Transcript Document

Відділ освіти Хмельницької РДА
Райметодкабінет
Управлінські функції адміністрації закладу
освіти щодо підвищення самоосвітньої
діяльності вчителя
Зав РМК О.Солоцька
2010
Удосконалення методичної майстерності –
це передусім самоосвіта,
особисті ваші зусилля,
спрямовані на підвищення власної культури праці
і в першу чергу культури мислення.
В.Сухомлинський

Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах,
які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного
процесу та досягати високих якісних результатів.

Тому однією із задач післядипломної освіти педагогів є удосконалення
роботи у міжкурсовий період за темою самоосвітньої діяльності
шляхом стимулювання самоосвіти, саморозвитку та пошуку шляхів
самореалізації особистості вчителів. Педагогічні працівники повинні
бути здатні до беззупинного самовдосконалення, орієнтованого на
відповідність динаміці дійсності.
Самоосвіта – це безперервний процес
саморозвитку та самовдосконалення
педагогів.








Н.В.Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність
декількох «само»:
Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;
Самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;
Самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві,
усвідомити свої інтереси;
Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм
можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та
діяльність;
Самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;
Самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки
власної роботи;
Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;
Саморозвиток – результат самоосвіти.
Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно
удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок,
формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо
працюючий педагог сам створює свій особистий імідж.
У педагогічній літературі виділяються такі принципи
самоосвіти вчителя:





1. Принцип цілісності ( системність самоосвітньої
діяльності ).
2. Принцип діяльності ( практична спрямованість роботи
).
3. Принцип мобільності ( відповідність змісту самоосвіти
рівню професійної компетентності).
4. Принцип самореалізації ( впровадження в життя своїх
внутрішніх можливостей та здібностей).
5. Принцип самоорганізації ( здатність особистості
раціонально організувати свою діяльність).
Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох
факторів. Багато залежить від мотивів самоосвіти,
об’єктивної і суб’єктивної значущості, теоретичної і
практичної підготовки, ступеня оволодіння вміннями
здійснювати
самоосвітню роботу, фізіологічного й
емоційного стану та інших факторів.
Основні компоненти самоосвітньої діяльності
Стартовий
інтелектуальний
потенціал
Уміння самоорганізації
пізнавальної
діяльності
Мотиви
формування безперервної
самоосвіти
Самоосвіта
Уміння
розумової
діяльності
Навички
самостійного
оволодіння
знаннями

Стартовий інтелектуальний потенціал
– це певний обсяг знань, умінь та
навичок, набутих учителем. Знання –
фундамент пізнавальної діяльності. При
постійному саморозвитку вчителя
постійно удосконалюється рівень
інтелектуальної компетентності вчителя, а
саме:
 стан науково-теоретичної підготовки;
 стан психолого-педагогічної
підготовки;
 стан методичної підготовки;
 стан технологічної підготовки.
Мотиви формування безперервної самоосвіти.
Під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та зовнішніх сил,
які збуджують педагога до діяльності та надають їй певного
смислу. Серед мотивів найчастіше зустрічаються:

прагнення до постійного самовдосконалення;

прагнення до самовираження ;

прагнення самореалізації та самоствердження особистості;

професійне зростання;

розширення кругозору;

підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей;

наявність пізнавальної зацікавленості;

створення позитивного іміджу серед учнів, батьків, колег;

підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;

отримання нагород;

підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях
підпорядкування.
Психологи виділяють в структурі мотивації такі компоненти:

- самосвідомість,

- самовиховання,

- самонавчання.

Навички самостійного оволодіння
знаннями – це навички, набуті людиною




на підставі власних психофізіологічних
особливостей та удосконалені у процесі
життєдіяльності:
читання;
слухання;
спостереження;
експеримент.
Уміння розумової діяльності:



чуттєве пізнання;
техніка мислення;
вибір проблем та шляхів рішення.
Уміння самоорганізації пізнавальної
діяльності – це вибір джерел
пізнання:





вибір форм самоосвіти;
планування;
організація робочого місця;
самоорганізація;
самоаналіз; самоконтроль
Основні принципи
організації самоосвітньої роботи вчителів







1. Взаємообумовленість мети, суті, змісту, структури методичної роботи і
суспільних потреб, педагогічної практики. Цей принцип вимагає, зокрема,
єдності ідейно-політичної та професійної підготовки педагога, посилення
уваги до методологічних знань.
2. Безперервність і систематичність підвищення кваліфікації та професійної
майстерності працівників упродовж всієї педагогічної діяльності.
3. Комплексне вивчення питань соціології, психології, дидактики, теорії
виховання, наукових основ викладання навчальних предметів та поєднання
науково-теоретичної підготовки з оволодінням уміннями та навичками,
необхідними в педагогічній діяльності.
4. Випереджальний характер підвищення кваліфікації педагога, своєчасне
отримання наукової інформації, рекомендацій психолого-педагогічної науки
і кращого педагогічного досвіду.
5. Урахування рівня підготовки та індивідуальних інтересів учителів,
диференціація змісту і методів методичної роботи.
6. Узгодженість і наступність підрозділів методичної роботи та курсової
підготовки, ретельне виконання вчителями до курсових завдань, що дає
змогу ліквідувати розрив між практичною діяльністю педагога, узагальнення
його досвіду, тобто формування творчого мислення педагога.
7. Взаємозв’язок методичної роботи з творчими пошуками окремих
педагогів і всього колективу.
Орієнтовний план реалізації самоосвіти вчителів
№
п/
п
Зміст заходів
Мета заходу
Результат
1.
Збір інформації щодо
організації самоосвіти
Аналіз основних
інформаційних джерел,
методичної літератури,
документів,
перспективних ідей
Скласти перелік основних джерел
для інформування педколективу
2.
Створення плану науковометодичної роботи школи
Діагностування
індивідуальних
можливостей учителів
Надання допомоги у складанні
індивідуальних планів самоосвіти
3.
Створення системи
семінарів-тренінгів
Підвищення професійної
майстерності вчителівпредметників
Втілення перспективних
педагогічних ідей у шкільну
практику
4.
Організація обміну
досвідом
Висвітлення надбань
членів педагогічного
колективу
Індивідуалізація роботи з
учителями
5.
Проведення педагогічних
рад
Узагальнення роботи
вчителів школи,
методичних об’єднань,
творчих груп
Удосконалення і конкретизація
роботи
Орієнтовний план індивідуальної роботи вчителів
по самоосвіті
№
п/п
Зміст заходів
Мета заходів
Результат роботи
1.
Збір інформації щодо
організації самоосвіти
Аналіз основних
інформаційних джерел
методичної літератури,
документів, перспективних
ідей
Скласти перелік
основних джерел,
термінів, понять
2.
Аналіз та самоаналіз
власних уроків,
відповідно до шкільних
дисциплін
Виявити, чому навчилися
учні під час навчання, що
викликає в учнів труднощі, у
чому причини
З’ясувати, чи можна
покращити урок,
яким чином це
здійснити
3.
Вибір теми для творчої
роботи
Підвищення власного
методичного рівня
Підвищення рівня
викладання предмета
Модель вчителя – майстра
Професійність
Знання предмета діяльності;
Любов до дітей;
Розумна вимогливість;
 Педагогічний такт;
 Педагогічна прозорливість;
 Інноваційність мислення.
 Особистісні якості
 Високий рівень соціальної
відповідальності;
 Прагнення до самоосвіти;
 Духовна культура;
 Гуманність, оптимізм, почуття
гумору;
 Критичність та самокритичність;















Творчі здібності
Креативність, здатність
виробляти нові ідеї;
Інтуїція;
Дивергентність – здатність мати
декілька підходів до вирішення
однієї проблеми;
Оригінальність;
Асоціативність
Компетентності
Інтелектуальна компетентність;
Психологічна;
Управлінська;
Мотиваційна;
Комунікативна;
Проективна;
Дидактична;
Методична.
Алгоритм управлінських дій
щодо самоосвіти вчителів
відповідно до основних управлінських функцій

Планово – прогностична функція:






Діагностична функція:




Визначення об’єктів моніторингування розвитку професійної компетентності;
Проведення діагностування;
Визначення проблем у розвитку профкомпетентності з урахуванням потенційних
можливостей педагогів.
Інформаційно – аналітична функція:





Добір методики відстеження рівня професійної педагогічної компетентності;
Планування етапів та змісту моніторингу;
Підготовка інструментарію самоосвітньої діяльності та підвищення профмайстерності;
Створення цілісної системи інформаційно-аналітичної діяльності згідно з обраною
методикою;
Розробка і впровадження методичних рекомендацій щодо моніторингових досліджень.
Графічне відображення отриманих результатів ( побудова індивідуальних діаграм творчого
потенціалу кожного вчителя );
Розробка індивідуальних психолого-педагогічних карт на кожного вчителя;
Винесення інформації про зміст самоосвітньої діяльності щодо підвищення педмайстерності
вчителів на педагогічну раду;
Створення електронного інформаційного банку.
Мотиваційно – цільова функція:




Ознайомлення педагогічного колективу з базовими критеріями успішності та професійної
компетентності вчителів;
Спонукання до самодіагностики професійної діяльності;
Стимулювання якісної самоосвітньої діяльності;
Створення відповідних умов ( організаційних, дидактичних, морально-психологічних ).

Організаційно – координаційна функція:
Допомога вчителям у визначенні особистісних тем самоосвітньої діяльності з удосконалення
професійної педагогічної компетентності;
 Проміжна діагностика впливу самоосвітньої діяльності на розвиток різних видів
педагогічної компетентності;
 Визначення завдань особистісного розвитку кожного вчителя;
 Прогнозування та моделювання педагогічного досвіду вчителів;
 Коригування змісту та засобів організації самоосвіти вчителів на основі проміжної
діагностики;
 Розробка методичних рекомендацій для вчителів на підставі особистісного та
диференційованого підходу до особистості вчителя.
Контрольно – діагностична функція:
 Планування системи внутрішкільного контролю;
 Розробка планів вивчення досвіду роботи;
 Вивчення досвіду роботи вчителів;
 Проведення моніторингу професійного зростання усіх вчителів;
 Зіставлення рівня реального стану розвитку вчителя з прогнозованим;
 Визначення рейтингу професійної педагогічної компетентності вчителів навчального
закладу;
 Проведення різноманітних методичних заходів щодо підвищення професійної
компетентності;
 Підготовка довідки за результатами самоосвіти вчителів;
 Підготовка наказу.



Регулятивно - корекційна функція:





Рефлексивна оцінка процесу і результату;
Проведення різноманітних корекційних заходів;
Складання пам’яток за виявленими проблемами щодо розвитку професійної компетентності;
Розробка разом з вчителями індивідуальних планів корекційної роботи;
Вихід на нові проблеми
Роль заступника директора
з навчально-виховної роботи
в організації самоосвіти вчителів

своєчасно допомогти вчителю з вибором теми, педагогічної
проблеми, допомогти осмислити доцільність своїх
педагогічних ідей, вибрати та спланувати шляхи їх втілення
залежно від індивідуальних можливостей вчителя.

Ознайомлення вчителя з новою методичною літературою, зі
станом певної проблеми в сучасній педагогічній науці

надання методичної допомоги в аналізуванні та узагальненні
нагромаджених педагогічних досягнень учителів. Практична
робота має супроводжуватись вивченням науковометодичної літератури, відвідуванням уроків колег, які
працюють за аналогічними темами.
Етапи організації самоосвіти педагога

Перший етап — установчий. Він передбачає створення певного настрою в
педагога до самоосвітньої роботи. На цьому етапі педагогу важливо правильно
обрати мету своєї роботи, від чого залежатиме і вибір змісту самоосвіти;
виходячи з науково-методичної теми (проблеми) школи, слід сформулювати
особисту педагогічну проблему в контексті розробки індивідуальної теми,
осмислити послідовність своїх дій.

Другий етап — навчальний. Зміст роботи педагога на цьому етапі зводиться до
вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з обраної проблеми
самоосвіти. Ознайомлення педагога зі станом досліджуваної проблеми в сучасній
педагогічній науці допоможе конкретно визначити її для себе.

Третій етап — практичний. Це головна ланка роботи кожного педагога,
оскільки вона пов'язана із накопиченням педагогічних фактів: їх добором,
аналізом, перевіркою нових методів роботи, постановкою експерименту
Практична робота має обов'язково супроводжуватися систематичним вивченням
літератури. Необхідним елементом роботи на цьому етапі є й відвідування уроків
своїх колег, які працюють над аналогічними проблемами. На третьому етапі
роботи потрібна особлива увага керівництва школи до педагога, підтримка його
пошуків, створення доброзичливої атмосфери.

Четвертий етап самостійної роботи — теоретичне осмислення, аналіз й
узагальнення накопичених у ході третього етапу педагогічних фактів. Робота
педагога на даному узагальнюючому етапі також має супроводжуватись
засвоєнням психолого-педагогічної, науково-методичної та спеціальної
літератури з предмета. На четвертому етапі доцільно залучити до роботи
принцип колективності: колективне обговорення прочитаної педагогічної
літератури; творчі звіти про хід роботи з самоосвіти на засіданні методичного
об'єднання кафедр або на районних методичних об'єднаннях; відвідування з
наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та інші
колективні форми роботи. За такої організації науково-теоретичні знання, якими
володіє один вчитель, стають надбанням багатьох вчителів, а сам доповідач під
час підготовки до виступу глибше засвоює теорію питання.

П'ятий етап — підсумково-контрольний — виступає як заключний. На цьому
етапі педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити
спостереження, оформити результати. В ході п'ятого етапу головним є опис
проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз, теоретичне обґрунтування
результатів, загальні висновки та визначення перспектив у роботі. На цьому етапі
від керівництва школи вимагається організація гласності й наочності результатів
самоосвіти педагогів-предметників.
Запропонована поетапність у роботі педагога-предметника з самоосвіти
сприяє систематичній її організації з поетапним ускладненням і дає йому
можливість вести постійний самоконтроль за ходом і результативністюцієї
роботи, а керівництву школи — знаходити засоби стимулювання розвитку
професійних інтересів і творчих пошуків педагогів.
Завдання шкільної адміністрації
щодо організації самоосвіти




створення оптимальних умов для самоосвітньої
роботи;
організація семінарів для вчителів з питань
прийомів і засобів організації самоосвітньої роботи;
визначення конкретних вимог до вчителів стосовно
самоосвіти;
забезпечення внутрішньошкільного контролю на
цій ділянці науково-методичної роботи.



До- і післякурсові завдання мають на меті активізувати самоосвітню
діяльність педагогів у міжкурсовий період.
Докурсові завдання покликані підвищити ефективність навчальної
роботи в період перепідготовки педагогів на курсах, надати
можливість організаторам курсів певною мірою виявити науковометодичний рівень підготовки педагогів, їхні інтереси та запити і
відповідно до цього внести необхідні корективи до змісту і методів
курсової роботи слухачів.
Докурсові завдання спрямовують увагу педагога на аналіз особистого
досвіду викладання, на роботу з науковою та методичною
літературою, вимагають від нього поліпшення якості проведення
уроків, позаурочної та позакласної роботи з предмета.
Докурсові завдання охоплюють всі основні ланки навчального
процесу, організацію та проведення уроку, постановку
експерименту, розв'язання завдань, обладнання кабінету, наочності
тощо.
Основні типи докурсових завдань пов'язані з видами діяльності
педагога і вимагають від нього відповідних знань, умінь і навичок.
Кожне завдання повинне охоплювати певний аспект педагогічного
процесу.
типи докурсових робіт


Перший тип робіт включає кілька завдань і охоплює всю
систему педагога при підготовці, проведенні й аналізі уроку.
Другий тип — це докурсові роботи, які включають
завдання, що пов'язані з розв'язанням кількох педагогічних
проблем і охоплюють основні напрями науково-методичної
підготовки педагога. В одному випадку педагогу слід
узагальнити досвід роботи з проблемами виховання і
водночас розробити лекцію з питань сучасної науки, в
іншому — пропонуються завдання, пов'язані з активізацією
методів навчання і розв'язання задач. Такого роду комплексні
завдання рекомендуються переважно досвідченішим
педагогам, які мають відповідний стаж викладання.

Післякурсові завдання дозволяють всебічно враховувати
загальну
підготовленість
педагогів,
організовувати
індивідуальну роботу в післякурсовий період (самоосвіту).
Одним педагогам пропонується підготувати виступи на
методичному об'єднанні чи кафедрі в школі або районі,
іншим — скласти доповідь для педагогічних читань. Окремі
вчителі, які успішно завершили курсову перепідготовку,
отримують індивідуальні завдання розробити лекції для
читання їх на майбутніх курсах. За своїм змістом післякурсові
завдання передбачають досить детальне вивчення
відповідної педагогічної проблеми і передусім науковометодичної теми (проблеми), над якою працює колектив
школи.

Мета та завдання післякурсових робіт залежать від рівня
професійної підготовки педагога, і тому вони не можуть
бути для всіх однаковими.
Види післякурсових завдань



Дослідницькі післякурсові завдання отримують висококваліфіковані педагоги,
які мають чималий позитивний досвід навчально-виховної діяльності. Мета
дослідницьких завдань: розвиток творчих здібностей педагога, теоретичне
вивчення та практичне дослідження окремих педагогічних проблем і створення
на цій основі нового або удосконалення наявного в них ДОСВІД).
Над методичними завданнями працюють педагоги, які добре володіють
теорією та методикою викладання свого предмета, теорією та методикою
виховної роботи, мають стабільні позитивні результати у своїй педагогічній
діяльності, але потребують удосконалення методики викладання окремих тем,
розділів програм у практичному оволодінні окремими формами роботи.
Практичні завдання призначаються педагогам з недостатньою фаховою
підготовкою. Мета таких робіт — позбавитися наявних в педагога прогалин у
фаховій підготовці, сприяти подоланню труднощів у роботі, розвивати
педагогічні потреби.
Післякурсові завдання розраховані на міжкурсовий період (орієнтовно п'ять
років). Одне з питань такого післякурсового завдання, над яким педагог
працюватиме впродовж п'яти років, може бути оформлено як докурсова робота
до наступних курсів і подано в письмовому вигляді. Це може бути один із
варіантів докурсової роботи, для якої автор знайшов оригінальну форму
втілення, не передбачений в післякурсових завданнях.
Основні положення, які характеризують дієвість принципу взаємозв'язку
курсів з самоосвітою, полягають ось у чому:
 •зміст самоосвіти педагогів, що представлений в системі
курсових, до -і післякурсових завдань, визначається змістом
програми курсів;
 •післякурсові й докурсові роботи педагогів виступають як
завершення самоосвітньої діяльності в міжкурсовий період,
взаємно зумовлені та підпорядковані завданням безперервного
удосконалення педагогічної майстерності;
 •керівництво самоосвітою в діяльності педагога у міжкурсовий
період здійснюється в усіх структурах системи підвищення
кваліфікації педагогічних кадрів;
 •необхідним компонентом системи керівництва самоосвітньою
роботою педагога над обраною темою (до- і післякурсового
завдання) виступає оцінка результативності цієї роботи як
стимул до удосконалення її та визначення подальшого
напрямку самоосвіти на вищому, порівняно з попереднім
етапом, рівні.
Моніторинг самоосвіти вчителя ..................................
Парамет
ри
М.б.
Показники параметрів
1.
Усвідом
лення
необхідн
ості
самоосві
ти
3
Розуміння
2.
Мотивац
ія
самоосві
ти
4
Прагнення
Вага
Ступінь вияву
1
сучасних завдань
загальноосвітнього навчального
закладу;
Самоаналіз та самооцінка
власної педагогічної діяльності;
Конструктивне сприйняття
досягнень педагогічної науки та
ППД
до
самовдосконалення;
Прагнення до самовираження;
Утвердження цінності
педагогічної творчості у
колективі;
Проходження атестації
0.75
0.5
0.25
0
3.
Здійснен
ня
самоосві
ти
5
Планування
4.
Результа
тивність
самоосві
ти
5
Якісні
17
самоосвіти;
Врахування у змісті самоосвіти
власного рівня теоретичної і
практичної підготовленості;
Самостійний пошук інформації
з метою саморозвитку;
Визначення теми для
поглибленого вивчення;
Комплексний підхід до
самоосвіти
зміни у педагогічній
діяльності;
Підготовка власних програм,
підручників, посібників;
Здійснення інноваційної
діяльності;
Творче використання у
педагогічній діяльності
досягнень ППД;
Створення авторської ідеї
навчання і виховання
Існує тільки одна безсмертна сила, яка
переживає династії, догми, класи – це сила
творчої праці.
Жан Жорес