Transcript Історія вулиці Шевченка в Олександрії

НВО «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ГІМНАЗІЯ ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА –
ЗНЗ – І – ІІ СТУПЕНІВ – ШКОЛА МИСТЕЦТВ»
ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ
Історія вулиці Шевченка
міста Олександрії
Підготував
Керівник проекту
Шабанов Кирил Володимирович, учень 9 - А класу
Мунтян Валентина Володимирівна
2014
Мета: донести до свідомості громадян міста,
зокрема й учнів історію створення вулиці
Шевченка, пам'ятки культури,
архітектури, які знаходяться на ній,
виховувати почуття гордості за своє місто.
ЗМІСТ
1.Вступ
2.Вулиця Шевченка на мапі міста.
3.Історія вулиці.
4.Подих століть.
5.Узагальнення проекту.
6.Шевченко – Великий син Великого
народу.
Вступ
У цьому році Україна відзначає 200-річчя з Дня
народження геніального українського поета
Тараса Шевченка.
Для кожного покоління він є чимось особливим, як
сила, як мудрість, як поезія, як дух, який в усі
часи витав над нами.
Для нас Шевченко – символ, геній, світоч,
безсмертний Кобзар. Він існує у бронзових
монументах, великих пам'ятниках, назвах
вулиць, проспектів, театрів, врешті-решт на 100гривневій банкноті. Мабуть немає жодного міста
на Україні, де б не було вулиці Шевченка. Ось і у
моєму місті є така вулиця…
Коли б вулиця могла говорити, вона б
розповіла про своє минуле, про людей, що
жили на ній, ходили на роботу, до школи,
про події, що відбувалися в різні часи, про
іноземних ворогів, що топтали нашу землю,
про героїв, що її визволяли...
Вулиця мовчить. Та придивіться
уважним, небайдужим, допитливим
поглядом до старих будівель, покрівель,
ґанків, дверей, вікон, металевих навісів над
вхідними дверима. Вони можуть розповісти
багато про минуле, давнє, забуте...
Вулиця Шевченка на мапі міста.
Загальна довжина вулиці складає
близько двох кілометрів, її перетинають
десять інших вулиць.
Такі навіси над ґанком прикрашали фасади
багатьох олександрійських будинків. Вони є
свідоцтвом про рік народження будинку.
По вулиці Шевченка розташований парк,
який також носить ім'я Тараса Григоровича
Шевченка.
Це місце відпочинку всіх городян.
У парку є стадіон, атракціони, міський пляж.
Колись наше місто мало всього три вулиці,
розташовані вздовж річки.
Вулиця Шевченка була середньою між ними, тому
й мала назву Центральна.
На вулиці Центральній був розташований будинок
земської управи, збудований у 1910 році за проектами
олександрійського інженера – архітектора Е. Крауза.
Нині в цьому будинку розташований Палац школярів
та молоді ім. О.Шакала. Олександр Шакало –
комсомолець, учасник підпілля міста Олександрії,
закатований фашистами в роки Великої Вітчизняної
війни.
Навпроти Палацу школярів і молоді розташований
сквер, який у минулому був улюбленим місцем
відпочинку молоді.
Ним колись закінчувався бульвар і “топталовка” –
місце вечірніх прогулянок молоді того часу.
У роки радянської
влади сквер мав назву
“ Парк піонерії ” .
У ньому навічно
вшанована пам’ять
юним підпільникам,
бойовим та трудовим
подвигам комсомольців
міста.
На розі сучасних вулиць Шевченка й
Свердлова був розташований власний
будинок члена земської управи,
педагога, громадського діяча І.К.
Чижевського, в якому від 1904 до 1920
років жила його сім'я.
Пізніше тут розташувались класні
кімнати початкових класів першої
семирічки.
За радянських часів у будинку, який
перейшов у комунальну власність міста,
жили керівники партійних і радянських
установ.
Зараз у частині будинку – приватна
квартира, інші кімнати займає районна
бібліотека, яка носить ім'я всесвітньо
відомого вченого Дмитра Чижевського.
На розі сучасних вулиць Шевченка
в будинку, де зараз знаходиться
редакція газети “Вільне слово”
була типографія Райхельсона. Тоді
в місті було всього чотири
типографії.
Поряд стояла дерев'яна будівля
першого кінотеатру, яка тоді мало
назву “Біоскоп” або “Ілюзіон”.
Показ фільмів у кінотеатрі
супроводжувався музикою на
скрипці й піаніно.
Власником кінотеатру був
комерсант Мознаім.
У будівлі теперішньої типографії
знаходився клуб Дворянського зібрання.
Школа А.В. Бачинського
була розміщена в
приміщенні військового
комісаріату, тоді це був
будинок заможного
громадянина Євстафьєва.
Афанасій Васильович
Бачинський (1852 – 1934)
відомий міський діяч,
педагог, завідувач школою.
Йому були присвоєні
звання Героя праці та
персональна пенсія.
На сучасній вулиці Шевченка збереглися
старовинні пам'ятки, яким ще немає
розгадки…
Огорожа біля будівлі
приватного підприємства
“Житлогосп”.
На стінах будівлі районної адміністрації
навічно вшановано пам’ять героїв Великої
Вітчизняної війни.
Подих століть…
Сьогодні вулиця Шевченка закінчується
будинком № 147.
За спогадами мешканців вулиці, у 70 - 80
роках вулиця закінчувалася будинком
№ 188.
Частина вулиці була знесена при розбудові
міста у 80 – тих роках.
Нині на знесеній частині вулиці ринок
“Айсберг”, Олександрійський колегіум та
інші споруди.
Сьогодні важко точно сказати, у якому
році вулиця Центральна була перейменована
у вулицю Шевченка.
На жаль, історія міста не зберегла цієї
інформації. Але за даними міськрайонного
бюро технічної інвентаризації перші офіційні
документи (які збереглися та у яких
зазначена назва вулиці) датовані 1944 роком.
Виходячи з того, можна сміливо припустити,
що перейменування вулиці відбулося ще до
початку Великої Вітчизняної війни.
Тарас Григорович Шевченко
–
великий син України. Нині його
«Кобзар» знають у всьому світі. Він
став символом нашої незалежної
України.
Тарас
Шевченко
постать
унікальна не лише в національній, а й
у світовій культурі. Син кріпаків, він
зумів за своє порівняно недовге життя
піднятися на таку висоту духу й
таланту, що назавжди ввійшов у
історію світової поезії. Мабуть, сама
доля подарувала нашому народові
таку постать – як винагороду за її
трагедії і драми, які випали нам
пережити за тисячолітню історію.
Куди б не закидала доля Великого
Кобзаря, він завжди мріяв про той
час,
коли
Україна
буде
незалежною.