Transcript Кількісний склад мікрофлори шлунково

Кафедра мікробіології. вірусології і імунології
Мікрофлора шлунковокишкового тракту. Дисбактеріоз

Збудник, які виділяються при запальних
процесах різноманітної локалізації, в
основному, є представниками
нормальної мікрофлори шлунковокишкового тракту людини. Для оцінки
етіологічної ролі умовно-патогенних
мікроорганізмів при різноманітних
шлунково-кишкових розладах, у тому
числі при діагностиці кишкового
дисбактеріозу, важливо знати критерії
якісного та кількісного співвідношення
мікробних видів у різних відділах
шлунково-кишкового тракту.
Нормальна мікрофлора
травного тракту людини

У момент народження дитини його кишечник
стерильний, однак незабаром мікроорганізми
проникають у травний канал з їжею. У дітей, які
знаходяться на грудному годуванні, в кишечнику
знаходяться велика кількість молочнокислих
бактерій, молочнокислих ентерококів. У дітей, які
знаходяться на штучному вигодовуванні, в
кишечнику є більш різноманітна мікрофлора. З
віком дитини і зміною характеру живлення
змінюється й мікрофлора кишечнику.

У дорослих людей в стравоході знаходяться
мікроорганізми, які поступають зі слиною та
їжею. У шлунку кисла реакція середовища
сприяє невисокій концентрації мікроорганізмів
(103-105 в 1 г вмісту). У дванадцятипалій кишці
є 103-106 бактерій в 1 г вмісту, в тонкій та
клубовій кишках 105-108, сліпій та поперековій
кишках – 1081-10 бактрій. У початкових
відділах кишечнику переважають
молочнокислі бактерії та ентерококи, однак у
дистальних відділах тонкої кишки і в сліпій
кишці присутня фекальна мікрофлора. У
сигмовидній та прямій кишках знаходиться біля
1011 бактерій в 1 г вмісту, а бактерії становлять
до 10-20 % фекальних мас.

Мікрофлора товстої кишки на 96-99 %
складається з анаеробних бактерій
(бактероїди, біфідобактерії,
кампілобактерії, клостридії, еубактерії,
фузобактерії, лактобацили, пептококи,
пептострептококи, пропіонібактерії,
вейлонели, спірохети, анаеробні
вібріони) і тільки 1-4 % мікрофлори
складають аеробні мікроорганізми
(ентеробактерії, стафілококи, гриби). У
складі нормальної мікрофлори постійно
знаходять понад 100 різних видів
мікроорганізмів.
Шлунково-кищковий тракт
Кількісний склад мікрофлори шлунково-кишкового тракту
Концентрація бактерій у різних відділах травного тракту
Основні групи бактерій, які колонізують товсту кишку
здорової людини
Анаеробні бактерії
Аеробні та факультативноанаеробні
Bacteroides (B. fragilis),
Prevotella, Veilonella,
Lactobacillus (L. acidophylus,
L. brevis), Clostridia (C.
perfringens, C. tetani, C.
botulinum,
C.
sporogenes), Peptococcus,
Peptostreptococcus,
Actinomyces
E. coli, Enterococcus,
Citrobacter, Klebsiella, Proteus,
Providencia, Pseudomonas,
Alcaligenes, Bacillus (B.
subtilis, B. Brevis),
Lactobacillus, Enterococcus,
Corynebacteria, Fungi, Candida
Helicobacter pylori
Bifidobacterium bifidum
Мікроорганізми на слизовій
кишечника
Ділянка
тіла
Мікроорганізм
Bacteroides fragilis, B. melaninogenicus, B. oralis,
Fusobacterium nucleatum, F. necrophorum
Товстий
кишечник
Частота
зустрічання, %
100
Lactobacilli
20-60
Clostridium perfringes
25-35
Eubacterium limosum
30-70
Bifidobacterium bifidum
30-70
Peptostreptococci
часто
Ентерококи
100
Escherichia coli
100
Klebsiella spp.
40-80
Proteus spp.
5-50
Candida albicans
15-30
Забір матеріалу для дослідження.


Стравохід і шлунок. Матеріал для посіву
одержують при езофагоскопії та
гастроскопії. На бактеріологічне
дослідження направляються також
блювотні маси та промивні води шлунка.
Тонкий кишечник. Матеріал беруть за
допомогою спеціального зонда, який
відкривають у певній ділянці, а після
забору вмісту знову закривають.


Товстий кишечник. Дослідженню
підлягають випорожнення. При
необхідності вивчення мікрофлори
запально змінених ділянок слизової
оболонки забір матеріалу проводять при
ректороманоскопії з уражених ділянок.
Жовч одержують при зондуванні
дванадцятипалої кишки: досліджують
всі три порції жовчі.
Проведення дослідження


. Для посіву патологічного матеріалу з різних відділів
шлунково-кишкового тракту використовують такі
живильні середовища: середовище Ендо, кров’яний
агар, молочно-сольовий агар, агар Сабуро. Посів на
середовища проводять шпателем, використовуючи
певну дозу патологічного матеріалу (або його
розведення), щоб визначити КУО бактерій різних
видів. При появі росту підраховують кількість різних
видів і відсівають по 2-3 колонії для ідентифікації.
При діагностиці кишкового дисбактеріозу необхідний
кількісний облік як аеробної, так і анаеробної
мікрофлори кишечнику.
Cхема дослідження при інфекційних ураженнях органів ШКТ

Оцінка результатів. У зв’язку з тим,
що дослідженню підлягають проби, які
в нормі містять різноманітну
мікрофлору, провідне значення
належить кількісній оцінці різних видів
в асоціаціях, які виділяються з
патологічного матеріалу, і порівнянню
отриманих даних з нормальним
складом біоценозу даної області.
МІКРОБІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ
ЖОВЧІ

Жовч досліджують при запальних захворюваннях
жовчного міхура і жовчних протоків(холецистити,
холангіти, жовчно-кам’яна хвороба). В нормі жовч
стерильна, але при інфікуванні жовчі в 70 % - 80
% випадків висівають Escherichia coli,
Enterococcus, дещо рідше Klebsiella
pneumonia,Enterobacter, а також Salmonella (при
тимчасовому і хронічному бактеріоносійстві).
Серед анаеробних мікроорганізмів виділяють
Clostridium perfringens, в 10 %- 20 % випадків
жовчно-кам’яної хвороби – Peptococcaceae. В
окремих випадках зустрічається змішана аеробна
і анаеробна інфекція.
Забір матеріалу.

Жовч збирають при зондуванні в
процедурному кабінеті окремо по
порціях А, В, С в окремі стерильні
пробірки, або за допомогою шприца в
одну пробірку, дотримуючи правил
асептики. Отримані порції доставляють
в лабораторію не пізніше 1 – 2 годин від
початку взяття, слідкуючи за тим, щоб
пробірки знаходилися в строго
вертикальному положенні.
Культивування

По 0,1 мл кожної порції жовчі висівають на чашку
з кров’яним агаром; по 0,5 мл – на чашку з
середовищем Ендо; а співвідношенні 1: 9 – у
селенітовий бульйон (середовище накопичення).
Для забезпечення росту анаеробів посів
проводять в 2 пробірки з середовищем Тароцци,
одну пробірку нагрівають на водяній бані 20
хвилин при температурі 80 С для знищення
аеробної флори. Посів і первинний матеріал (всі
порції зливають в одну пробірку) поміщають в
термостат при 37° С.

На другий день. Враховують результати
первинних посівів. У випадку
бактеріального росту на кров’яному
агарі підраховують кількість колоній
кожного вид, перераховують на 1 мл
досліджуваного матеріалу і після
бактеріоскопії зафарбованих за Грамом
мазків проводять подальшу
ідентифікацію мікроорганізмів та
визначають їх чутливість до
антибіотиків.


При підозрі на ріст анаеробних культур посіви
інкубують в анаеростаті, заповненому
інертним газом. Увипадку виділення
анаеробів проводять їх подальше
визначення. При відсутності росту на
середовищі Тароцці спостереження ведуть 5
днів.
Зметою виділення сальмонел у наступні 3 дні
роблять посіви на елективні середовища
(вісмут-сульфітний агар) як із середовища
накопичення, так і з нативної жовчі, яка на
протязі 3 днів витримується в термостаті.
ОБРОБКА ТА ОФОРМЛЕННЯ
РЕЗУЛЬТАТІВ. ВИДАЧА ВІДПОВІДІ

Найбільш достовірним є дослідження
жовчі, отриманої під час операції. При
дуоденальному зондуванні можлива
контамінація жовчі мікрофлорою ротової
порожнини та верхніх відділів шлунковокишкового тракту. Необхідно проводити
кількісне визначення кожного виду мікробів
у 1 мл жовчі, т. я.

По ступені мікробного обсіменіння
можна судити про локалізацію
запального процесу й більш об’єктивно
оцінити його динаміку при повторних
дослідженнях. Виділення золотистого
стафілококу в значній кількості може
свідчити про наявність печінкового або
діафрагмального абсцесу. Виявлення в
дуоденальному вмісті сапрофітних
нейсерій і дріжджевих грибів свідчить
про контамінацію жовчі мікрофророю
ротової порожнини.