Transcript Урок 1

Гідроген
Назву елементу дав видатний вчений Антуан Лоран Лавуазье
Назва походить від грецького ὕδωρ — вода та γενναω — народжую , що означає
«той, що народжує воду» .
Українська назва «водень» також відображає входження елементу до складу води.
Російська назва «водород» — дослівний переклад латинської назви hydrogenium.
Гідроге́н (Н) — хімічний елемент з
атомним номером 1, що належить до
1-ої групи періодичної системи
елементів.
Гелій
Локк'єр дав гелію ім'я, що відображає історію його відкриття (від грец. Helios —
сонце). Оскільки Локк'єр вважав, що виявлений елемент — метал, він
використовував в латинській назві елементу закінчення «ium» (відповідає
українському закінченню «ій»), яке зазвичай уживається в назві металів. Таким
чином, гелій задовго до свого відкриття на Землі отримав ім'я, яке закінченням
відрізняє його від назв решти інертних газів.
Ге́лій — хімічний елемент з атомним
номером 2, який очолює групу інертних
газів в періодичній таблиці.
Літій
Свою назву літій отримав через те, що був виявлений в «каменях»
грец. λίθος — камінь
Сучасну назву було запропоновано Берцеліусом.
Літій було відкрито 1817 року шведським хіміком і мінералогом
Й. Арфведсоном. Спочатку в мінералі петаліті а потім — у сподумені і в
лепідоліті
Металевий літій вперше отримав Гемфрі Деві 1818 року шляхом електролізу
Лі́тій (Li) — хімічний елемент, м’який,
сріблясто-білий, найлегший метал.
Належить до лужних металів. Хімічно
активний.
Берилій
Внаслідок солодкого смаку розчинних у воді сполук берилію елемент спочатку
називали «гліцин», «гліциній»( від грец. glykys — солодкий). Сучасна назва
походить від назви дорогоцінних каменів берилів (грец. beryllos), яке у свою чергу
походить від назви міста Белур (Веллуру) в Південній Індії, неподалік Мадраса; з
давніх часів в Індії були відомі родовища смарагдів.
Бери́лій— хімічний елемент. Символ
Be, ат. н. 4, ат. маса 9,01218. Має один
стабільний ізотоп Ве. Густина 1844
кг/м³, t плавлення 1284 °C.
Бор
На початку XVII століття з бури було отримано речовину, яку пізніше стали називати
борною кислотою. У 1808 році французькі хіміки Л. Ж. Гей-Люссак і Л. Тенар і
англійський хімік Г. Деві, що запізнився на 9 днів, повідомили про відкриття
елементу. Вони отримали його прожаренням борної кислоти з металевим калієм,
який незадовго перед цим був відкритий Деві. Після отримання речовини
французькі хіміки дали назву елементу бор, а Деві — борон (лат. Boron), останнє
збереглося в англійській мові.
Бор — хімічний елемент. Символ В.
Неметал. Темно-сірі кристали. У
природі існує у вигляді боратів. Має
понад 10 алотропних модифікацій
Карбон
Карбон як хімічний елемент був визнаний тільки в 1789
А.Лавуазье. Латинську назву сarboneum карбон отримав
від сarbo
Назва Карбон рекомандована IUPAC, вуглець —
традиційна назва.
Карбо́ н (С) або вугле́ць — хімічний
елемент з атомним номером 6
Нітроген
Назву Азот отримав від грец. ἀζωτος — позбавлений життя,
(іншими мовами: лат. Nitrogenium — той, що породжує селітру;
нім. Stickstoff — удушлива речовина)
замість попередніх назв («флогістоване», «мефітичне» і «зіпсоване» повітря)
запропонував у 1787 Антуан Лавуазьє, який на той час у складі групи інших
французьких вчених розробляв принципи хімічної номенклатури
Нітроге́н— хімічний елемент V групи
періодичної системи з атомним
порядковим номером 7 та атомною
масою 14,008. Два атоми нітрогену,
об'єднюючись складають молекулу
хімічної речовини азоту..
Оксиген
Оксигеніум – той, що окиснює
Відкрили кисень в 1773 шведський хімік К. В. Шеєле і незалежно від нього
в 1774 — англійський вчений Джозеф Прістлі. Французький хімік Антуан
Лавуазьє дав елементу назву і до 1777 року створив кисневу теорію
дихання, горіння і окиснення..
Оксиге́н (О) — хімічний елемент
головної підгрупи 6 групи періодичної
системи групи з атомним номером 8,
простими речовинами якого є гази
кисень та озон
Флуор
Назва «фтор»
(від грец. φθόρος — руйнування),
запропонована Андре Ампером в 1810 році,
використовується лише в грецькій та східно-слов'янських мовах,
а також у мовах, які запозичили цю назву з російської
(наприклад, чуваська, таджицька чи монгольська).
Фтор або флуо́р— хімічний елемент з
атомним номером 9, галоген. Також
назву «фтор» (флуор) має відповідна
проста речовина, що є отруйним та
хімічно-активним жовто-зеленим
газом.
Неон
Назва походить від грец. νέος — новий і свідчить про радість дослідників, що
виявили в повітрі, окрім аргону, інші інертні гази. Існує легенда, за якою назву
новому елементу дав дванадцятирічний син Рамзая: побачивши незвичайне
яскраво-червоне випромінювання речовини в трубці для проведення
спектрального аналізу, він радісно закричав: «Новий! Новий!»
Нео́ н (Ne) — хімічний елемент із
атомним номером 10, а також його
проста речовина — прозорий інертний
газ. Для неону характерне червоне
світіння при електричному розряді,
чим зумовлене його використання в
рекламі.
Натрій
Натрій вперше був отриманий англійським хіміком Гемфрі Деві в 1807 році
електролізом твердого NaOH.
Назва "натрій" походить від стародавнього слова, поширеного в Єгипті,
у стародавніх греків (vixpov) і римлян.
Воно зустрічається у Плінія (Nitron),
в інших стародавніх авторів і відповідає давньоєврейській Нетер (neter).
На́трій (Natrium, Na) — хімічний
елемент з атомним номером 11, та
відповідна проста речовина — лужний
сріблясто-білий м'який метал, хімічно
дуже активний, на повітрі швидко
окиснюється.
Магній
У 1808 англійський хімік Гемфрі Деві при електролізі злегка зволоженої білої
магнезії з ртутним катодом отримав амальгаму нового металу , який виділив
відгонкою ртуті і назвав магнезієм. З тих пір у всіх європейських мовах цей елемент
називається magnesium і лише в східних слов'ян — магнієм: так його назвав Г.І. Гесс
у своєму підручнику хімії, виданому в 1831 і що витримав сім видань. По цій книзі
вчилися багато вітчизняних хіміків.
Ма́гній – хімічний елемент.
Символ Mg
Відкритий Г. Деві у 1808 р. Уперше
металевий магній отриманий в 1829 р.
французьким хіміком А. Бюссі
Алюміній
Назва елементу походить від назви сполуки,
в якій був відкритий
«алюм»
Алюмі́ній (Al) — хімічний елемент III
групи періодичної системи, його
атомний номер 13, відносна атомна
маса 26,9815.
Силіцій
У 1825 шведський хімік Єнс Якоб Берцеліус дією металевого калію на фтористий
кремній SiF4 отримав чистий елементарний кремній.
Новому елементу було дано назву «силіцій» (від лат. silex — кремінь).
Назва «кремній» введена в 1834 році російським хіміком Германом Івановичем
Гессом..
Силі́цій (Si) – хімічний елемент з
атомним номером 14, проста речовина
якого, кремній, утворює темно-сірі зі
смолистим блиском крихкі кристали з
гранецентрованою кубічною ґраткою
типу алмазу.
Фосфор
У 1669 р. німецький алхімік Генніг Бранд при нагріванні суміші білого піску і
випаруваної сечі отримав речовину, що світилася в темряві, названу спочатку
«холодним вогнем», а пізніше фосфором, від грец. φως-φορος — світлоносний.
Фо́сфор (P) — хімічний елемент 15-ї
групи (по застарілої класифікації —
головної підгрупи п'ятої групи)
третього періоду періодичної системи;
неметал; має атомний номер 15
Ось так виникли назви деяих
хімічних елементів