спираючись на твори, дослідити значення екзистенціалізму в літературі; простежити розвиток творчості представників цієї течії; показати філософію людського буття у власній творчості.

Екзистенціалізм – це сукупність

важливих філософських ідей, які в кожного звучать по-різному, але мають ту саму суть.

Актуальна тема, безперечно.

Екзистенціалізм (лат. existentia — існування)

суб'єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого виводяться з існування (екзистенції) людини. Це одна з провідних течій філософії Західної Європи XX ст., яка виникла у 30-ті роки.

1927 р. - праця німецького філософа Гайдеггера «Буття і час».

Екзистенціалізм як філософська течія

М. Гайдегер, К. Ясперс, О. Больнов в 1920—1930 роках намагаються створити повну філософську систему екзистенціалізму. Але, виникнувши як філософська течія, екзистенціалізм поступово перетворюється на літературну. Цей перехід здійснили Альберт Камю і Жан-Поль Сартр.

Фундаментальною рисою екзистенціалізму є усвідомлення людини як неповторної, унікальної істоти. Світ екзистенціалісти розуміють як дещо вороже особистості.

Екзистенціальний герой дуже вже схожий з людиною філософського трактату Серена К'єркегора «Або — або», де йдеться про «самотню, на саму себе покинуту людину».

Вищу життєву цінність представники екзистенціалістського напряму вбачають у свободі особистості.

Людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації.

Атеїстичний екзистенціалізм…

«Атеїстичний екзистенціалізм» увів французький філософ Жан-Поль Сартр.

Сартр підкреслював, що його атеїзм не схожий на той, який витрачає свої зусилля, щоб довести, що Бога не існує. За його словами, немає жодного доказу неіснування Бога.

Але, водночас, немає впевненості у його існування…

Феномен релігійного екзистенціалізму

Головний момент - вибір "за" або "проти" Бога. "За" - виходить, шлях віри, любові, смиренності. У результаті людини чекає нескінченне блаженство. "Проти" - означає зречення від Бога, що обернеться божественною карою. Існування, яке визначає сутність людини, приводить людину до Бога. Бог створює людину не завершеною, а відкритою до діалогу і розвитку.

Сутність людини виходить за межі земного існування

Представники екзистенціалізму Жан Поль Сартр: Я та Інший

(1905 - 1980) Народився в Парижі, закінчив привілейований вищій навчальний заклад Еколь Нормаль. У 30-х роках починає розвивати вчення про спонтанну творчість екзистенції.

Перший принцип екзистенціалізму - це положення про те, що людина є те, що вона робить

Ядром екзистенціалізму у Сартра є "філософія свободи" Сартр: “Користуйся своєю свободою, будь самим собою”

Хочеш жити "недійсним буттям" - живи "як всі". Хочеш жити "дійсним життям" - бунтуй проти суспільства, вибирай "не як всі", але бери на себе і відповідальність.

Екзистенціалізм як буттєва філософія Василя Стуса

Василь Стус — трагічна постать “чорної” доби Він завжди обстоював право залишатися собою, бути таким і поводитися так, як він почувається Для поезії В.Стуса характерною є пов'язаність її з «філософією існування» з пошуками і пізнанням людської особистості як індивіду, а отже з філософією екзистенціалізму. «Цей біль — як алкоголь агоній…»

На думку поета, кожен повинен, збагнувши самого себе, пізнавати життя, шукати своє місце в світі, відповідно до того, чого воліє душа…

“Зорі на кризі”

Я – недописана книга… Баз віри, в німім докорі Босоніж на білу кригу – Збирати… Зорі!..

Завтра – мені не треба…

Самотньою кішкою, Загнаним звіром!..

Ніколи не плачу, Нікому не вірю…

Я вперше зрозуміла зиму, Заглянувши у вічі їі, Сльоза з душі стекла незрима В меланхолію стертих вій… Бо ми сліпі, як темні готи: В бажаннях-мріях при землі… “Я повернуся… Ти – чекай!..”

Кляті зозулі скували всю душу… І тиша довкола стоїть непорушна Ха-ха… Психосміх наступає на п'яти… І голову біль затискає в лещата.

Природа вже ворог… куди заховатись?..

Ха-ха… уже пізно росою вмиватись!

Незграбно пережита перша осінь… Безглузда, незбагненна й досі Бажань надмірних дикий трепет, Зіграв, коханий, проти тебе… А стріли не для мене, думав… І зник у мареві парфумів… Ти не Амур… Вже просто так…

Тіні старих ілюзій Серденько потривожать… Ретро портрети друзів Радість-печаль примножать… Мрія примариться біла В хаосі й барвах думки, Тиха, сумна й несміла…

З фортуно у жмурки Не хочу більше гратись.

Я розтерзаю фатум – Примушу його здатись!..

Лиш Віри й Надії В житті не втрачай!..

І зорі до серця тихенько впускай… На зло всім зневіреним