Transcript Економічні потреби

ТЕМА 4.
ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ СУСПІЛЬСТВА ТА
ЇХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ВИРОБНИЦТВОМ.
ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ
Потреби - це категорія, що відбиває ставлення людей до умов
їх життєдіяльності.
Економічні потреби - це ставлення людей до економічних умов
життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі
певних благ та послуг. бажанням володіти ними, щоб подолати
це відчуття. Отже, потреби мають об'єктивно-суб'єктивний
характер.
За суб'єктами потреби поділяють на:
1)індивідуальні. колективні та суспільні;
2)потреби домогосподарств, підприємств
та держави як особливих суб'єктів
економіки.
За об'єктами потреби класифікують на:
1) породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в
їжі, одязі, житті) та породжені існуванням людини як соціальної (суспільної)
істоти (соціальні потреби - в спілкуванні, інформації, освіті). Якщо даною
категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні (біологічні) потреби,
то соціальним потребам суспільства - потреби економічні. Тому інколи
потреби класифікують на економічні та соціальні. Перші відбивають
відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність
економії праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства. Другі - це
потреби у розвитку його соціальної сфери - освіти, науки, культури,
мистецтва.
2) матеріальні - потреби в матеріальних благах та послугах і духовні - потреби у
творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі;
3) першочергові - потреби, що задовольняються предметами першої необхідності
(продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт) та непершочергові
- потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти).
А.Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх
вагомості: фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло);
потреби в безпеці та захисні (надійність доходів, робочою
місця, забезпечення старості, захист у разі непрацездатності);
соціальні потреби (потреба соціального контакту, любов,
відчуття духовної близькості); у повазі (самоповага, визнання,
статус); у самовираженні (саморозвиток і самореалізація). За
ступенем реалізації потреби можна класифікувати на
абсолютні, дійсні і платоспроможні.
Абсолютні потреби породжені сучасним рівнем розвитку
світової економіки. Дійсні потреби відповідають рівню
розвитку економіки певної країни. Платоспроможні - потреби,
які людина може задовольнити відповідно до власних доходів
та рівня цін.
Зміст потреб у кожній країні залежить від сукупності
суспільних умов розвитку цього конкретно історичного
суспільства: рівня розвитку продуктивних сил, пануючих
відносин власності, національних, історичних особливостей
розвитку виробництва, взаємозв'язків з іншими країнами.
Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним
кутом хору. Наприклад, суспільні потреби поділяються на
економічні та неекономічні, виробничі та невиробничі. Їх
можна розподілити з урахуванням суб'єкта споживання
окремої людини, сім'ї, колективу підприємства, працівників
певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів,
суспільства в цілому або окремого класу.
Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію
двох законів суспільного розвитку - закону зростання потреб і
закону економії праці. Ці закони взаємопов'язані та відбивають
дві сторони загальноекономічного закону зростання соціальноекономічної ефективності. На рівні суспільства дія цього
закону виявляється в тому, що в умовах безмежності потреб
суспільства, що прагне забезпечити їх найповніше
задоволення, тобто максимально наблизитися до мети,
повинно прагнути до всебічної економії праці, тобто до
ефективного використання економічних ресурсів, їх
раціонального поєднання та розподілу між виробництвом
різних благ і на цій основі - створення умов для задоволення
одних потреб і просування до інших потреб більш високого
рівня, задоволення яких, у свою чергу, створює умови для
просування до потреб ще вищого рівня і т.д.
Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу.
Він характеризує не просто зростання, тобто появу все
нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває
просування як людини, так і суспільства в цілому від
біологічного до все більш і більш різнобічного. багатого
життя.
На прикладі економічно розвинутих країн у ХХ ст.
можна виділити три етапи розвитку потреб.
Перший етап - до середини 50-х років, домінували
матеріально-речові потреби.
Другий етап - почався з середини 50-х років з переходом
до "економіки споживання", коли формуються такі
соціальні потреби, як побутове обслуговування. освіта,
медицина, спорт, відпочинок.
Третій етап розвитку потреб почав формуватися у 80-ті
роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік
гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, духовним
розвитком особистості.
У структурі потреб відбуваються такі принципові зміни:
перехід від домінування економічних потреб до домінування
соціальних; від задоволення елементарних потреб - до
задоволення потреб на основі індивідуалізованого
виробництва; від речової структури споживання - до
переважання в ній послуг, в тому числі й послуг гуманітарного
характеру, спрямованих на розвиток особистості.
Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці
розвинених країн в нинішніх умовах є те, що, з одного боку,
відбувається перехід від масового виробництва і споживання
до індивідуалізованого виробництва та споживання. А з іншого
боку, індивідуальні потреби, які динамічно розвиваються
можуть бути реалізовані лише на колективній основі, спільною
діяльністю колективів, людей певного реґіону. Отже,
відбувається одночасний процес індивідуалізації та
колективізації потреб.
Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами
власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул
соціальних дій щодо задоволення динамічних систем
індивідуальних потреб.
Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом
потреби.
Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому
задоволенню. 1) економічні інтереси знаходять своє вираження
у поставлених цілях та днях, спрямованих на задоволення
потреб. Потреби і засоби задоволення їх відбивають причину
та форму прояву економічних інтересів; 2) економічний
інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку
задоволення потреб.
Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й
саморозвитку економічних суб'єктів.
Економічні інтереси мають такі особливості:
а) вони є об'єктивними, оскільки об'єктивні самі
виробничі відносини;
б) вони є матеріальними
Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за
суб'єктом реалізації як державні, групові та особисті. В
структурі інтересів виділяють виробничі (пов'язанні з
організацією виробництва) і невиробничі (пов'язані з
задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як
члена суспільства).
Механізм узгодження інтересів визначається насамперед
сутністю існуючої економічної системи. Державна політика в
сфері економічних інтересів виходить з того, що
1) за різних умов суспільного розвитку на перший план
можуть виходити ті чи інші інтереси. Якщо вчасно не
зробити в економічній політиці акцент на певну групу
інтересів, то результатом буде відсутність узгодженості
інтересів, що гальмує соціально-економічний розвиток.
2) державна політика також має різні засоби впливу на
інтереси людей:
а) неекономічний примус;
б) економічний примус;
в) моральний і соціальний мотиви трудової активності.
Одним з аспектів класифікації економічних інтересів є
виділення інтересів власника, підприємця та робітника.
У системі економічних інтересів можна виділити основний
інтерес суспільства, який повинен відповідати таким
критеріями:
а) віддзеркалювати сутність економічної системи,
найхарактерніші риси її;
б) бути рушійною силою економічного розвитку певної
системи.
У системі економічних інтересів на кожному конкретному
історичному етапі економічного розвитку, крім основного.
можна виділити головний інтерес, який має такі особливості:
а) відбиває специфіку та економічні проблеми певного етапу;
б) є квінтесенцією реальних особливостей інтересів і
суспільного інтересу в цілому;
в) трансформується в певну економічну політику, спонукаючи
до діяльності, спрямованої на вирішення проблеми, властивих
певному етапу економічного розвитку.
Наприклад, в Україні головний інтерес суспільства полягає в
здійсненні ринкових реформ, що є передумовою подальшого
економічного і соціального прогресу суспільства. В умовах
відновлення української державності головним стає також
національний інтерес.