Transcript PTSD_RUO (1)

Як допомогти дітям, які пережили лихо
(поради для педагогів)
Що з нами відбувається?
(або нормальна реакція на ненормальні обставини)
Хто втягнутий у проблему?
 Безпосередньо постраждалі
 Їх родичі, знайомі, трохи ширше коло дотичних
до подій
 Професіонали: рятівники, медики, військові,
волонтери, педагоги, психологи – тобто ті, хто за
професійним обов’язком працюють у вогнищі або
з постраждалими
 Очевидці
 Всі ми, хто дивиться телевізор, читає новини.
Для нас це резонансна травма
Page  2
Категорії постраждалих
Вимушені переселенці із АРК
та зони АТО
Родини, які переживають втрату
(родини загиблих)
Родини мобілізованих або добровольців
учасників АТО
Page  3
Проблематика, з якою стикнулися вимушені переселенці
1. Травматичний досвід, пережитий на батьківщині
або в процесі міграції.
2. Стрес акультурації, як реакція на нові соціокультурні умови проживання.
3. Втрати (враховуючи і матеріальні) у зв’язку із
переїздом в інше місто.
4. Криза ідентичності.
Page  4
Стадії розвитку ПТСР
Гостра (від моменту події до 6 тижнів)
Хронічна (від 6 тижнів до 6 місяців)
Відтермінована (від 6 місяців
до декількох років)
Page  5
Особливості ПТСР у дітей
 Дітям, котрі пережили психологічну травму, досить важко
зрозуміти, що сталося з ними. Дитина не в змозі повністю
усвідомити зміст того, що відбувається, вона просто
запам'ятовує саму ситуацію, свої переживання в цю мить
 Інтенсивність переживань може бути занадто сильною для
дитини, і вона стає дуже вразливою
 Травмовані діти висловлюють свої, пов'язані з пережитим,
почуття через поведінку
 Спектр посттравматичних симптомів у дітей включає в себе
зміни на фізіологічному, емоційному, когнітивному і
поведінковому рівнях
Page  6
Page  7
Спектр посттравматичних симптомів у дітей
На фізіологічному рівні
1. Різні порушення сну, часті пробудження під час сну,
внаслідок кошмарних снів.
2. Багато дітей скаржаться на болі в животі, головні болі,
що не мають фізичних причин.
3. Часте сечовипускання.
4. Розлад стільця.
5. Тремтіння, посмикування.
6. Схематизація - стан, пов'язаний з рецидивуючими та
соматичними скаргами тривалістю кілька років.
Page  8
Спектр посттравматичних симптомів у дітей
На емоційному рівні:
Найбільша загальна і найперша реакція на пережитий стрес страх, фобії. З часом у дітей можуть розвинутися специфічні
фобії; розлад тривожної розлуки, порушення характеризується
вираженою тривогою, внаслідок відділення дитини від звичної
турботи про нього, страх засипати в темряві, одному.
Деякі діти часто відчувають почуття провини за те, що
трапилося, у них формується уявлення про те, що "погані речі
трапляються з поганими" і вони сприймають хвилювання і
страхи батьків як викликані власною поведінкою.
1 Діти стають більш дратівливими.
2. Розвивається депресія.
3. Діти стають плаксивими.
Page  9
Спектр посттравматичних симптомів у дітей
На когнітивному рівні:
1. У травмованих дітей погіршується концентрація уваги,
вони стають неуважними.
2. Порушується пам'ять, діти стають забудькуватими,
часто діти не можуть пригадати важливу персональну
інформацію, зазвичай травматичного або стресового
характеру.
3. Диссоціативна фуга. Характеризується нездатністю
згадати минуле і безладом, плутаниною, в поєднанні з
раптовим і несподіваним втікання з дому.
4. У травмованих дітей часто з'являються думки про
смерть.
Page  10
Спектр посттравматичних симптомів у дітей
На поведінковому рівні:
1. Різка зміна поведінки: вони не хочуть розлучитися з
батьками навіть ненадовго, деякі можуть в прямому сенсі слова
чіплятися за батьків і мати потребу в їх постійній присутності,
фізичному контакті з ними.
2. Повернення до поведінки, властивої дітям молодшому віку.
Деякі мочаться в ліжко, втрачають навички охайності, смокчуть
пальці або взагалі поводяться як малюки.
3. Стають упертими, агресивними. Поведінка характеризується
ворожістю і конфліктністю по відношенню до інших.
4. Уникаюча поведінка - страх виходити з дому, залишатися
одному або бути в замкненому просторі.
Page  11
Як допомогти людям, які пережили травму?
1. Заохочуйте людину до розповіді вам про його (її) почуття.
2. Не чекайте, що чоловік буде справлятися з травмою краще,
ніж жінка.
3. Говоріть потерпілому про свої почуття і ваш жаль від завданого
йому болю.
4. Нагадуйте, що переживання людини нормальні.
5. Не намагайтеся запевняти, що все буде добре, це неможливо.
6. Не намагайтеся нав'язувати свої пояснення причин, чому все сталося.
7. Не говоріть потерпілому, що ви знаєте, що він переживає. Ви не
знаєте цього. Найчастіше такі спроби допомагають вам (а не людині)
зменшити тривогу в зв'язку з тим, що ви переживаєте разом з
потерпілим.
Page  12
Як допомогти людям, які пережили травму?
8. Будьте готові взагалі не говорити. Потерпілому може бути достатньо того,
що ви поруч.
9. Говоріть вашим друзям і родині про свої почуття. Пам'ятайте, що, хоча ви
самі і не були жертвою травми, допомагаючи потерпілому, можете самі
стати травмованим.
10. Говоріть вашим друзям і родині про ті незвичні фізичні відчуття, які
можуть бути пов'язані з вашою звичайною роботою.
11. Не бійтеся, якщо потерпілий просить про більш глибоку допомогу наприклад, звернення до професіонала. І вдавайтеся, по необхідності, до
такої допомоги самі.
12. Постарайтеся не проектувати ваші власні почуття на те, що відбувається
навколо. Кожен переживає по-своєму.
13.Не бійтеся питати, як людина справляється з травмою. Але не ставте
питань про деталі травми. Якщо людина говорить про це, слухайте його.
Найкраще - слідувати за нею.
Page Ніколи
 13
14.
не плануйте майбутнє для потерпілого і для себе.
Як допомогти дітям пережити лихо?
Рекомендації педагогам, вихователям, соціальним працівникам
Створюйте безпечну ситуацію, в якій дитина може досліджувати
свої почуття без ризику отримати повторну травму.
Уважно стежте за тим, щоб не змішувати власні потреби і потреби
дитини. Почуття безпорадності перед травмою, яка може виникнути
у вас, не повинно передаватися дитині.
Приймайте і поважайте ті способи захисту і подолання травми, які є
у дитини.
Стрес зменшиться, якщо ви повідомите дитині, як зазвичай
реагують на травми інші люди. Їй стане легше, коли вона почує, що
нічні кошмари, плаксивість, страхи, важкі думки - це нормальні
людські реакції.
Пам'ятайте, що багато дітей мають спотворену інформацію про те,
що з ними сталося.
Page  14
Рекомендації родичам, батькам дитини
Розмовляйте зі своєю дитиною, відповідайте на його запитання.
Дуже уважно прислухайтеся до того, що говорить дитина. Дуже
корисно повторення слів дитини. Наприклад: "Ти боїшся, що ...". Це
допоможе вам і дитині прояснити почуття.
Не втомлюйтеся запевняти дитину: "Ми разом. Ми піклуємося про
тебе". Ці запевнення повторюйте багаторазово.
Доторкайтеся до дитини, обіймайте його якомога частіше - дотики
дуже важливі для дитини в цей період.
Не шкодуйте часу, укладаючи дитину спати, розмовляйте з нею,
заспокоюйте її.
Не обтяжуйте дитину провиною за його власну реакцію і не
намагайтеся насильно зробити малюка стійким, сильним, сміливим.
Не читайте моралі, не карайте в цей період.
Page  15
Рекомендації родичам, батькам дитини
Не вимагайте від дитини бути колишньою, такою, як раніше.
Багато колишніх вимоги до неї стають вже надмірними
(наприклад, вчитися тільки на «12», нічого не боятися), і
тимчасово ці планки доведеться знизити.
Не намагайтеся маніпулювати дитиною, використовуючи її
любов до вас. Наприклад, не варто говорити: "Ти що весь час
сумний. У мене ж серце від цього болить".
Не робіть дитину жертвою у розмовах з іншими людьми,
особливо в ситуаціях, коли вона може це чути.
У вашому спілкуванні з дитиною створюйте можливість для
проговорювання та відреагування її страхів.
Page  16
Запрошуємо до співпраці
Святошинський районний у м.Києві центр
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
пр-т Леся Курбаса, 18 Г
(044) 274-74-42
(044) 274-74-20
(044) 274-18-82
e-mail: [email protected]
Page  17