Transcript алхімія і алхіміки

Алхімічний період розвитку хімії
 Назва має декілька можливих
пояснень:
1) через арабське до грецького
Chemeia від cheo – лити,
відливати, що вказує на зв’язок
алхімії з литтям металів;
2) від єгипетського ієрогліфа
хмі, що означав чорну землю, на
відміну від безплідних пісків.
Цим ієрогліфом позначався
Єгипет, де, можливо, і виникла
алхімія – єгипетське мистецтво.
 Вперше
термін
“алхімія”
зустрічається в рукописах Юлія
Фірміка, астролога ІV століття.
 Алхіміки вважали початок своєї
науки від Гермеса Трисмегіста (він
же єгипетський бог Тот), тому
мистецтво
робити
золото
називалося герметичним. Свій
посуд
алхіміки
запечатували
печатками
із
зображенням
Гермеса – звідси герметично
закритий .
 Існує легенда, що мистецтву
перетворювати звичайні метали в
золото ангели навчили земних
жінок, з якими вступали в шлюб.
Це мистецтво було викладене в
книзі “ Хема ”.
 Найважливішим
своїм
завданням алхіміки вважали
перетворення (трансмутацію)
неблагородних металів в
благородні.
 Алхімія, і практична хімія
розвивалися одночасно і
впливали одна на одну.
 Недарма
знаменитий
німецький хімік Лібіх писав
про алхімію, що вона “ ніколи
не була ні чим іншим, як
хімією ”.
 Отже, алхімія відноситься до
сучасної
хімії
так,
як
астрологія до астрономії.
 Досягти бажаної трансмутації
неможливо
було
без
філософського
каменя
(великого еліксиру, червоного
лева, червоної тинктури,
панацеї, еліксиру життя).
Саме
він
мав
би
перетворювати на золото не
лише срібло, але й ртуть,
свинець та інші важкі метали.
 Ця субстанція до того ж
слугувала
універсальними
ліками: розчин його мав
лікувати
всі
хвороби,
омолоджувати старе тіло,
продовжувати життя.
 Існували
греко-єгипетська,
арабська та західноєвропейська
школи алхімії. В ІV ст. задача
перетворення металів в золото
досліджувалася
александрійською школою.
 Римський імператор Діоклетіан у
296 році видав наказ зпалити всі
єгипетські
рукописи,
що
стосуються
мистецтва
перетворення металів в золото.
 Зараз
найбільша
колекція
алхімічних
рукописів
зберігається в бібліотеці Святого
Марка у Венеції.
 До
західної цивілізації алхімія
прийшла від арабів в Х столітті.
 З Х по ХVІ ст. алхімією займалися
вчені, які залишили слід в
європейській
науці:
Альберт
Великий
(“Про
метали
і
мінерали”),
Роджер
Бекон
(“Могутність алхімії” та “Дзеркало
алхімії”), Арнольдо де Вілланова
(20 алхімічних творів), Раймунд
Луллій (500 творів алхімічного
змісту).
 Але вже на початку ХVІ ст.
Парацельс
стверджував,
що
справжня мета науки – не спроби
створити золото, а виготовлення
ліків.
 В
ХV – ХVІІ ст. багато
коронованих осіб займалися
алхімією.
 Генріх VІ, в правління якого
Англія
була
наводнена
фальшивим
золотом,
вірогідно,
мідною
амальгамою.
 Карл VІІ разом з відомим
шарлатаном Жаком ле Кер у
Франції робили те саме.
 Резиденція
імператора
Рудольфа ІІ являла собою
центр алхімічної науки того
часу в Германії.
 Одним з останніх адептів
алхімії був неаполітанець
Каетан, який
називав
себе графом Руджиєро, а
насправді він був сином
селянина. Він діяв при
мюнхенському,
венському, берлінському
королівських
дворах,
доки не був повішений у
1709 році в Берліні на
шибениці, прикрашеній
мішурним золотом.
 Алхімікам належать відкриття та
вдосконалення
способів
отримання
мінеральних
і
рослинних барвників, скла,
емалей, солей, кислот, лугів,
сплавів, лікарських препаратів.
 Вони винайшли лабораторні
прийоми (перегонка, возгонка,
фільтрування) та обладнання
(печі, перегінні куби тощо).
 Саксонський
алхімік Бетгер
вперше в Європі
відкрив
порцеляну, а німецький алхімік
Бранд – фосфор.