Transcript Михайло Старицький (5378191)

(1840-1904)
Дата
14
грудня
1840
З 1851
Події
Народився в с.Кліщенцях Золотоноського повіту
на Полтавщині у родині дрібного поміщикадворянина, відставного ротмістра.
Навчається в “благородному пансіоні” в
Полтавській гімназії, залишається сиротою, ним
опікується родина Лисенків. Пробує віршувати
1858 - Разом зі своїм троюрідним братом М.Лисенком
1861
вступає до Харківського університету, згодом
переходять
до
Київського
університету.
Одружується з сестрою Лисенка – Софією
Віталіївною, повертається до Кліщенців і вступає у
володіння батьківською спадщиною.
1864
1865
- Повертається до Києва, закінчує навчання в
університеті. У Львові у багатьох журналах
з’являються його вірші
1868
- Купує маєток в с. Карпівці на Поділлі,
1871
переселяється туди з родиною. Пише вірші,
перекладає.
1871
- Знову в Києві. Разом з Лисенком організовують
1876
товариство українських сценічних акторів, поєднує
театральну діяльність з літературною творчістю.
Поч.80-х Очолює першу українську професійну трупу,
рр.
залучає до неї М.Саксаганського та І.КарпенкаКарого, в утримання трупи укладає всі гроші.
Розкол трупи на два колективи.
Видає збірку написаного.
18861889
Трупа з успіхом гастролює в Москві та
Петербурзі, потім – у Варшаві, Мінську,
Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. Створює драми.
1891Пише “У темряві”, “Ой не ходи, Грицю, та й на
1892
вечорниці”, повість “Облога Буші”.
1893
Погіршується здоров’я, змушений залишити
трупу, але не літературну діяльність.
1894
- Бере участь у створенні Всеросійського
1903
театрального товариства. Виступає на
першому Всеросійському з’їзді діячів сцени,
продовжує літературну діяльність.
27 квітня Виснажений працею, помер митець у Києві,
1904
похований на Байковому кладовищі.
М.Старицький серед учасників вечора пам’яті
Т.Г.Шевченка
М.Старицький і
М.Кропивницький
М.Старицький з сім’єю Лисенків
Олена Пчілка,
Леся Українка,
М.Старицький,
Г.Хоткевич,
В.Самійленко.
Сцена з
вистави
«Талан»
Кадр з фільму "За двумя зайцами" за твором М.Старицького
Кадр з фільму "За двома зайцями" за твором
М.Старицького
Скульптура за
п’єсою “За двома
зайцями”
М.Старицького
у м.Києві на
Подолі
“З перших кроків самопізнання на полі
народнім я загорівся душею і думкою
послужить рідному слову, огранувати його,
окреслити красою і дужістю, щоб воно стало
здатним висловити культурну освічену річ,
виспівати
найтонші
краси
високих
поезій...разом кажучи, хотів, як тоді
кепкували, - возвести своє слово у
генеральський чин...”
М.Старицький
“Борвій”, “До молоді”, “До України”, “Виклик”,
“Поету”, “Поклик до братів-слов’ян” та ін.
 Проза: Історичні романи, повісті, оповідання
(написані здебільшого російською мовою):
“Осада Буши”, “Богдан Хмельницкий”, “Последние орлы”,
“Разбойник Кармелюк”.
 Драматургія: “Не судилось”, “Талан”, “У темряві”,
“Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “Богдан
Хмельницький”, “Маруся Богуславка”, “Оборона Буші” та
ін.
 Драматичні переробки творів інших авторів,
переклади та переспіви.
 Поезія:
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!
(М. Старицький “До України”)
Після Переяславської Ради Московська
держава оголосила Польщі війну. Польське
військо напровесні 1654 року рушило на
Поділля і почало випалювати дотла села і
містечка, винищувати старих і малих.
Захопивши значну територію, посунули на
Бушу. Керували обороною Буші два сотники –
Завісний і Гречка. Буша горіла. Жінки шукали
смерті, лише б не потрапити до рук ворогів.
Існує легенда, що дружина сотника (за іншими
– донька) підпалила пороховий погріб,
підірвавши себе й ворогів. За приблизними
даними в Буші загинуло 16 тисяч її захисників.
Вороги
перед
фортецею
Ці події знайшли своє відображення у повісті
українського письменника М.Старицького “Оборона Буші”.
В ці трагічні дні місто практично перестало існувати. Його
відродження затягнулось на ціле століття, а Бушанський
замок вже ніколи не відбудовувався. Агент французької
розвідки Ульріх фон Вердум писав у 1671 році про
замкову гору в Буші: «На цій маківці (...) стояло колись
місто Буша. Руїни ще помітні, тому можна уявити, що
місто було забудоване у вигляді довгого трикутника, дві
сторони якого омивали ріки...».
Після
його
зруйнування
військами
Стефана
Чарнецького у 1654 році, Буша, що носила ім'я "Малого
Кам'янця", перетворилася на невелике село. Дотепер у
центрі теперішнього села
ще зберігаються рештки
фортеці, погреби, підземні ходи.
План колишньої бушанської фортеці
Бушанський замок
Замкова фортеця (сучасний вигляд)
 Час, коли відбувалися події, описані в повісті








(І розділ).
Опис містечка Буші (І розділ).
Чому ватаги козаків різнилися пістрявою
одіжжю і що їх об’єднувало? (І розділ).
Наказ сотника (І розділ).
Орися – справжня дочка свого батька
(І розділ).
Спогади Орисі (ІІ розділ).
Мета бушан і мета графа Потоцького
(І, ІІІ розділи).
Опис підготовки до оборони Буші (ІV розділ).
Опис ворожого табору (ІV розділ).
• Перший бій (ІV розділ).
• Роздуми і спогади Антона Корецького
(V розділ).
• Ватага Вернидуба (VІІ розділ).
• Отець Василь розкриває Орисі таємницю
(VІІІ розділ).
• Роздуми сотника про долю України (ІХ розділ).
• Бій з німцями (ІХ розділ).
• Орися з Катрею в льоху з порохом (Х розділ).
• Останній бій (ХІІ розділ).
• Зустріч Орисі з Антоном (ХІ розділ).
 Як ви розумієте слова Корецького:
“...закон і права повалені в крив’яні калюжі,
і безкрая братогубна (війна)...”? Свою
думку обґрунтуйте.
 Навіщо автор вводить у повість образ
кобзаря?
 ...Як ви розумієте сон Орисі?
Відповідь обґрунтуйте.
 Що козаки вважають найбільшою
цінністю? Чи погоджуєтеся ви з ними?
 Навіщо автор вводить у твір
детальний опис батальних сцен? Відповідь
обґрунтуйте.
 Чи погоджуєтеся ви зі словами Орисі,
що “нема в світі таких причин, що б могли
виправдати зраду своєї країни, зраду
супроти свого народу...”
 Зіставте роздуми сотника про долю
України з рядками поезії автора “До
України”. Поясніть свою думку.
Могила
сотника
Завісного
 Чи мав право М.Старицький ставити
Орисю врівень з легендарними героями
народного епосу?
 Найбільше бажання сотника. Чи
справдилося воно?
 Чи досяг автор ідейно-естетичної
цілісності твору, поєднавши життєві
факти і художній домисел?
історична
національно-визвольної
боротьби
любовна
 Захисники Буші
 Сотник Михайло
 нападники –
вороги України
 гетьман Потоцький
 гетьман
Лянцкоровський
 воєвода
Чарнецький
Завісний
 Орися, дочка
сотника
 Вернидуб
 Шрам
 Козаки
 Сліпий кобзар
 Антін Корецький
Заповнити таблицю, довести, що твір
історичний, записавши ознаки цього жанру.
Відомий історичний
факт
Чітко визначений
історичний період
Історичні постаті
Своєрідна лексика:
а) назви зброї
б) місцеві топоніми
 зображення виключних людей у незвичних




обставинах,
розкриття
духовної
величі
людини;
історична тематика, відтворення національновизвольних рухів народних мас;
використання фольклорних сюжетів, образів;
підвищена
емоційність
і
напруженість
зображення подій, ситуацій, характерів;
національна туга за славою і волею України.
Назвати наявні елементи романтизму в повісті.
Визначити спільні ознаки в творах
М.Старицького та В.Скотта
Сюжет
Поєднання історичних фактів з художнім
вимислом. Життя минулих часів. Показ
історії через долі окремих людей.
Герої
Представники різних соціальних класів
(різних народів).
Конфлікти Історичні
конфлікти
поєднані
з
національними, моральними.
Історичний
підхід
Авторська
позиція
Мова
1. “...з
золотою китицею на правому плечі;
високий, широкоплечий, з сивими довгими
вусами...”
2. “...з чорними, ледве закрученими вусиками, з
підголеною хвацько чуприною...”
3. “...карі очі...палають вогнем, на мармуровім
чолі лежать не дитячі думи...”
4. “На йому довгі сап’янці з золотими острогами
і срібна місюрка, а зверху наопаш - розкішний
кармазиновий
кунтуш
з
венеційського
оксамиту, облямований горностаєм...”
5. “...з горбинкою ніс загнувся йому гаком,
нагадуючи дзьоб у хижого птаха; в
зелених очах проблискує сваволя і
лютість”.
6. “...його біле, благородне чоло обмежили
золотисто-каштанові кучері, на виразнім
обличчі світились ласкою і відвагою сиві
очі”.
7. “...на ...просвітку вирізувалась показно
широчезна спина й груба, жилава шия,
на якій зручно було б гнути обіддя”.
1. Сотник Завісний.
2. Хорунжий Гостроверхий.
3. Сотниківна Орися.
4. Граф Потоцький.
5. Чарнецький.
6. Антон Корецький.
7. Вернидуб.
1. “Не
віддавайте, братці, дешево псам
козачого білого тіла, а візьміть з наших
напасників добру ціну...”
2. “Коли, нарешті, увірветься всередину ворог,
то вони зуміють не датися в руки живцем і не
допустять наших святинь на поругу”.
3. “Дай мені останній раз натішитися своїм
лютим горем...”
4. “...ні баби, ні жінки, ні дівчини, ні навіть
дитини не ощаджу; випалю, винищу,
видавлю все, щоб і насіння від цього
гадючого кодла не лишилося”.
5. “...не в знищенні своїх кревних підданих, які й
боронять наші державні околиці, лежить сила
держави, а в спільній користі та згоді”.
6. “Не вмре наша широка Україна, коли вона
водить таких синів і таких дочок...”
7. “Руїна, одна руїна, й нові болячки ойчизні, й
нові краплі отрути в серця розлютованих
дітей”.
8. “А все ж таки не доконають дітей твоїх
кревних – стоять вони непохитно і стоятимуть
до загину за свою змучену неньку – і, доки світ
сонця, ні за які скарби, нізащо в світі не
продадуть своєї любові до тебе, наша люба
вітчизно!...”
9.
“...наступає година нужденна; возлюбивий
нас страстотерпець покликав вас стати
твердо й купно до останнього подиху за
хрест цей й за матір-Україну”.
10. “Не здаватися ні на які улесливі слова
ворогів, а вмерти всім при зброї, боронячи
до останнього наші святощі! Але й
вмираючи
силкуватись залучити за
собою в могилу
якомога більш ворогів”.
1. Кобзареві.
2. Сотнику.
3. Катрі.
4. Чарнецькому.
5. Лянцкоровському.
6.
7.
8.
9.
10.
Дідові.
Лянцкоронському.
Отцю Василю.
Сотникові.
Орисі.