Transcript Відрубали груші руку

Любов Пшенична
Літературний
портрет
Біографічна довідка
Любов Пшенична народилася 29 червня 1955
року в селі Закриниччя Барановського району
Житомирської області в сім’ї колгоспників. Закінчила
дошкільне відділення Рівненського педагогічного
інституту. Працювала у Каноницькій середній школі
Володимирецького
району.
З
1980
року
–
вихователька
Мирогощанського
дитсадка
Дубенського району, викладала історію світової
культури й образотворчого мистецтва у Дубенському
педколеджі. Відмінник народної освіти.
Лауреат Рівненської обласної молодіжної премії
імені М.Максися, обласної літературно-мистецької
премії імені Валер’яна Поліщука та премії-стипендії в
галузі культури США (штат Нью Джерсі).
Член
Спілки
письменників
України.
Відповідальний секретар Дубенської організації
Національної Спілки письменників України. Нині
працює у Дубенському міському центрі соціальної
служби для молоді, редагує дубнівський журнал для
дітей “Незабудка”.
Любов
Пшенична
–
поетеса,
письменниця,
авторка книг для дітей і
дорослих:
“Чорногузки”
(1988), “День народження
сопілки”
(1989),
“Весела
абетка” (1991, 1993), “Боря з
Мухоморії та його друзі”
(1991),
“Дитейка”
(1991),
“Картопляна історія” (1992),
“Сонна
лічилка”
(1991),
“Вогник на калині” (2001),
“Босоніж
по
материнці”
(1995),
літературного
портрета
“Микола
Жулинський”
(2000),
“Любавин дзвін” (2003).
Твори Любові Пшеничної введені до шкільної
програми для учнів молодших класів, вони розміщені
у сучасній читанці, „Біла хата", „Буквар", „Абетка", по
них українські діти вчаться читати, пізнавати світ.
Публікувалась у багатьох газетах і журналах.
Її літературна стежина почалась ще у п'ятому
класі,
коли
вчителька
української
мови
запропонувала записатись до літературного гуртка.
Перший її вірш був присвячений Т.Г.Шевченку.
Матуся, яка мала всього чотири класи освіти, знала
напам'ять усього Кобзаря і своїм дітям у вільні
хвилини читала улюблені рядки цієї дивовижної
книги. Згодом дівчинка зважилась надіслати свій вірш
„Літній ранок" до республіканської дитячої газет
„Зірка". І на її превеликий подив, ця поезія виявилася
віршем року.
„День народження сопілки" одна з перших
книжок Любові Пшеничної, яка вийшла у 1980 році у
Київському
видавництві
„Молоді,"
і
стала
перепусткою до прийому її в Спілку письменників
України.
В 1995 році у рівненському видавництві „Азалія"
вийшла нова збірка поезій Л.Пшеничної „Босоніж по
материнці. У її творах - надзвичайно тонке відчуття
природи і м'яка жіноча лірика, відшліфовані строфи,
вдалі рими, соковита мова, а найголовніше образність, яка надає неповторності і своєрідності:
„Я прилетіла в цей колючий світ,
Немов голубка на терновий кущик...."
„Бо ранок встає
наче крила рожевої сойки,
Яку я від стужі сховала
на грудях свої..."
„Срібне павутиння мокрих вишень
Ткала ніч довкола ліхтаря..."
„Я просто родом з нашого дитинства.
А ви забули стежечку туди?“
„А поки що - джерельце край дороги
Напоїть і зневіритись не дасть."
Доля рідного краю, його краса і велич, і жіноча
доля - ось головні джерела творчості поетеси, у якій
виблискує минуле і палає сучасне, яка освітлює і
зігріває променями доброти і любові наше майбутнє дітей наших.
Люба Пшенична подарувала найменшеньким
читачам у столичних та місцевих видавництвах цілу
низку книжок, наповнених дитячою замрією і
світосприйманням. Школярики вивчають літери за
абеткою, створеною нею. „Дитейка" (1991) -низка
різних казок, ігор, смішинок, загадок, скоромовок,
порад -полонить юну душу жагою пізнання,
захоплення довколишньою красою.
Чисті, глибокі, самобутні поезії склали нову збірку
відомої української поетеси „Вогник на калині", яка
вміщена в спільній книжці поезій подружжя
Пшеничних „Калиновий вогонь серед зими".
Видана вона в Лубенській бібліотечці альманаху
„Український вісник" імені В'ячеслава Чорновола
(2001).
Поетичне перо Любові Пшеничної виразно
подорослішало. У пропонованій збірці вона зробила
багато присвят: Василю Стусу, Грицьку Чубаю,
Борису Тену, Ігорю Свєшнікову, Івану Миколайчику,
Миколі Тимчаку та багатьом іншим. Як правило, у
життєписах цих людей, у їхній творчості — зболений
світ, турбота не про себе, а за інших, за долю
України. Такими болями переймається й авторка,
пропонуючи читачу свою емоційну поезію.
В 2003 році побачила світ нова книжка „Любавин
дзвін", в якій зібрані поеми-легенди вже відомої
поетеси Любові Пшеничної. Вони написані в єдиному
ліричному ключі й доповнюють одна одну.
Звертаючись
до
вікопомних
подій
у
житті
українського народу, чи то навали половецького хана
Боняка чи ординців хана Батия, описуючи історію
давньоруського міста Звенигорода і сумну долю
невеликої річки Ірви, уроки мужності Запорізької Січі
та княжі часи, поневолення і духовного підйому,
авторка показує боротьбу живого народного духу з
насильством і неправдою, висвітлює зв'язок всього
сущого і майбутнього з минулим, навертає сучасників
до роздумів над важливими етичними й екологічними
проблемами, допомагає розібратися в природі
людських цінностей у різні історичні часи, в різних
умовах, за різних обставин.
Нині поетеса знаходиться у розквіті свого
щедрого таланту, сповнена творчої наснаги і
літературних задумів. У видавництві „Азалія"
готується до друку її нова лірична збірка „Дика
лілея". Тож шанувальники її творчості ще матимуть
не одну нагоду зустрітися з Любою Пшеничною.
Окремі видання творів
1. Пшенична Л. Боря з Мухоморії та його друзі: Казка. Дубно: Наш край, 1991.
2. Пшенична Л. Босоніж по материнці: Поезії: - Рівне:
Азалія, | 1995.-88 с.
3. Пшенична Л. Вогник на калині // Пшенична Л.,
Пшеничний М. „Калиновий вогонь серед зими". Львів-Дубно: „Джерело", 2001. - с. 5-56.«
4. Пшенична Л. День народження сопілки: Поезії. - К.:
Молодь, 1989.-46 с.
5. Пшенична Л. Дитейка: Календар. - Дубно: Наш
край, 1991.
6. Пшенична Л. Дівоча вежа: Поема-легенда. - Дубно:
Наш край, 1999.-5 с.
7. Пшенична Л. Картопляна історія: Казка. - Дубно:
Наш край, 1991.
8. Пшенична Л. Любавин дзвін: Поеми-легенди. Львів-Республіка Комі-Дубно, 2003. - 144 с.
9. Пшенична Л. Сонна лічилка: Буклет. -Дубно:
Незабудка, 1991, - 6 с.
10. Пшенична Л. Храм у Мирогощі: Краєзнавчий нарис:
Дубно: Наш край, 1992.
11. Пшенична Л. Чорногузки: Вірші, скоромовки для
дітей. - Київ: „Веселка", 1998. - 16 с.»
Пшенична Л. День народження сопілки: Поезії. — К.:
Молодь, 1989. - 46 с.
Кобзар на Волині
Волинь, Волинь... Невольниця і воля...
Осіння смута, картоплищ дими...
Здається, що оберігає доля
Його межи людцями і людьми.
Ще зло не розповзлося циркулярне.
Ще слово - гіркувате і круте.
„До завтра!" - ворон бенкендорфно каркне,
До Берестечка навіть проведе...
Такі ще будуть скрути і тривоги,
Така наруга і така напасть...
А поки що - джерельце край дороги
Напоїть і зневіритись не дасть.
Відрубали груші руку
Відрубали груші руку, щоб розвиднилося хаті,
Бо спиналася на хвіртку, бо над стежкою росла.
Бо вона - така зухвала, що синам чуби вихраті
І шапки, поважні надто, нахиляти почала.
Відрубали груші руку... Деревце зчорніло влітку.
І коли сини з дороги поверталися у дім –
Наступили на кульбабу і мурахи не помітили,
І зім'яли теплу стежку, що назустріч бігла їм.
Відрубали груші руку... Та стояла тінь от груші
І синам гойдала пам'ять на вервечках давніх літ...
Принесла грушки в подолі мама, збілена, мов кужіль,
І сказала: „їжте, діти... Пригостив ото сусід..."
Пшенична Л. Босоніж по материнці: Поезії.- Рівне:
Азалія, 1995. -85 с.
Не вмію я жити впівсили, впіврадосгі, люди.
Не вмію любити впівщастя або впівжиття.
Не просто земля ця мені припадає на груди,
Як дуже ображене, кимось забуте дитя.
І як мені йти - не розхлюпати схлип і зойки?
І як між долоньок дитячий затримати сміх?
Бо ранок встає, наче крила рожевої сойки,
Яку я від стужі сховала на грудях своїх.
*****
В щілинку ока за собою стежу,
Але хіба від себе встережу?
Здається: я - надміру обережна –
По схилу крутовисному біжу.
Мені кричать: „Вернися! Ще не пізно.
Ще й не такі розбили черепки..."
А я така, що доповзу, долізу.
І погодую голуба з руки.
*****
Сліпий народе! Ти куди ідеш?
Навпомацки - та й у віки грядущі?
На вогнищах калинових пожеж
Одігріваєш збайдужілі душі.
Навпотемки! А де ж поводирі,
Що розп'яли Христа на хрестовині?
Новітні храми зводять на горі
І „присягаються" на вірність Україні.
Не оступись! В невинності своїй,
Коли життя - чорнобильська офіра,
Не сотвори ізнов собі кумира.
Сліпий народе! Хоч тепер прозрій.
Сучасники про Любов Пшеничну
„Що ж до художнього викладу Ваших думок, то місцями
захоплююсь Вашими влучними порівняннями, художніми
описами, відчуттями краси природи. "
Ігор Свєшніков, доктор історичних наук.
„Вірю в непересічний талант моєї товаришки по перу,
радію за і нашу дитячу літературу, що зблисла гарною
зірничкою з Мирогощі..."
Микола Тимчак
„Зустріч з прекрасним завжди хвилює і радує. Як і
публікації віршів поетеси у рівненських газетах, як і її нові
твори, що з'явилися в періодиці протягом багатьох років”
Василь Барабаса
„Звертає на себе увагу легка магія образу, нереальне і
непоясниме. Може тут і почининається мистецтво''
Олександр Ірванець
„З чим прийшла до людей Любов Пшенична? З тим, що
нині тривожить, бентежить людину. Це і незахищеність
перед сучасною ентеерівською дійсністю, й забуття
вікових традицій народу,
сповзання
до
провалля
речовизму, накопичення,
байдужості й історичне
безпам 'ятство. "
Михайло Дубов
Любов та Микола
Пшеничні
м. Львів 2006
НСПУ
З Юрієм Березою та Миколою Пшеничним
у Рівненській спілці письменників
У сірому будинку Косачів
2 серпня 2008 р.
У Б.Возницького
14.05.2006 р. м.Львів
У садочку садиби Косачів
серпень 2008 р.
V з’їзд письменників України
Біля будинку Л.Зачальської
Поруч із земляками
(V з’їзд письменників)
Щорічна літературно-мистецька
світлиця
“У святі доброти й любові”
село Грядки
квітень 2004 р.
Ляльковий театр
жовтень 2007 р.
м. Рівне
Відкриття дошки
пам’яті
чеській
поетесі з Волині
Антоніті
Гржбовській
м. Дубно
З Лідією Рибенко,
головою
Рівненської
спілки
письменників
село Білоберіжжя,
грудень 2006 р.
Надслучанська
Швейцарія - 2009
Збірки творів Л.Пшеничної
Збірки творів Л.Пшеничної
(продовження)
Збірки творів Л.Пшеничної
(продовження)
Збірки творів Л.Пшеничної
(продовження)
Збірки творів Л.Пшеничної
(продовження)
Збірки творів Л.Пшеничної
(продовження)
Збірки творів Л.Пшеничної
(продовження)