Transcript Основні результати Випускники інтернатних закладів

Український
інститут соціальних
досліджень імені
Олександра
Яременка
Благодійний Фонд
Ріната Ахметова
“Розвиток України”
Український центр
соціальних реформ
«Життєвий шлях
випускників інтернатих закладів,
дитячих будинків сімейного типу
та прийомних сімей»
(результати соціологічного дослідження)
Завдання дослідження
• Об'єктивними методами з'ясувати переваги та
недоліки інтернатної та сімейної форм
виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених
батьківської опіки;
• Дослідити, як складається життя вихованців
після випуску, зокрема такі аспекти, як
продовження освіти, набуття професії, початок
трудового життя, вирішення житлового питання,
створення власної сім’ї;
• Визначити проблеми з якими стикаються
випускники різних форм виховання;
• Дослідити випадки жорстокого поводження за
часів учнівства та в самостійному житті;
• Визначити думку майбутніх випускників щодо їх
готовності до самостійного життя.
Характеристика дослідження (1)
Регіони опитування: 15 територіально-адміністративних одиниць України:
Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська,
Київська, Львівська, Одеська, Рівненська, Сумська, Харківська, Херсонська,
Черкаська, АР Крим, м. Київ
Цільові групи
Методи опитування
Випускники інтернатних закладів
2004–2010 років випуску
Випускники дитячих будинків
сімейного типу (ДБСТ )
2004–2010 років випуску
110
індивідуальне інтерв’ю
Випускники прийомних сімей (ПС )
2004–2010 років випуску
Експерти
Учні випускних класів інтернатних
закладів
К-сть опитаних,
осіб
167
32
25
напівструктуроване інтерв’ю
55
анкетування методом групового
опитування (шляхом
самозаповнення формалізованого
запитальника) в навчальній
аудиторії з використанням
індивідуальних конвертів для
кожного учня та групових конвертів
на рівні класу
438
(хлопців - 267,
дівчат - 171)
у 27 інтернатних
закладах
Характеристика дослідження (2)
ВАЖЛИВО! Опитані представляють більш успішну частину випускників,
вони зберігають зв’язки з викладачами та вихователями, погоджуються на
розмову, бажають розповідати про свій життєвий шлях.
Загальна кількість відмов від участі в опитуванні
Випускники інтернатних
закладів, ДБСТ/ПС:
42 випадки
(на 167 результативних інтерв’ю),
з них 29 становлять хлопці
Експерти:
11 випадків
(на 55 проведених
інтерв’ю)
Період збору первинної інформації: з 17 серпня по 16 вересня 2010 р.
Життя в інтернатному закладі
Психологічний клімат:
кожний дванадцятий випускник інтернатів
зазначав про “поганий” соціально-психологічний
клімат у інтернатній установі під час свого
перебування;
- 86% опитаних замислювалися перед випуском про
своє подальше життя;
- половина випускників переживала відчуття
страху за декілька місяців до випуску;
- майже половина випускників ДБСТ та ПС мали
досвід проживання в інтернатному закладі і менше
чверті з них задоволені періодом проживання в
інтернатній установі.
-
Основні результати
Життя в інтернатному закладі
Насильство:
Кожний 7-й випускник заявляє про жорстоке ставлення до
себе під час перебування в інтернатних установах.
«В школі били і мені зараз відомо, що дітей б’ють в таких
школах. Це був метод виховання.»
« Вихователі знущалися, як хотіли. Били гімнастичною палкою
по п’яткам, руки засовували в кип’яток, душили. У мене
лишилися шрами і досі.»
Підтвердили випадки порушення прав дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування в інтернатних закладах
експерти - представники:
- місцевих органів влади,
- ЦСССДМ,
- громадських організацій,
- педколективів інтернатних закладів.
Основні результати
Життя в інтернатному закладі
Підготовка до самостійного життя:
24% (N=102) опитаних отримали спеціальність під
час навчання в школі-інтернаті, з них лише 35%
планують працювати за цією спеціальністю
Основні результати
Випускники інтернатних закладів (1)
Життя за межами інтернатного закладу
Соціальний статус:
Кожний 4 приховує статус “випускник інтернатного закладу”:
«Я соромлюсь цього. Дуже хотів би мати батьків. Коли
приходили до нас діти з сімей, вони говорили, що з нас нічого
путнього не буде» ;
«Інколи можуть не брати на роботу, коли знають, що
навчався в школі-інтернаті»
Кожний 11 випускник інтернатного закладу відчуває утиски через свій
статус “дитини-сироти”:
«Існує стереотип: якщо ти сирота, з інтернату, то ти –
злодюжка»;
«Люди шарахаються нас, для них на нас лежить тавро
ненадійних».
“У мене був обмежений вибір професії через навчання саме в
школі-інтернаті. Мені довелося вчитися на маляра-штукатура, хоча
ця професія мені не подобалась”
Основні результати
Випускники інтернатних закладів (2)
Життя за межами інтернатного закладу
Житло:
45% не мають будинку куди вони можуть повертатися після випуску
інтернатного закладу.
з
“Головне – житло, а якщо є житло, то це саме головне, а все
інше приложиться”.
“Тривожила думка, де буду жити, адже моє житло для життя
не придатне”.
“Батьківська квартира, бабуся і мати вже померли. А дядько
рідний з моєї згоди продав квартиру і вигнав мене ”
Освіта:
60% продовжили освіту після випуску інтернатного закладу (чверть з
них мала проблеми з навчанням; третина підзаробляла під час навчання
через матеріальні труднощі)
Основні результати
Випускники інтернатних закладів (2)
Життя за межами інтернатного закладу
Зв’язок із друзями:
Чверть випускників не підтримують зв'язки із друзями по інтернатному
закладу.
Майже половина випускників не зустрічаються із працівниками
інтернатів після випуску.
Кожна 10 дівчина та майже кожний 20 хлопець не має жодного друга.
Соціальні зв’язки:
Кожний 6 вказав на труднощі у налагодженні контакту з новими друзями
після виходу з інтернатних закладів.
Вирішення проблем, що виникають, випускники намагаються вирішити
самостійно, а вже потім до когось ще.
Побутові проблеми: значна частина є непристосованою до реалій
дорослого життя. «Незнайоме середовище лякало. В інтернаті ж на
всьому готовому»
Джерела доходів: виплати з боку держави, основна робота, додаткова
робота, тимчасові/разові роботи.
Основні результати
Випускники інтернатних закладів (3)
0
10
5
Основні результати
0,7
0,7
0,5
0,5
0,2
Не знайду жінку, чоловіка
Звикати до нового розкладу
дня
Не достатньо знань
Можуть бути проблеми у
новій сім’ї
7
Не буде труднощів
1
Не візьмуть до армії
1
Труднощі з підтримкою старих
відносин
9
Боюсь, що буду пити,
потраплю в погану компанію
20
15
Незнайомі учні та вчителі
17
Жити самостійно
25
Житло
35
30
Знайти роботу, гроші
40
Вступ до навчального закладу
(скласти іспити)
Труднощі з якими можуть зіткнутися випускники інтернатних
закладів після випуску
35
16
5
Випускники інтернатних закладів (1)
10%
не мають мрію
32% не
вважають
себе щасливими
Життя в сімейних формах виховання
Психологічний клімат:
Більшість 50 з 57 випускників визначає соціально-психологічний
клімат в прийомній сім'ї “добрим”.
Житло: 32 з 57 випускників продовжували жити у прийомній сім'ї
після досягнення 18-річного віку.
Орієнтовані на отримання вищої освіти “Я хотіла мати вищу
освіту. Мені здавалося, що до людей з вищою освітою
краще ставляться. І легше знайти роботу”
Соціальні зв’язки: з прийомними батьками та іншими вихованцями
прийомної сім'ї зв’язок підтримує більшість випускників (54 та 47
відповідно).
Основні результати
Випускники ДБСТ/ПС (1)
Життя в сімейних формах виховання
При виникненні проблем випускники за порадою звертаються, перш
за все, до прийомних батьків, потім до друзів.
Проблеми, що турбують: навчання, пошук гідної роботи, житло,
фінанси, доля біологічних батьків.
Насильство:
Про жорстке ставлення та прояви насильства до дітей, які
виховувалися в сімейних формах з боку батьків-вихователів
зазначили:
-
один випускник “За провинності могли відлупцювати, ми
молоді – хочеться гуляти, а вони вимагали виконання своїх
завдань”
1 представник громадської організації
1 представник місцевих органів влади
Основні результати
Випускники ДБСТ/ПС (2)
Переваги та недоліки
Інтернатних
закладів
Сімейних
форм
виховання
Переваги
•“Закрите” проживання «Не вмію
знайомитися з чужими людьми»
•навчання дітей відповідно до їх
психологічного та фізичного розвитку;
•постійний державний контроль за
функціонуванням закладів;
медичне обслуговування;
•навчання;
•оздоровлення;
•матеріальна допомога – одноразова
соціальна виплата;
•пільги при вступі до навчальних
закладів та гуртожиток на період
навчання;
•перше робоче місце та гуртожиток;
•сприяння у вирішенні житлових питань.
•“Не соціально ізольовані”  дитина відвідує
звичайні освітні заклади, спілкується з
представниками „несирітського” соціуму  має
більше знайомих та друзів, навички
налагодження стосунків з людьми.
• Стосунки з прийомними батьками та
батьками-вихователями довірливі та позитивні.
Дитина має «особистий простір»:
•психологічний комфорт;
•постійні та тісні емоційні зв’язки з родиною,
братами та сестрами;
•відчуття себе рідною та потрібною родині,
впевненою та захищеною від багатьох
проблем;
•більше шансів адаптуватися у подальшому
сімейному житті (побутові навички, знання
сімейних обов’язків, розуміння сімейних
відносин).
•підтримка прийомних батьків після повноліття
дитини, будуть брати участь у подальшому
житті
Недоліки
•«Жорстка» регламентація розпорядку
дня
•Відсутність «особистого простору» у
дитини, постійне знаходження у великому
колективі.
•Коло друзів обмежене (тільки вихованці
інтернату).
Спілкування
з
дітьми
«однакового статусу», дуже обмежене
спілкування з дітьми зі звичайних сімей та
шкіл.
•Відсутність зв’язку дітей з родичами,
недостатній контакт з дорослими, з
соціальною культурою, що поглиблює
соціальну відчуженість
•Внаслідок низької заробітної плати в
інтернатних закладах недостатня кількість
висококваліфікованих
молодих
спеціалістів, які володіють сучасними
методиками виховання, знають, що таке
соціальна робота та соціальний підхід
Неможливість :
-організувати належне
позашкільне життя у віддаленій
сільській місцевості для
вихованців інтернатів, які
мають, наприклад, спортивні
досягнення тощо;
-забезпечити повноцінний
відпочинок і надати можливість
розвиватися за інтересами;
- відсутність педагогічного
досвіду батьків-вихователів.
Висновки дослідження
Сімейні форми виховання мають значні
переваги над інтернатними, що стає особливо
очевидним при переході дитини до
самостійного життя.
Сучасна практика виховання дитини в
інтернатному закладі не спроможна
забезпечити право дитини на належну освіту,
вибір професії, захист від насильства
Рекомендації
Центральним органам виконавчої влади:
Переглянути і доопрацювати Державну програму реформування
системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування.
Розробити проект Постанови Кабінету Міністрів України про порядок
здійснення соціального супроводу осіб із числа дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування.
Підготувати зміни до Постанови Кабінету Міністрів „Питання діяльності
органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини” від 24
вересня 2008 року №866, які б чітко визначали порядок діяльності
органів опіки і піклування з питань захисту житлових та майнових прав
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Ініціювати внесення змін до чинного законодавства щодо права
дитини, яка є випускником інтернатного закладу, продовжувати
проживати в закладі до початку навчання в закладі, до якого
вступила дитина.
Місцевим органам виконавчої влади:
Вжити заходів до безумовного виконання вимог статті 6 Закону
України «Про забезпечення організаційно-правових засад соціального
захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
щодо пріоритетності форм влаштування та виконання обов'язку про
влаштування вихованців інтернатних закладів на сімейне виховання.
Вжити заходів щодо удосконалення соціального супроводу осіб із
числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,
особливо після їх випуску з інтернатних закладів; забезпечити
залучення до програм подальшої соціалізації вихованців інтернатних
закладів громадських організацій, волонтерів, що мають певний
позитивний досвід у цій сфері.
Провести аналіз наявності в інтернатних закладах для дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування програм професійної
підготовки та удосконалити перелік професій, які набувають учні, з
урахуванням уподобань дітей та реальної можливості
працевлаштування.
Вивчити ефективність здійснення профілактики поширення
насильства в закладах, як між дітьми, так між дітьми і дорослими, та
розробити заходи щодо вдосконалення цієї діяльності.