Transcript Туристичний маршрут

Музейна рекреація “В серцях назавжди”
гімназії селища Братське
Братської районної ради
Миколаївської області
запрошує відвідати історичну стежину
“ Велика Вітчизняна війна.
Окупаційний період та визволення Братського ”
Наша адреса:
55401 Миколаївська обл.
Братський р-н
c Братське
вул. Піонерська, 30
Маршрут історичної стежини
“ Велика Вітчизняна війна. Окупаційний
період та визволення Братського ”
1.
2.
3.
Музейна рекреація в гімназії селища Братське (інсценізація “Лілея”,
огляд стендів, документів та фотографій, перегляд відеофільму)
Парк Слави (історія створення меморіального комплексу)
Старший лейтенант
М. А.Фархутдінов
(доля та подвиг
командира кулеметної роти)
4. Комсомольський сквер (розповідь про підпільний рух в Братському районі)
5.
6.
Пам’ятний знак воїнам-визволителям Братського ( увіковічнення імен в
серцях вдячних нащадків)
В. А. Воронін - гвардії майор . Герой Радянського Союзу
( яскравий життєвий шлях воїна-земляка, вручення буклетів)
зупинка 1. Музейна рекреація “В серцях назавжди”
гімназії селища Братське
Головний стенд рекреації присвячений бойовому шляху 223 стрілецької
дивізії.
стрілецька Бєлградська Червонознаменна ордена Кутузова дивізія була
сформована в місті Сумгаїт (Азейбарджанська РСР).
Формувались роти, батальони, підрозділи зв’язківців, артилеристів, саперів.
Почалась підготовка до виходу частин дивізії на захисні рубежі м. Баку.
В районі визначеному командуванням Північно – кавказського фронту ,
відбулося перше бойове “хрещення” дивізії в листопаді 1941 року. Це
відбулось в районі міста Моздока.
Десятки тисяч радянських людей визволила дивізія від ненависних
окупантів, знищивши в тяжких боях більше тисячі ворожих солдат і
офіцерів та велику кількість німецької техніки.
Частина дивізії, переслідуючи противника, який відступав через Дон ,
вступає на Кубанську землю і 1 лютого 1942 року звільняє великий
населенний пункт - станицю Усть - Лабинську , за що отримує подяку
від командування фронтом.
Весною 1943 року дивізія бере участь в боях по всьому фронту, в результаті
яких загарбники були відкинуті за Дніпро.
В березні 1944 року дивізія прориває оборону м. Котовське
(Кіровоградська обл.), ворог вимушений відступити на рубежі річки
Південний Буг.
В одному з боїв за хутір Виноградний Сад загинув командир 1041
стрілецького полку Іван Антонович Бондаренко. Гітлерівці в цих боях
понесли значні втрати в живій силі (більше 10 тис. чоловік ).
В боротьбі з супротивником дивізія вступає на територію Молдавії. В серпні
1944 року звільняє фортецю і місто Бендери.
Діючи в складі 57 армії дивізія перейшла радянсько-румунський кордон і
звільнила портове місто Констанци, далі продовжуючи наступ 8
вересня 1944 року перетнула румунсько-болгарський кордон і зайняла
місто Шумла.
20 жовтня 1944 року штурмом оволоділи містом Бєлград. За участь в боях
особистому складу дивізії наказом Верховного Головнокомандувача
Червоної Армії неодноразово оголошувались подяки, а дивізії
присвоєно звання «Бєлградська» з нагородженням орденом Червоного
прапора.
Дивізія стала носити ім’я “223 стрілецька Бєлградська Червонознаменна
дивізія”.
13 лютого 1945 року дивізія приймала участь у звільненні міста Будапешт.
В травні 1945 року штаб дивізії був розташований на території Австрії.
Саме сюди 8 травня прийшло оперативне розпорядження штаба
корпуса про завершення воєнних дій з 13 години 9 травня 1945 року.
Так славна дивізія завершила свій бойовий шлях по визволенню
Батьківщини від німецько-фашистських загарбників., звільнивши при
цьому 300 великих міст, форсувавши 50 малих і великих річок ,
захопивши 50 танків і бронепоїзд, біля 400 пушок і мінометів, 200
бронетранспортерів, 100 самохідних гармат,кілька сотень вагонів і
цистерн, потягів і катерів, 30 заводів, біля 40 складів з зерном, більше
300 кулеметів, 18 літаків, знищивши більше 30 тисяч ворожих вояків.
Зупинка 2. Парк Слави
•
Меморіальний комплекс: — Братська могила героя Громадянської війни
Кушнікова С. Ю., борців за Радянську владу А.Майхорджака,
К.Молдаванова, М.Кириленка, Г.Гаркуші та ін. і понад 30 бійців, які
визволяли Братське від денікінців;пам'ятник Миколі Дзюбину, курсанту
Одеської піхотної школи ім. Ворошилова, який загинув у 1941 році,
захищаючи Братське;братська могила Героя Радянського союзу
Фархутдінова М. А. і 29 радянських воїнів, які загинули при звільненні
Братського від німецько-фашистських загарбників (всього 30
чоловік);братська могила підпільників та жертв фашизму (44
чоловіки); — пам'ятний знак на честь воїнів-земляків, загиблих в
роки ВВВ. У Парку Слави у 1967 році було відкрито меморіальний
комплекс (архітектор В.І. Білодід ) на честь радянських воїнів, які
загинули при звільненні Братського.
•
19 березня 1944 року 223 стрілецька дивізія в зв’язку з тим, що німці
зірвали міст і виставили заставу ( танк і бронетранспортер), в кількості 2
полків дивізії зліва і справа обійшли Братське. В лоб рухався 1 полк
1041. Частина дивізії до 11.00 повністю очистила від ворога Вікторівку і
вийшла до річки Мертвовід, форсувала її і продовжувала тіснити ворога.
113 стрілецька дивізія 3 полками вийшла о 7.00 на південно-східну
околицю Братського і разом з 223 стрілецькою дивізією з флангів
оволоділа центром містечка, південно-західною частиною. Північна
частина Братського була звільнена о 20.00.
•
зупинка 3. Старший лейтенант
М.А. Фархутдінов.
•
•
•
•
•
•
В Братському похований старший лейтенант Міргай Ахмаєвич
Фархутдінов.
Він народився 12 серпня 1915 року в селі Карьявди Шаранського
району БАССР. Башкир. Воював на радянсько-фінській війні 19391940 років. Після війни закінчив курси молодших лейтенантів.
На фронті Великої Вітчизняної війни з серпня 1942 року.
Командир кулеметної роти 1041-го стрілецького полку (223-я
стрілецька дивізія, 57-я армії, 3-го Українського фронту) старший
лейтенант М.А.Фархутдінов 24 березня 1944 року з бійцями
першим форсував р.Південний Буг в районі с.Бузьке
Миколаївської області. В цьому бою Фархутдінов був поранений,
але геройськи бився до того часу, поки батальйон міцно не
закріпився на правому березі річки Південний Буг.
25 березня він був відправлений в Братське в медсанбат, де 28
березня помер від ран. Нагороджений орденом Леніна, орденом
Червоної Зірки.
На його честь встановлено Пам’ятний знак по вулиці
Комсомольській. Вул. Садова перейменована на вулицю
Фархутдінова.
зупинка 4. Комсомольський сквер
•
Пам'ятний знак на честь 113 та 223 дивізій, які звільнили смт
Братське від німецько-фашистських загарбників у 1944 році.
Пам'ятний знак на честь воїнів-земляків, загиблих в
роки ВВВ. Пам'ятний знак на честь комсомольців-підпільників
(пам'ятник комплексний).
В селищі Братське була створена і діяла патріотична
комсомольська група у складі 13 чоловік. Керівниками
були Неділко Володимир та Чернов Юрій. Ця група
займалась поширенням листівок, де розповідалось про
події на фронті. Член цієї групи Загороднюк Галя, яка
працювала помічником кухаря в комендатурі, викрала
два пістолета у коменданта. Патріотична группа
пошкодила лінію телефонного зв’язку. На квартирі у
Чернова Юрія Павловича було вбито німецького
солдата.
Після довгих пошуків німцям і поліцаям вдалось
розкрити цю групу.
Деякі учасники встигли зникнути,
але більша частина була арештована і після звірячих
катувань вивезена до Вознесенська, де в січні 1944
року були розстріляні : Чернов Юрій Павлович,
Загороднюк Галина Тимофіївна, Харитонов Анатолій,
Федоров Василь Іванович, Неділко Володимир, Бублик
Микола Миколайович.
Начальник Братського РВНКВС капітан держбезпеки
Титов у пояснювальній записці до обласного відділу
писав:
зупинка 5. Пам’ятний знак воїнамвизволителям Братського
•
•
•
•
Одинадцять дивізій визволяло наш район в березні
1944 року. Про ці події розповідають військові
документи, журнали бойових дій дивізій та їх полків.
Південь нашого району звільняла 228 стрілецька
дивізія 37 армії 3-гоУкраїнського фронту. 19-20
березня 1944 року частини дивізії переслідували
ворога і визволили села Ясногородка, Катеринівка,
Микольське, Ясна Поляна, частину Петропавлівки,
Крутий Яр. Під час визвольних боїв на території
району загинуло 6 бійців цієї дивізії. Три чоловіка
поховані в Микольському, три – в Петропавлівці.
Полки 58-ї гвардійської дивізії 37 армії 3-го
Українського фронту вписали славну сторінку в
історію визволення нашого району.
16 березня 1944 року три стрілецькі полки дивізії
одержали завдання – відрізати відхід ворога з села
Вербовка. Полки слідують один за одним на відстані
3 км. Під час виконання цієї операції 173-й
гвардійський стрілецький полк зазнав втрат: 3
чоловіка вбито (поховані в с. Новокостянтинівка), 6
поранено.
•178 гвардійський стрілецький полк вибив німців 17
березня із села Іванівка (Іллічівка) і зупинився на
відпочинок у 2 км західніше села.
•20 березня 175 гвардійський стрілецький полк виганяє
німців з х. Петровського, переслідує їх 1 о 10 годині форсує
р. Мертвовід. Через 30 хвилин починається бій в 1 км
західніше Спасівки (Петропавлівка).
•В кінці дня всі полки продовжують переслідувати ворога і
виходять за межу району.
•З 16 по 20 березня 1944 року 58-а гвардійська стрілецька
дивізія втратила вбитими 14 чоловік, які полягли на нашій
братській землі.
•19 березня 1944 року полки 223-ї та 113-ї дивізій
визволили Братське.
•На честь героїчної боротьби воїнів-визволителів, вдячні
нащадки встановили пам’ятний знак в центрі Братського,
до якого через роки після перемоги приїздять на зустріч
ветерани .
зупинка 6. Василь Андрійович
Воронін
•
В центрі селища по вулиці Вороніна в 1975 році
встановлено Пам'ятний знак на честь Героя
Радянського Союзу Вороніна В. А., який народився у
Братському районі.
•
•
•
•
Василь Андрійович Воронін (1916–1944) — учасник Великої
Вітчизняної війни, командир батальйону 37-го гвардійського
стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії 61 — ї
армії Центрального фронту Червоної Армії, гвардії майор. Герой
Радянського Союзу.
Василь Андрійович Воронін народився 15 грудня (28 грудня за
новим стилем) 1916 а в с. 2-а Михайлівка Російської імперії, нині
Вороніне Братського району Миколаївської області України, в
сім'ї робітника. За іншими даними народився в селі Велика
Корениха, нині мікрорайон Миколаєва. Українець. Освіта
неповна середня.
У Червоній Армії з 1938 року. У 1939 році закінчив курси
молодших лейтенантів, учасник боїв на річці Халхін-Гол в 1939
році.
У діючій армії на фронтах Великої Вітчизняної війни — з 1943
року. Батальйон 37-го гвардійського стрілецького полку, яким
командував гвардії майор Василь Воронін, з 28 по 29 вересня
1943, а в боях по звільненню Чернігівської області вибив
противника із 6 населених пунктів, підбив 3 танки. 29 вересня
швидко форсував на підручних засобах Дніпро в районі с.
Глушець (Лоєвський район Гомельської області), захопив
плацдарм, в запеклих боях розширив його і утримав до підходу
основних сил полку. Василь Воронін помер від ран 6 листопада
1944 в 5140-му госпіталі. Похований на військовому братському
кладовищі в смт Вайнеде Лієпайського району Латвійської РСР
(нині Латвія).
Нагороди
• Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 15 січня 1944 року.
• Орден Леніна
• Орден Червоного Прапора
• Орден Олександра Невського
• Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
• Орден Червоної Зірки
медалі
Пам'ять
• Середня школа Братського району, в якій навчався Герой, і
Явкинська середня школа Баштанського району Миколаївській
області — носять його ім'я.
• Рідне село перейменовано в Вороніне.
• У райцентрі Братське його ім'ям названа вулиця, а в селі
Мостове Братського району йому встановлено погруддя.
• На кладовищі села Велика Корениха поховані мати і син Василя
Вороніна — Василь Васильович (помер 30 червня 2006). Вулиця,
на якій жив Герой — носить його ім'я.