Милами

в широкому понятті називають різні солі вищих жирних, смоляних нафтенових кислот. Мила є складним продуктом, природних жирів або їхніх синтетичних аналогів з одержаним натрієвим або калієвим лугом.

взаємодією або

Класифікація мила

Залежно від призначення мила можна розділити на три основні групи:  господарські мила ( вміст жирних кислот від 40 до 72 %. Вітчизняними виробниками випускається в основному із вмістом 67-72 % жирних кислот ) ;  туалетні мила, призначені для догляду за тілом і волоссям ( вміст жирних кислот від 73 до 80 % );  промислові і спеціальні мила ( вміст жирних кислот від 40 до 85 % );

Мило гігієнічне

косметичний засіб, який використовується для миття і догляду за тілом і придатками шкіри, володіє гарними піноутворюючими і очисними властивостями .

Мило запашне

інтенсивним запахом, що використовується для ароматизації шкіри. Містить у своєму складі підвищену кількість ароматизатора. Якщо в середньому вміст ароматизатора в туалетному милі туалетне мило з складає близько 1 %, то в даних сортах мила до 1,5-2 %.

Мило дитяче

становить спеціальну асортиментну групу. Його сорти виробляються з високоякісної сировини і, як правило, без введення до складу ароматизатора і барвника. Для захисту ніжної дитячої шкіри від подразнення й антисептичного ефекту вводять 1 % ланоліну і до 1 % борної кислоти.

Мило лікувально-профілактичне

туалетне мило, що крім основних косметичних функцій має бактерицидну, дезодоруючу, пом'якшуючу, захисну і зволожуючу дію. Залежно від призначення до складу можуть вводитися спеціальні добавки: фенол, борна кислота, тимол, березовий дьоготь, а також гліцерин, ланолін, вазелінова олія, лецетин, спермацетова композиція, сульсенова паста й ін.

Мило рідке туалетне -

водно-спиртовий розчин ароматизованого калійного мила. Спирт застосовується в складі рідкого мила для зниження в'язкості, зниження температури затвердіння.

це

забезпечення прозорості, прозорий

Класифікація мил



За способом виробництва

гарячого,   напівгарячого холодного варіння.

За способом обробки

  звичайні піліровані.

   

Вимоги до якості туалетного мила

мило при кімнатній температурі повинно бути твердим, не липким, однорідного кольору по всій поверхні, без плям; на його поверхні не повинен виступати наліт солей; мило не повинно мати запаху продуктів розкладання органічних речовин, прогірклих жирів, рибного й інших неприємних запахів; туалетне мило повинно мати колір від білого до кремового, або рівномірно пофарбований колір, без сторонніх відтінків.

Класичну основу туалетного мила складають натрієві солі аліфатичних кислот кокосової олії і яловичого жиру, взяті в співвідношенні (15-25) / (75-85).

Жирні кислоти забезпечують:

        твердість, однорідність, розчинність, ступінь набрякання, швидкість витрати, піноутворюючу і миючу здатність, рівень подразнюючої дії на шкіру, стабільність кольору й аромату.

Тваринні жири

Тваринні жири - найкоштовніша сировина для миловаріння. Вони містять до 40 % насичених жирних кислот, в основному з 16 18 атомами вуглецю.

Використовують яловичий жир, тваринне топлене сало, свинячий жир, баранячий жир .

Рослинні олії.

При виготовлені мил найчастіше використовують кокосову олію, а також рослинний саломас (суміш фракцій соняшникової, бавовняної, соєвої та інших олій).

Не використовують сурепну і рапсову олії.

Лляна і конопельна олії використовуються для приготування рідкого медичного мила.

Замінники жиру.

У миловарному виробництві звичайно використовується дві фракції синтетичних жирних кислот:  фракція з числом вуглецевих атомів С10 - С16 (замість кокосової олії);  фракція з числом вуглецевих атомів С17 - С20 (замість твердих жирів ).

Лужні реагенти

.

       Гідроксид натрію – для варіння всіх видів мил; Гідроксид калію – для варіння рідкого і кремоподібного мила; Карбонат натрію – для варіння дешевих сортів мила; Карбонат калію – для варіння спеціальних сортів мила; Бікарбонат натрію – для виробництва пральних та мильних порошків; Силікат натрію – для варіння господарських мил; Триетаноламін – для виробництва мил дорогих сортів.

Барвники.

Основні вимоги, до барвників:  хімічна і біологічна індиферентність;  надання милу чистого кольору, що не змінюється під впливом світла і вільного лугу;  барвники не повинні забарвлювати мильну піну, що утвориться при користуванні милом.

   родамін червоний аніліновий барвник, залежно від концентрації надає милу рожевий або червоний колір; метаніл жовтий , що забарвлює мило в жовтий колір; пряма бірюзова , яка застосовується, як складова частина для одержання мила зеленого (у суміші з метанілом ) і бузкового кольорів (в суміші з родаміном ) і ін.

Крім того, до складу мила входять також: емоленти, гідротропи, антиоксиданти, антисептичні добавки, пластифікатори.

Технологія приготування мила

   Перше омилення Перше висолювання Друге омилення   Друге висолювання Шліфування  Відстоювання.

 Обробка твердого туалетного мила     Пілірування Нарізка Штампування Упакування.

Перше омилення

Перше омилення проводять у котлі, куди загружають саломас, або тваринні жири без додавання кокосової олії. Нагрівають парою при 100ºС, іноді додають підмилок з попереднього варіння мила. Потім додають 30% луг.

Перше висолювання

При першому висолюванні використовують насичений розчин натрію хлориду при безперервному, не дуже інтенсивному кип'ятінні вмісту казана. Розчин солі подається порціями в такій кількості, щоб вміст казана перетворився в рухливу масу зернистої структури, яка легко розділяється на ядро і підмильний луг.

Друге омилення

У казан з мильним ядром подають розчин лугу і гарячу воду з таким розрахунком, щоб вміст вільного лугу в мильній масі виявився в межах 1 1,5 %. Вміст казана кип'ятять до переходу ядра в клейовий стан, потім поступово подають у казан передбачену по рецептурі кокосову олію і синтетичні жирні кислоти. Омилення кокосової олії і нейтралізацію жирних кислот ведуть при кип'ятінні. До моменту закінчення другого омилення в казані повинно бути 52-55 % жирних кислот, а неомиленого жиру не більше 0,2 %.

Друге висолювання

Проводять по закінченні другого омилення міцним розчином гідроксиду натрію (30-35 %), що подають у казан порціями, інтенсивно перемішуючи мило. Друге висолювання, як і перше, ведуть доти, поки мило не стане рухливим, і набуде зернистої структури, а охолоджена проба лугу, що відокремилася, не буде містити мила.

Шліфування

мила при варінні основи туалетного мила ведеться гарячою водою, що містить їдкий натр. Шліфування натрієм хлоридом в даному випадку менш бажано, тому що в цьому випадку підвищується вміст солі в милі, що шкідливо впливає на його пластичність, підвищуючи крихкість.

Розчин їдкого натру вводиться в казан невеликими порціями.

Вміст вільного лугу в милі підтримується в межах 0,5-0,8 %, натрію хлориду в межах 0,7-1 %.

Відстоювання.

Після шліфування мило відстоюється з поділом на ядро і клейовий залишок. Тривалість відстоювання залежить від ємності казанів. При застосуванні миловарних казанів ємністю 50 м3 відстоювання триває 24 36 год.

Обробка твердого туалетного мила Одержання твердого туалетного мила із звареної основи полягає в наданні йому товарного вигляду: підсушуванні мильної основи до вмісту 74 80 % жирних кислот, змішуванні їх з різними добавками, піліруванні, штампуванню, обробці й упакуванню.