Transcript Перший передвесільний обряд. Старости заходили до хати нареченої. Саме тут і відбувався процес сватання – ритуальна розмова з батьками нареченої, обмін хлібом,

Перший передвесільний обряд. Старости заходили до хати нареченої. Саме тут і
відбувався процес сватання – ритуальна розмова з батьками нареченої, обмін
хлібом, перев'язування нареченого хустиною на знак згоди, а старостів —
рушниками.
Якщо дівчина відмовляла, то вручала старостам гарбуза.
Сватання відбувалося у вільний від польових робіт час.
М.Пимоненко. Свати
Ще один етап весільного дійства, який проходить після успішного сватання –
знайомство з господарством молодого. Батьки хочуть найкраще представитися,
тому інколи навіть вдавалися до хитрощів - позичали у сусіда коня, волів та інше.
На заручини збиралися родичі,друзі молодих. Молодим рушником перев'язували
руки. Це символізувало щасливу, довгу життєву дорогу, а чим краще була вишивка
тим краще мала бути доля подружжя.
На заручинах сватів обдаровували: чоловіків перев'язували рушниками, жінок —
хустками.
Після заручин молодята вже не могли відмовитися від весілля.
Святково вбрана молода у національному вбранні, прикрашена квітками та
стрічками разом з дружками заходила до кожної хати, втричі вклонялася та
просила прийти на весілля.
Співали пісні:
Просили вас батьки, і я вас прошу
прийти на малий час — на весілля до нас.
Весільні короваї прикрашають складними візерунками з тіста і гілочкою калини,
яка є символом кохання. Коровай вважався символом щастя і достатку. Його
виносять на вишитому рушнику. Чим пишніший вдавався випечений коровай, тим
щасливіше і багатше життя чекає молодят, які скуштували коровай. Верхівку
віддавали молодим, середню частину — гостям, а низ, в який часто запікають
монети, — музикантам. Разом з шматочком короваю молоді ділилися з гостями
своїм щастям.
Випікали коровай заміжні жінки, які жили в злагоді, були порядними, чесними та
мали дітей.
Символ народження нової родини. Дружки прикрашали зрізану гілку
стрічками, квітами, намистом.
Все це супроводжувалося піснями, в яких указували яке дерево
використовували.
На дівич-вечорі дівчина прощалася з «красою» — утіленням дівоцтва. Під час
обряду нареченій розплітали косу й востаннє заплітали її по-дівочому.
Дівич-вечір справлявся одними дівчатами, або на нього під кінець приходили
хлопці на чолі з нареченим.
В день весілля вранці дружки одягали наречену у весільне вбрання, а голову
прикрашали віночком. Вона прощалася з батьками і запитувала, яке буде життя в
чужій оселі.
З дому виряджали й нареченого. Його обсипали зерном і грішми, виряджали по
молоду.
По дорозі декілька раз викупали наречену.
М.Пимоненко. Весілля в Київській губернії
Посад — обрядові дії, що санкціонували остаточне скріплення шлюбу та
поріднення родів. Вони включали обряд викупу місця біля нареченої, обмін
дарами між родинами молодого і молодої, розподіл короваю та обдарування
молодих.
Вінчання — форма церковного шлюбу, яка запроваджувалася Синодом протягом
XVII—XVIII ст. На перших етапах цього процесу погано сприймалося населенням
України, оскільки суперечило народним весільним обрядам, але поступово
стало одним з етапів весілля.
Веселе частування та танці знову перериваються сумними піснями та обрядом
покривання – дівчині розплітали косу і надягали на голову очіпок і хустку, без
якого дівчина вже не могла виходити в люди.
Далі ділили коровай і розносили гостям, крім верхньої частини, яка діставалася
молодятам.
В понеділок гості переодягалися в різні костюми і обходили домівки, збираючи
все що давали господарі.
Святкування закінчувалося у середу – хлібинами, коли батьки нареченої
приходили у гості до сватів.
Проект “Українське весілля”
підготувала учениця 9-А класу
Анна Осадча
Предмет “Українська література”
Учитель О.І.Родіонова
2010