Transcript Еміль Золя
Еміль Золя Дата народження: 2 квітня1840 Місце народження: Париж Дата смерті: 29 вересня 1902 Місце смерті: Париж Рід діяльності: французький романіст, критик та політичний активіст Матеріал підготувала вчитель гімназії №179 м. Києва Денисюк Т.Г. Один з найвидатніших представників реалізму другої половини XIX ст. — вождь і теоретик натуралістського руху, Золя стояв у центрі літературного життя Франції останнього тридцятиріччя XIX ст. та був тісно пов`язаний з видатними письменниками того часу: Г. Флобером, Іваном Тургенєвим, Альфонсом Доде й Едмоном Гонкуром, Жорісом Гюїсмансом, Гі де Мопассаном та ін. “Натура не має потреби в домислах” – гасло Е.Золя й нової літературної школи. Походження Хоча Золя народився в Парижі, своє дитинство він провів у південній Франції, де його батько, інженер італійського походження, був задіяний у будівництві системи водопостачання м. Екс (у творах Плассан). Старший Золя помер 1902 р., залишивши мадам Золя та свого малого сина в злиднях. Становлення характеру Не дивлячись на те, що Золя закінчив ліцей Святого Луїса в Парижі, він двічі не склав іспит на ступінь бакалавра, що було передумовою для подальшої освіти, і 1859 р. він почав шукати прибуткове заняття. Більшу частину наступних двох років Золя був безробітний і жив у великій бідності, віддаючи під заставу свої речі і, за легендою, їв горобців, яких ловив через вікно на своєму горищі. Зрештою, 1862 р. Золя найнявся на роботу клерком. Щоб доповнити свій прибуток, Золя почав писати статті для різних періодичних видань. Перший період творчості (1864 -1868) “Казки Нінон” (1864) – перша книга, що об'єднала оповідання різних років. Твори цього раннього періоду дуже романтичні й своїм стилем нагадують романи В.Гюго, Ж.Санд, Е.Сю. Романи: “Сповідь Клода”, (1865), “Заповіт померлої” (1866), “Марсельські таємниці” (1867) Нова літературна школа Золя мріє про створення роману нового типу, що відповідатиме вимогам часу. У своїх пошуках спирається на праці вчених природничих наук (Дарвіна, Люка, Бернара),, філософівпозитивістів, творчість художників-імпресіоністів, сучасну літературу, романи братів Гонкурів. Пише теоретичні праці про нову літературну школу: «Розходження між Бальзаком і мною», «Романісти-натуралісти», «Натуралізм у театрі» та ін. Золя бачить у натуралізмі природний і закономірний розвиток реалізму Бальзака й Стендаля в нових історичних умовах. Роман має стати « сучасним знаряддям пізнання», бути науковим, тобто «дотримуватись тільки фактів, доступних спостереженню», а письменник має уподібнитися натуралістові, що ставить дослід. Другий період творчості Роман “Тереза Ракен” (1867) стає художнім маніфестом натуралізму. Роман “Мадлен Фера” (1868) отаточно закріпив славу Золя як провідного письменника-натураліста. З 1868 до 1893 р. остаточно формується світогляд Золя. Як переконаний республіканець і демократ. Він співробітничає з опозиційною пресою, друкує статті, що викривають реакційний режим Наполеона ІІІ. Політика, до якої раніше письменник ставився упереджено, стає в 90-ті р. невід'ємною частиною його творчості. Епопея “Ругон-Маккари” стає головною справою його життя. «Кар`єра Ругонів», перший роман у серії, з'явився 1870 р., але друк було перервано з початком Франко-пруської війни в липні. Був зрештою надрукований окремою книжкою в жовтні 1871 р. 1870 р. Золя одружився з ГабріеллоюАлександріною Меле, яка була його супутником майже п'ять років. В першій половині 70-х Золя часто зустрічався з Клодом Моне, Альфонсом Доде та Іваном Тургенєвим. 13 січня 1898 була опублікована стаття письменника «Я звинувачую» як реакція на справу Дрейфуса. Вона написана у формі відкритого листа, адресованого тодішньому президенту Франції Феліксу Фору. В листі звинувачувався французький уряд в антисемітизмі та протизаконному ув'язненні Альфреда Дрейфуса. Золя наголошував на упередженості військового суду та відсутності серйозних доказів вини Дрейфуса. Лист було надруковано на першій сторінці газети. Він викликав великий ажіотаж як у самій Франції, так і далеко за її межами. Золя звинуватили у наклепі і засуджений 23 лютого 1898 р. Щоб запобігти ув'язненню, письменник утік до Англії. Він зміг повернутися до Франції лише після самогубства полковника Анрі та втечі майора Естергазі, двох головних фігур справи Дрейфуса в червні 1899 року. Стаття Золя призвела до широкого резонансу в культурному світі, стала прикладом того впливу, який інтелектуальна еліта може зробити на тих, хто при владі. Золя помер в Парижі від отруєння чадним газом, за офіційною версією. Його останні слова, звернені до дружини: «Мені зле, голова розколюється. Подивись, і собака хворий. Мабуть, ми щось з`їли. Нічого, все минеться. Не треба нікого турбувати…". Сучасники підозрювали, що це могло бути вбивством, але доказів цієї версії знайти не змогли. На честь Эміля Золя названо кратер на Меркурії. Надгробок Золя в Пантеоні Могильна плита Золя на кладовищі Монмартр, пізніше перенесена до Пантеону Соціальна епопея “Ругон-Маккари” (1868 – 1893) Завдання, які ставив перед собою автор: 1) Вивчити на прикладі однієї сім`ї питання спадковості й середовища; 2)вивчити все життя Другої імперії від державного перевороту до наших днів. Втілити в типах сучасне суспільство, лиходіїв і героїв. Повна назва серії: “Ругон – Маккари. Природна й соціальна історія однієї сім`ї в період Другої імперії.” Складається з 20 романів: “Кар`єра Ругона”, “Здобич”, “Чрево Парижа”, “Завоювання Плассана”, “Провина абата Муре”, “Його високість Ежен Ругон”, “Пастка”, “Сторінка любові”, “Нана”, “Накип”, “Дамське щастя”, “Радість життя”, “Жерміналь”, “Творчість”, “Земля”, “Людина-звір”, “Гроші”, “Розгром”, “Доктор Паскаль”. У процесі роботи над епопеєю “ біологічна ” історія усе більше поступається місцем історії соціальній, котра й завершується романом “ Розгром ” (1892) Своєрідним прологом до всієї епопеї став роман “Кар`єра Ругона”, який має “науковий” підзаголовок “Походження”. Йдеться про походження родини Ругон-Маккарів і про народження ІІ Імперії. Фундаторкою роду стає Аделаїда Фук, єдина дочка багатих міщан з Плассана. Вона виходить заміж за селянина Ругона, від шлюбу з яким пішло потомство врівноважене, солідне, процвітаюче в справах. Після раптової смерті першого чоловіка Аделаїда стає коханкою контрабандиста Маккара, убитого через 15 років стражником на кордоні. Діти від цього союзу, обтяжені спадковим алкоголізмом, поступово деградують і вироджуються. Золя в наступних своїх творах на долях нащадків Аделаїди Фук простежить дію біологічних законів у процесі формування індивіда, виконавши тим самим завдання письменника натураліста. Літературний диктант Народився письменник у …, в родині … Після закінчення навчання в … деякий час був …, а потім працював … В ранньому періоді творчості домінують стильові ознаки … Став засновником школи … Своїми друзями вважав письменників …, художників… Першою книгою Е.Золя стала … Центральним твором ІІ періоду стала епопея…, яку відкривав роман… Епопея складається з … романів, серед яких є (дати три назви) За політичними поглядами письменник був … Крім романів писав … Втік до Англії через… Помер від…, похований у …