Підготувала Учениця групиТК-21 Цекот Марія

 Поняття цивілізації походить від латинського слова "civis" "громадянин". На думку більшості сучасних досліджень цивілізація означає наступну за варварством ступінь культури , яка поступово привчає людину до цілеспрямованим, упорядкованим спільним діям із собі подібними, що створює найважливішу передумову культури. Так, "цивілізований" і "культурний" сприймаються як поняття однопорядковие, але цивілізація і культура не синоніми (система сучасної цивілізації, характерна для розвинених країн Західної Європи , США і Японії, одна і та ж, хоча культури в усіх країнах різні).

 В інших випадках цей термін використовується для позначення відомого рівня розвитку суспільства , його матеріальної і духовної культури . В якості основи для виділення форми цивілізації беруться ознаки регіону або континенту (цивілізація античного Середземномор'я, європейська цивілізація, східна цивілізація і т. д.). У них в тій чи іншій мірі відображаються реальні характеристики, що виражають спільність культурно-політичних доль, історичних умов і т. д., але слід зазначити, що географічний підхід не завжди може передати наявність у цьому регіоні різних історичних типів, рівнів розвитку соціально-культурних спільнот. Ще одне значення зводиться до того, що під цивілізаціями розуміють автономні, унікальні культури, що проходять відомі цикли розвитку. Так використовують це поняття російський мислитель М. Я. Данилевський і англійський історик А. Тойнбі.

Цивілізація включає в себе перетворену людиною   окультурених природу і засоби цього    перетворення, людини, засвоївши їх і здатного жити в окультуреній середовищі свого проживання, а також сукупність суспільних відносин яка характеризується певним набором цінностей (технологіями, навичками, традиціями), системою загальних заборон, схожістю (але не тотожністю) духовних світів і т. д. як форм соціальної організації культури, що забезпечують її існування і перетворення. Це деяка спільність людей,

  Але будь-якому еволюційному процесу в тому числі і розвиток цивілізації, супроводжує і зростання різноманітності форм організації життя, - цивілізація ніколи не була і не буде єдиною, незважаючи на об'єднуючу людство технологічну спільність. Зазвичай феномен цивілізації ототожнюється з появою державності, хоча держава і право - самі продукт високорозвинених цивілізацій. Вони виникають на базі складних, соціально значущих технологій. Такі технології охоплюють не тільки сфери матеріального виробництва , але і влада, військову організацію, промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок та інтелектуальну діяльність. Цивілізація виникає завдяки особливій функції технології, яка створює, породжує і конструює адекватну їй нормативно-регулятивне середовище існування, в якій вона живе і розвивається.



Посилений інтерес до проблеми співвідношення цивілізації і культури був пов’язаний із початком науково-технічної революції. У другій половині XX ст. досліджуються:

1. питання рушійних сил цивілізації; 2. способи взаємодії різних цивілізацій; 3. засади формування загальнолюдської цивілізації.

  Дослідження французького етнолога і соціолога Леві Строса (1908-1991), американського етнографа А.Кребера (1876-1960) сприяли чіткому формуванню ідеї про те, що фундаментальні форми, притаманні кожній культурі, проявляються у стилі цивілізації.

 Етап цивілізації має свої культурно- історичні епохи. Критерій виділення культурно-історичних епох може бути різним, в залежності від позиції та інтересів дослідника. Раніше в радянській науці переважав формаційний підхід. Він базувався на розумінні культури як сукупності матеріальних і моральних благ. У свій час цінність цієї концепції була в тому, що вона протистояла вузькому тлумаченню культури як лише сфери духовного життя суспільства. Недолік цієї концепції в тому, що з поняття "культура" фактично виключалось діяльнісне начало, думка концентрувалась не на самій діяльності людини як рушійній силі розвитку культури, а на кінцевих, ціннісних результатах цієї діяльності. Виділялись такі культурно-історичні епохи, як первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична та соціалістична культури.

 При цьому підході не враховувалось, що протягом однієї формації може змінюватись духовна атмосфера в суспільстві та існувати декілька культурно-історичних епох. Наприклад, протягом первісно-общинної формації існувало два типи культури:  1) культура збиральництва і мисливства ;  2) культура раннього землеробства і скотарства;  Протягом феодальної формації існувала культура середньовіччя, культура Відродження, культура бароко і рококо.

             Цивілізація відображає рівень розвитку культури і суспільства в цілому і водночас – спосіб освоєння культурних цінностей, і матеріальних, і духовних, які визначають все суспільне життя, його специфіку. Такий підхід дозволяє побачити відмінність цивілізації від культу ри. Розглянемо їх детальніше.

Перша ознака цивілізації – рівень розвитку культури – досліджена в етнографічній, історичній, соціологічній та філософській літературі. Але саме при вивченні даної ознаки найчастіше відбувається ототожнення культури і цивілізації.

       

Друга ознака

– спосіб освоєння культури – ще недостатньо досліджена як у західній, так і вітчизняній літературі, хоча знання цієї ознаки надзвичайно важливе: світовий досвід, історія людства свідчать, що який спосіб освоєння культурі, така і цивілізація. Звернемось до такого прикладу – відмінності Західної і Східної цивілізацій.

 Цінності у них ті ж самі, способи ж освоєння різні:  -на Заході переважав раціоналістичний підхід до цінностей, сприйняття їх функціонування через науку, --на Сході освоєння цінностей здійснюється на основі релігійно-філософських традицій.

 Дослідження свідчать, що з самого початку специфіка цих цивілізацій була пов’язана з особливостями трудової діяльності, на яку впливали географічне середовище, густота населення та інші чинники

 Західна цивілізація розвивалась під меншим впливом монолітних культових структур і єдиноначальства, вона активніше змінювалась під впливом науки, мистецтва, політики. Далі, для Східної цивілізації характерне засвоєння матеріальних і духовних цінностей в умовах авторитаризму, всезагальної слухняності, особливого особистісного сприйняття держави, старшого в общині та сім’ї тощо. Тому формування людини як слухняної і доброчесної, відобразилося на всій життєдіяльності людини східних країн, на самій культурі і способах її засвоєння. Для Західної цивілізації характерні прискорений розвиток науки і техніки, швидкі зміни предметного світу і соціальних людських зв’язків, оскільки в її культурі домінувала й домінує наукова раціональність як особлива самодовліюча цінність.

            Водночас сьогодні не викликає сумніву взаємодія східних і західних типів , результатом чого є виник нення так званих “гібридних” суспільств,які на основі своєї культури засвоюють нову культуру.

Сьогодні починає доміну вати розуміння цивілізації як єдиного, спільного для всього людства явища. В основі такого б ґрунтування – ідея єдності, цілісності та взаємопов’язаності сучасного світу, спільного для всього людства, наявності глобальних проблем та загальнолюдських цінностей.

 Цінності у них ті ж самі, способи ж освоєння – різні: на Заході переважав раціоналістичний підхід до цінностей, сприйняття їх функціонування через науку, на Сході освоєння цінностей здійснюється на основі релігійно-філософських традицій. Дослідження свідчать, що з самого початку специфіка цих цивілізацій була пов’язана з особливостями трудової діяльності, на яку впливали географічне середовище, густота населення та інші чинники. Зокрема система зрошування вимагала управління постачанням води з одного центру, вона багато в чому стимулювала розвиток азійського способу виробництва, характерними рисами якого були єдиноначальність і “суспільний” характер праці, ієрархія соціальних привілей, а в духовній сфері – орієнтація на підпорядкування свідомості людини світовому абсолюту – Богу (Небу, Сонцю) і його наміснику – імператору чи феодалу.

 На розвиток і особливості  цивілізацій впливав зміст  релігійних та філософ  ських форм суспільної  свідомості, їх використа  ння як найважливіших засобів оволодіння всіма іншими цінностями суспільства в Індії – буддизм, брахманізм, філософія йоги, в Китаї – буддизм і конфуціанство зробили значний вплив на регламентацію всієї людської діяльності.