

Гіперкінетична – характеризується переважанням гіперкінезів, проявляється у невмінні керувати артикуляційними рухами.

Змішана - тут проявляється елементи всіх вище перерахованих форм.

«Стерта» форма дизартрії проявляється у порушенні багатьох звуків мовлення, як при поліморфній дислалії, проте мовлення не зрозуміле.

Обстеження

•

проводиться з урахування детального анамнезу та причини, які могли викликати відхилення. Обов’язковим є обстеження у невропатолога. Проводиться детальне обстеження стану загальної і дрібної моторики, всіх психічних процесів, для школярів – проводиться обстеження читання і письма.

Критерії відмежування дизартрії від дислалії

:

• •

при дизартрії наявність таких особливостей – розлади дихання, голосові розлади, артикуляційні відхилення, складність автоматизації звуків, наявне органічне ураження нервової системи, особливості анамнезу: порушення смоктання, жування, ковтання,недорозвиток рефлексів.

При алалії – порушується лексична і граматична будова мови.

Етапи роботи при дизартрії:

• • • • • •

Підготувати артикуляційний апарат до формування мовлення, Виховувати потребу у мовленнєвому спілкуванні, Розвиток і уточнення пасивного словника, Корекція дихання і голосу, Розвиток сенсорних функцій Масаж, медикаментозне лікування, лікувальна фізкультура.

Для постановки звуків у дизартриків часто використовують зонди або інші засоби, механічно – фонетичну локалізацію.

Корекція мовлення при дизартрії поєднана з роботою над виразністю мовлення.

Бажаю успіхів у роботі!

Завідувач ПМПК Ольга Булавчук.

2012 р.