Transcript Презентація до виступу Ірини Іванченко

Зміни з 1 січня 2015 року в законодавстві
про соціальне страхування
і до Кодексу законів про працю України:
кого повідомляти про прийнятого
працівника
ВЕБІНАР від журналу «Кадровик-01» та
Експертно-правової системи «Expertus: Кадри»
23 січня 2015 року
Лектори:
Ірина ІВАНЧЕНКО,
керівник тематичного напряму «МЦФЕР: Кадри», шеф-редактор
журналів «Кадровик-01»,
«Довідник секретаря та офіс-менеджера»,
експертно-правової системи «Expertus: Кадри»
Юлія ВИДИБОРЕЦЬ,
головний редактор Об’єднаної кадрової редакції (тематичний
напрям МЦФЕР: Кадри Цифрового видавництва МЦФЕР),
член Експертної ради системи «Expertus: Кадри»
30 грудня 2014 року у «Голосі України» (№ 252-1)
опубліковано Закон України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
реформування загальнообов’язкового державного соціального
страхування та легалізації фонду оплати праці»
(від 28.12.2014 № 77-VIII; далі у презентації — Закон № 77)
ЗМІНИ У ЗАКОНОДАВСТВІ ПРО СОЦІАЛЬНЕ
СТРАХУВАННЯ
1. Об’єднання фондів соціального страхування і Закон України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
Згідно з частиною другою розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»
Закону № 77,
з 1 січня 2015 року
втратив чинність
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням» від 18.01.2001 № 2240-III (далі — Закон № 2240)
З 1 січня 2015 року
правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового
державного соціального страхування, гарантії працюючих щодо їх
соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності,
вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, охорони життя та здоров’я
визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування»
(від 23.09.1999 № 1105-XIV, у редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII).
З 1 січня 2015 року
створюється Фонд соціального страхування України шляхом злиття двох
фондів — Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань (ФСС НВП) і Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС з ТВП)
Нормативно-правові та розпорядчі акти фондів, що
реорганізуються,
діють до затвердження відповідних рішень новим
Фондом соціального страхування
(згідно з ч. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону
про соціальне страхування).
Нормативно-правові та розпорядчі акти фондів, що реорганізуються,
діють до затвердження відповідних рішень новим Фондом соціального страхування
(згідно з ч. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону про
соціальне страхування).
Зміни у законодавстві про соціальне страхування:
2. Нові розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності
ДОПОМОГА ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Згідно з частиною першою статті 24 Закону про соціальне страхування,
виплачується застрахованим особам у таких розмірах:
1) 50% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають
страховий стаж до трьох років;
2) 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають
страховий стаж від трьох до п’яти років;
3) 70% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають
страховий стаж від п’яти до восьми років (раніше — 80%)
4) 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають
страховий стаж понад вісім років…
5) 100 % середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам,
віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину
віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам
війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, віднесеним до жертв
нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви
нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену
статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».
Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності
(включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї)
в розрахунку на місяць
не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази
нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески
до Фонду
(ч. 2 статті 24 Закону про соціальне страхування)
Застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового
випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового
державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6
місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності —
виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові
внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної
заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового
випадку.
(ч. 4 ст. 19 Закону про соціальне страхування)
Працівнику відкрито листок
непрацездатності з 22 по 29 грудня 2014
року. З 30 грудня відкрито новий листок
непрацездатності (продовження хвороби).
Після закриття «лікарняного» працівник
став до роботи 9 січня 2015 року і надав на
підприємство обидва листки
непрацездатності. Станом на 22 грудня
працівник мав 2 роки і 3 місяці страхового
стажу. Яким чином оплачувати ці листки
непрацездатності, адже розміри допомоги
по тимчасовій непрацездатності для осіб зі
страховим стажем менше 3 років до і після 1
січня 2015 року відрізняються?
До приведення законодавства України у відповідність із
Законом про соціальне страхування
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 8 Прикінцевих та
перехідних положень Закону)
По страховим випадкам, які настали до 31.12.2014 включно,
при визначені права на матеріальне забезпечення та його
розміру необхідно керуватися нормами Закону України «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240.
Для страхових випадків, які настали з 01.01.2015, необхідно
застосовувати норми Закону про соціальне страхування
Отже, оскільки страховий випадок настав 22.12.2014, а
застраховано особа має стаж менше трьох років, то
допомога по тимчасовій непрацездатності, керуючись ст.
37 Закону № 2240, виплачується у розмірі 60 % середньої
заробітної плати (доходу)
Допомога по вагітності та пологах,
як і раніше, надаватиметься застрахованій особі у розмірі 100%
середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від
страхового стажу.
При цьому сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на
місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини
бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові
внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної
заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку
(ст. 26 Закону про соціальне страхування).
Умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та
пологах визначаються наразі статтею 25 Закону про соціальне
страхування. У цих питаннях змін, порівняно з нормами,
передбаченими раніше, не відбулось
ДОДАТКОВО ВРАХОВУЄМО, ЩО…
Застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням
страхового випадку за даними Державного реєстру
загальнообов’язкового державного соціального страхування мають
страховий стаж менше 6 місяців, мають право на допомогу по
вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з
якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище
двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за
розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці
настання страхового випадку
(ч. 4 ст. 19 Закону про соціальне страхування)
СТРАХОВИЙ СТАЖ ДЛЯ ОПЛАТИ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Порядок обчислення страхового стажу (ст. 21 Закону про соціальне
страхування), умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності
суттєвих змін не зазнали. Як і раніше, перші п’ять днів непрацездатності
оплачуватиме роботодавець, починаючи з шостого дня непрацездатності
допомога виплачується за кошти Фонду.
Зміни у законодавстві про працю
Про прийняття на роботу повідомлятимемо
орган з питань забезпечення формування та
реалізації державної політики з
адміністрування ЄСВ
Згідно із Законом № 77 зазнала змін
стаття 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП)
Частина 1 статті 24 КЗпП (не зазнала змін)
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій
формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з
особливими природними географічними і геологічними
умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні
трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття
187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Частина 2 статті 24 КЗпП (не зазнала змін)
При укладенні трудового договору громадянин
зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що
посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках,
передбачених законодавством, - також документ про
освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я
та інші документи.
Частина 3 статті 24 КЗпП
До 1 січня 2015 року
Укладення трудового
договору оформляється
наказом чи розпорядженням
власника або
уповноваженого ним органу
про зарахування працівника
на роботу.
З 1 січня 2015 року
Працівник не може бути
допущений до роботи без
укладення трудового договору,
оформленого наказом чи
розпорядженням власника або
уповноваженого ним органу, та
повідомлення центрального
органу виконавчої влади з питань
забезпечення формування та
реалізації державної політики з
адміністрування єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне
соціальне страхування про
прийняття працівника на роботу в
порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Частину четверту статті 24 КЗпП
(Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли
наказу чи розпорядження не було видано, але
працівника фактично було допущено до роботи)
виключено
Частини 5 і 6 статті 24 КЗпП не зазнали змін
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого
підприємства, установи, організації за погодженням між
керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути
відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином,
якому за медичним висновком запропонована робота
протипоказана за станом здоров’я.
Серед інших новацій:
Із КЗпП виключено статтю 24-1, яка передбачала
обов’язок реєстрації у службі зайнятості трудового
договору, укладеного між працівником і фізичною
особою.
Трудову книжку стажисту оформлюємо
упродовж 5 днів
Статтю 48 КЗпП, яка визначає, кому і в які строки
оформлюються трудові книжки, гармонізовано із
Законом України «Про зайнятість населення» від
05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).
На студентів ВНЗ та професійно-технічних навчальних
закладів, які проходять стажування, ведемо трудові
книжки, а оформити трудову книжку стажисту слід не
пізніше п’яти днів після початку проходження
стажування.
Про масове вивільнення повідомляємо службу
зайнятості
У відповідність із Законом про зайнятість приведено й норми статті
49-2 КЗпП.
Як і раніше, про наступне вивільнення (тобто звільнення за пунктом
1 статті 40 КЗпП) попереджатимемо працівників за два місяці,
одночасно із попередженням про звільнення пропонуватимемо іншу
роботу, однак службу зайнятості інформуватимемо лише у разі, якщо
вивільнення працівників є масовим, тобто відповідає критеріям
масового вивільнення, визначеним статтею 48 Закону про зайнятість.
Посилення відповідальності у сфері праці
Окрім адміністративної відповідальності для посадових осіб, з 1
січня 2015 року вводяться штрафні санкції за порушення у сфері
праці, що накладатимуться на роботодавців — юридичних чи
фізичних осіб
Стаття 265 КЗпП
Відповідальність за порушення законодавства про
працю
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у
порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність
згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують
найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
Порушення
Фактичний допуск працівника до
роботи без оформлення трудового
договору (контракту),
оформлення працівника на
неповний робочий час у разі
фактичного виконання роботи
повний робочий час,
установлений на підприємстві, та
виплати заробітної плати
(винагороди) без нарахування та
сплати єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне
соціальне страхування та податків
Розмір штрафу згідно зі
статтею 265 КЗпП
У 30-кратному розмірі
мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на момент
виявлення порушення, за кожного
працівника, щодо якого скоєно
порушення (з 01.01.2015 – 36 540 грн.)
Порушення
Розмір штрафу згідно зі статтею
265 КЗпП
Порушення встановлених строків
виплати заробітної плати
працівникам, інших виплат,
передбачених законодавством про
працю, більш як за один місяць,
виплата їх не в повному обсязі
у 3-кратному розмірі мінімальної
заробітної плати, встановленої законом
на момент виявлення порушення (3 654
грн.)
Порушення
Розмір штрафу згідно зі статтею
265 КЗпП
Недотримання мінімальних
державних гарантій в оплаті праці
у 10-кратному розмірі мінімальної
заробітної плати, встановленої
законом на момент виявлення
порушення, за кожного працівника,
щодо якого скоєно порушення (12 180
грн.)
Порушення
Розмір штрафу згідно зі статтею
265 КЗпП
Порушення інших вимог
трудового законодавства, крім
передбачених абзацами другим —
четвертим частини другої статті
265 КЗпП
у розмірі мінімальної заробітної плати
(1218 грн.)
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою статті 265
КЗпП, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративногосподарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу
України.
Штрафи накладаються Державною інспекцією України з питань праці,
у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про
працю.
Адміністративна відповідальність за порушення законодавства
про працю
Порушення
Розмір штрафу згідно зі статтею 41
КУпАП
Порушення встановлених термінів
від 30 до 100 нмдг (до 170 грн.)
виплати пенсій, стипендій, заробітної
плати, виплата їх не в повному обсязі,
терміну надання посадовими особами
підприємств, установ, організацій
незалежно від форми власності та
фізичними особами — підприємцями
працівникам, у тому числі колишнім, на
їхню вимогу документів стосовно їх
трудової діяльності на даному
підприємстві, в установі, організації чи у
фізичної особи — підприємця, необхідних
для призначення пенсії (про стаж,
заробітну плату тощо), визначеного
Законом України «Про звернення
громадян», або надання зазначених
документів, що містять недостовірні дані,
порушення терміну проведення атестації
робочих місць за умовами праці та порядку
її проведення, а також інші порушення
вимог законодавства про працю
(ч. 1 ст. 41 КУпАП)
Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю
Порушення
Повторне протягом року
вчинення порушення,
передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП,
за яке особу вже було піддано
адміністративному стягненню,
або ті самі діяння, вчинені щодо
неповнолітнього, вагітної жінки,
одинокого батька, матері або
особи, яка їх замінює і виховує
дитину віком до 14 років або
дитину-інваліда
Розмір штрафу згідно зі статтею
41 КУпАП
від 100 до 300 нмдг (до 170 грн.)
Адміністративна відповідальність за порушення
законодавства про працю
Порушення
Фактичний допуск працівника до роботи
без оформлення трудового договору
(контракту), допуск до роботи іноземця
або особи без громадянства та осіб,
стосовно яких прийнято рішення про
оформлення документів для вирішення
питання щодо надання статусу біженця,
на умовах трудового договору
(контракту) без дозволу на застосування
праці іноземця або особи без
громадянства
Розмір штрафу згідно зі статтею 41
КУпАП
від 500 до 1000 нмдг (до 17 000 грн.)
(ч. 3 ст. 41 КУаПП)
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 3 ст. 41
КУаПП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, —
тягне за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 нмдг (34 000)
Порушення
Відповідальність
Для посадових осіб підприємств,
Для юридичних та фізичних
установ і організацій незалежно
осіб — підприємців, які
від форми власності та громадян
використовують найману
- суб’єктів підприємницької
працю
діяльності
Фактичний допуск
працівника до роботи
без оформлення
трудового договору
(контракту)
Штраф від 500 до 1000 нмдг
- у 30-кратному розмірі
Повторне протягом року
мінімальної заробітної плати,
вчинення порушення, за яке
встановленої законом на
особу вже було піддано
момент виявлення порушення,
адміністративному стягненню, — за кожного працівника, щодо
штраф від 1000 до 2000 нмдг
якого скоєно порушення (ч. 2
ст. 265 КЗпП)
Трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових
відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового
договору та встановлення періоду такої роботи розглядаються з 1 січня
2015 року безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи
міськрайонних судах (п. 6 ст. 232 КЗпП)
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з
працівником, який виконував роботу без укладення трудового
договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах
неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи
повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі,
організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно
приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові
заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за
відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному
періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про
нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на
доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування за
встановлений період роботи (ст. 235 КЗпП)
Стаття 172 Кримінального кодексу України
Грубе порушення законодавства про працю
1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів
чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону
України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою
особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом від 2000 до 3000 нмдг (раніше – до 50 нмдг)
або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними
роботами на строк до двох років
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього,
вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і
виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, караються штрафом від 3000 до 5000 нмдг або позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців.
Дякуємо за увагу!
Справжній кадровик — з вогником