Transcript Презентация Microsoft PowerPoint (3)

Робота учениці 11 класу
З художньої культури
Сальнікової Маргарити
Китайська народна опера — архаїчне синтетичне
мистецтво, в якому володіння тілом і голосом
доведено до досконалості. До шкіл традиційної
китайської опери дітей віддають із раннього віку:
там їх навчають не лише співати, а й стрибати,
бігати, падати, володіти бойовими мистецтвами,
крутити колесо, передавати сюжети, характери та
психологію персонажів усіма існуючими засобами
виразності. До початку минулого століття на жіночі
ролі готували хлопчиків, яких навчали малювати,
вишивати, змушували займатися традиційно
жіночими видами мистецтва, щоб їх рухи стали
особливо ніжними, жіночними. У китайській
народній опері відсутні декорації, а будь-які
предмети є умовно позначуваними, що вимагає
майстерності перевтілення не лише в певного героя,
а й в явища природи, речі та предмети

стала повною мірою розроблена і визнана в середині
XIX століття. Поєднує в собі музику, вокальні
виконання, пантоміми, танці та акробатика. За
однією з версій у 1790 році в Пекін на свято в честь
80-річчя імператора Цяньлуна приїхали відразу
чотири оперні трупи з провінції Аньхой. Гра їх так
сподобалася імператору, що він звелів усім артистам
залишитися в столиці назавжди і розвивати в ній
театр. Основні трупи знаходяться в Пекіні і
Тяньцзіні на півночі і в Шанхаї на півдні країни.
Пекінська опера представлена також і на Тайвані.
Найвідоміший фільм про пекінської опері «Прощай, моя наложниця» (Режисер Чень Кайге

В Пекінській опері для чоловічих ролей встановлено
певний грим. Поєднуючи реалістичність і символічність,
виходячи з душевного стану, моральних якостей, думок і
почуттів, а також зовнішності, віку і цивільного стану
героя, гримери-художники узагальнюють все це у
найбільш типових рисах зовнішності і характеру та у
відповідності з цим створюють різні зразки гриму, даючи
характеристику персонажа так само з допомогою
кольору. Зазвичай червоний колір в гримі - це колір
вірності й чесності, чорний - прямоти і сміливості, синій
і зелений - хоробрості і рішучості, жовтий і матово-білий
- жорстокості і хитрощі; ж золотий і сріблястий кольори
використовують для міфічних героїв

Персонажі Пекінської опери діляться на 4 основних виду, і
кожен вид, у свою чергу, ділиться на різні сценічні ролі.
Роль «шен» - це чоловіча роль. У відповідності з соціальним
становищем і віком роль «шен» ділиться на персонажів
категорії «лаошен» - старих і літніх людей з бородою і
«сяошен» - молодих хлопців, юнаків.
Роль «данину» - це жіноча роль, серед них виділяються
персонажі, що зображують молодих жінок і жінок середніх
років. У ролі «данину» входять: «ціньі», тобто ролі спокійних,
стриманих жінок, «хуадань» - безпосередні, сміливі дівчата і
«справжнє», тобто власне головні героїні.
Роль «цзін» - це так само чоловіча роль, в якій показано
чоловічі персонажі з відкритим сміливим характером.
Роль «мо» - це другорядна роль, він наближається до ролі
«лаошен»; за віком персонаж «мо» повинен бути старше ніж
персонаж «лаошен»

Міжнародна музична культура — це єдність у розмаїтті,
зв’язок самобутнього і загальнолюдського. Існує безліч
культурних світів, кожен з яких має свої ідеали, власну
систему цінностей, моральних і духовних. Глобалізація
сучасного суспільства, різного роду міграційні процеси,
розширення взаємодії культур і народів — усе це
призводить до того, що сучасна людина повинна
навчитися сприймати і оцінювати навколишній світ не
тільки з точки зору власної культури. Культурні процеси
служать основою взаємного збагачення світової музичної
культури, підтримують діалоговий характер
міжкультурних відносин, допомагають зрозуміти
еволюцію культури як цілісний, взаємообумовлений
процес.

Чайна церемонія (яп. ??? тя але ю?), «дороги
сподіваючись», «мистецтва сподіваючись» (яп.
?? садо:, тядо:?) — специфічна ритуалізована
форма спільного чаювання, створена в середні
віки в Японії і по теперішній час культивована в
цій країні. З'явившись спочатку як одна з форм
практики медитації ченців-буддистів, стала
невід'ємним елементом японської культури,
тісно пов'язана з багатьма іншими культурними
явищами.

Існує безліч різновидів чайної церемонії, з яких
виділяється шість традиційних: нічна, на сході
сонця, уранішня, післяобідня, вечірня,
спеціальна. Нічна церемонія. Зазвичай
проводиться при місяці. Збір гостей відбувається
незадовго до півночі, завершується церемонія не
пізніше чотирьох годинників ранку. Особливістю
нічної церемонії є те, що порошковий чай
готують безпосередньо під час церемонії,
перетираючи в ступці чайне листя, і заварюють
дуже міцно. На сході сонця.
кінець