Transcript В.Самійленко

В.І.Самійленко – видатний
український лірик, гуморист.
Патріотичні мотиви творчості.
Сатиричні й гумористичні твори.
Володимир Іванович Самійленко
(літ. псевдонім В. Сивенький, Іваненко, Полтавець,
Смутний, Л. Сумний)
(1864 – 1925)
 Народився
Володимир Іванович
Самійленко 3 лютого 1864р. в с. Великі
Сорочинці на Полтавщині. Батько його
був поміщик Іван Лисевич, а мати —
колишня кріпачка Олександра
Самійленко.
 Початкову
освіту майбутній письменник
одержав у дяка, потім у Миргородській
початковій школі.

Мати, Олександра Кіндратівна, служила за
домоправительку у пана Трохимовського, в
с. Михайлівні. У Трохимовського була багата
бібліотека, і там хлопчик рано навчається
французької мови, заводить знайомство з
творами Руссо, Вольтера та інших
французьких класиків, читає античних
поетів… Пысля смерті Трохимовського мати
одержує в спадок від нього тридцять десятин
землі, чималу суму грошей і пенсію на
виховання сина. Це дає змогу хлопцеві
вчитись, і в 1875 році він - учень Полтавської
гімназії. Тут прокидається в нього охота до
віршування, і він береться писати поезії спершу російською мовою, а потім українською.
З 1885р. Володимир Самійленко вчиться на
історико-філологічному факультеті Київського
університету. У студентські роки серйозно
займається літературною діяльністю.
Студентські роки
У
студентські роки В. Самійленко брав
активну участь у громадськополітичному житті, належав до Братства
тарасівців. Друкуватися почав з 1886 р.
Перша збірка "З поезій Володимира
Самійленка" вийшла в Києві у 1890 р.,
потім твори тричі виходили окремими
виданнями в 1906, 1909, 1918 рр.
Титульна сторінка першого
видання збірки «Україні» 1906 р.
За час перебування свого в університеті Володимир
Іванович побував… у Галичині й Буковині. З тою
подорожжю зв’язане знайомство з Іваном Франком,
який полюбив лагідного лівобережця зворушливою
любов’ю…
 Після
закінчення навчання (1890 р.)
Володимир Самійленко працював у
Києві, Чернігові, Катеринославі,
терплячи постійні матеріальні нестатки.
Врешті склав іспит на нотаря і відкрив
нотаріальну контору в м. Добрянці на
Чернігівщині, де й працював до 1917p.
Діячі української культури на відкритті пам’ятника
І. П. Котляревському в Полтаві.
Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка,
Леся Українка,
М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко
У пошуках кращої долі
У
1920 р. емігрував за кордон, до
Галичини. У вигнанні животів у злиднях,
хронічно хворів, пережив смерть обох
доньок. Виснажений фізично і
морально, у 1924 р. повернувся до
Києва.
Б. Грінченко та В. Самійленко,
Чернігів, 1902 р.
Лірика В. Самійленка


Яскраву сторінку поетичної творчості В.Самійленка
становить його пейзажна та інтимна лірика (цикл
«Весна», «Сонети», «Її в дорогу виряджали» та ін.).
«Вечірня пісня» поета, покладена на музику
К. Стеценком, стала улюбленою народною піснею.
Значне місце у творчості митця посідає його
філософська лірика, де звучать роздуми про сенс
людського буття, про вічність, плин матерії у часі і
просторі, про єдність матеріального і духовного начал.
Почуття любові до України звучать у
віршах циклу «Україні», «Веселка».
 В ряді віршів В. Самійленко
торкається традиційної теми ролі
митця, мистецтва в суспільному
житті: «Пісня», «Елегії», «Орел», «Не
вмре поезія», «На роковини смерті
Шевченка», «26 лютого», цикл «Вінок
Тарасові Шевченку, 26 лютого». Роль
Шевченка у розвитку української
мови поет розкрив у поезії
«Українська мова (Пам'яті
Т. Г. Шевченка)», що стала широко
відомим хрестоматійним твором.


В. Самійленко був блискучим
майстром сатири й гумору. Кращі
його сатиричні твори
«Ельдорадо» (1886), «Як то
весело жить на Вкраїні» (1886),
«На печі» (1898), «Мудрий
кравець» (1905), «Невдячний
кінь» (1906). Поезії «Дума-цяця»,
«Міністерська пісня», «Новий
лад» стали яскравими зразками
нещадної політичної сатири.
Афористичність мови, стислість і
точність вислову, куплетна форма
окремих поезій надають
сатиричним творам виняткової
виразності й привабливості.
 В.
Самійленко визначився як поетсатирик з засудженням ура-патріотизму,
самодержавства, продажності,
графоманії: «На печі» (1898), «Собаки»,
«Ельдорадо» (1886), «Як то весело
жить на Вкраїні» (1886), «Мудрий
кравець» (1905), «Невдячний кінь»
(1906), «Дума-цяця», «Міністерська
пісня», «Новий лад».
 В.
Самійленко став неперсічним
новатором у гумористично-сатиричній
поезії. В злободенних віршованих
фейлетонах і гострих сатирах
висміював самодержавство, а також
урапатріотизм і боягузтво сучасного
громадянства: "Кожна піч українська
— фортеця міцна, там на чатах
лежать патріоти".
В
еміграції В. Самійленко прагне
повернутися на Україну і дістає на це
дозвіл в 1924 р. Повернувшись до
Києва, працював редактором. Та
здоров'я поета було підірване роками
поневірянь, матеріальною скрутою.

Помер Самійленко 12 серпня 1925 року
у Боярці під Києвом. Громада Боярки
поховала поета на своєму цвинтарі за
козацьким звичаєм - з козацьким поясом
попереду, з червоною китайкою на
домовині, з хрестом з берези…
Варто знати
 Самійленко,
який дійсно «народився у
бідній селянській хаті», з часом вивчив
10 іноземних мов(!), назавжди увійшов
до історії вітчизняної культури як
неперевершений перекладач.
Пам'ятник В. І. Самійленку
Могила В. Самійленка
Ельдорадо








Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо —
Держиморда, держиморда.
В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє —
У острозі, у острозі.
 Там







усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка —
Батогами, батогами.
Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос,
Там злочинних зараз лають —
Та не вголос, та не вголос.
 Там







уряд «блюде» закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
За провинності ж карає —
Тільки бідних, тільки бідних.
Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють «без проволочки»,
А не винен, то й відпустять —
Без сорочки, без сорочки.
В







тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там на те хрести й медалі —
Для багатих, для багатих.
Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу спілку,
Всі там п'ють самую воду —
Та горілку, та горілку.
 Там







всі люди роботящі,
Там нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро —
Язиками, язиками.
Там широка воля слову:
Кожний пише все, що знає,
А цензура ліберальна —
Все черкає, все черкає.
 Там







письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить —
В Сибіряку, в Сибіряку.
Там говорять по-французьки
Не то значні, а й лакеї,
А пани всі мови знають —
Крім своєї, крім своєї.
Там зійшлися всі народи:
 Москалі, «хахли», поляки,
 І живуть вони так дружно —
 Як собаки, як собаки.

Там живе племін усяких
 Престрашенна мішанина,
 І за те той край зоветься —
 Русь єдина, Русь єдина.

3 січня 1886
Презентацію підготувала вчитель
української мови та літератури
Івано-Франківської ЗШ І-ІІІ ступенів №18
Павлюк Марія Петрівна