Transcript Художня культура і світ людини.

Художня культура і світ людини
Відображення
внутрішнього світу людини
у цінностях
художньої
культури
Підготувала вчитель художньої культури зош І – ІІІ ст. с.Мерва
Горохівського району Волинської області Грицина О.М.
«Ми створили
цивілізацію, яка знає
ціну всьому, але не знає
цінностей»
Чи згодні ви з тезою?
Аргументуйте свою відповідь.
Спектр
людських
почуттів
Джованні Белліні.
Мадонна з дитям.
У картині тиха душевна радість матері виражена як у
рухах (легкий, у поклоні, нахил постаті, пильний
погляд на дитину з-під опущених повік), так і за
допомогою символів: тихий сонячний день, світле
небо, далеке місто навіюють радісні світовідчуття. В
той же час глибока тривога, навіть біль видніються
на гарному обличчі – усвідомлення майбутніх
неминучих страждань Сина.
Джованні Белліні. Мадонна з дитям
Жорж де Латур. У лихваря.
На червонуватій стіні кімнати мерехтять тіні від
постатей. Люди нетерпляче чекають, поки неквапливий
лихвар монета за монетою відлічить їм гроші. Погляди трьох
чоловіків прикуті до руки лихваря, з якої повільно
вислизають і падають на стіл срібляники. Старе обличчя
лихваря з почервонілими повіками здається байдужим до
всього що діється навкруги. Головне для нього – не збитися в
лічбі, не кинути зайвої монети. Молодий чоловік що тримає
свічку, схилився над столом. Очей його не видно, але чітко
висвітлені полум`ям свічки зморшки на чолі підкреслюють,
що напружений до краю. Грою світла і тіні художник
підкреслює: жадання насолоди, гульбищ поступово
витравлюють з душ персонажів все краще, “ занурюють ” їхню
совість в густі сутінки.
Дієго Веласкес.
Портрет інфанти
Маргарити.
Полотно вражає глибиною передачі
внутрішнього світу дівчинки, в якій борються два
почуття:
необхідність
підпорядковуватись
етикетові двору, поводити себе, як майбутня
королева, і дитяча безпосередність. Сріблясті,
золотаві рожеві відтінки костюма, зачіски
підкреслюють просвітленість дитячого личка, на
якому написано чекання тієї миті, коли можна
буде скинути з себе пишне вбрання і досхочу
побігати, погратися.
Леонтій Тарасевич.
Нестор Літописець.
Видатний
український
художник-гравер
з
особливою старанністю прагнув передати особисте,
неповторне в обличчі, постаті, поведінці. З усього видно,
що Нестора цікавить те, про що читає послушник.
Старець не слухає, а вслухається, мов людина, яка не
дочуває, або проникливо сприймає кожне слово. Він
відірвався від писання і навіть підніс руку з пером, наче
повеліваючи ще раз перечитати уривок. А який
виразний, промовистий його погляд! Нестор не дивиться
на послушника, а ніби внутрішнім зором вглядається у
подію, яка відбулася недавно. Кожна риса обличчя
свідчить про глибокі смиренність і спокій. Митець
переконує нас, що так чесно, прямо і мудро можуть
дивитися лише добрі, несуєтні люди, що якраз такі
прозорливі бачать крізь віки увесь хід історії.
Жан Етьєнн Ліотар.
Жіночий портрет.
Образом своєї героїні Ліотар стверджує
любов до життя, безпосередність, душевне й фізичне
здоров’я. Скільки жвавості, веселості у цій молодій,
гарно вдягненій жінці, яка сидить за столом, склавши
навхрест руки! Вона наділена природним
оптимізмом, упевнена, що своїми умілими,
невтомними руками завжди заробить собі на шматок
хліба. Життєрадісність, непосидючість героїні
підкреслена навіть композиційно: постать повернена
праворуч, голова ліворуч, а карі усміхнені й
хитруваті очі дивляться також праворуч. Все це
свідчить, що ліотар добре знав життя, умів
зазирнути в людську душу.
Василь Тропінін.
Пряля.
Особливо вражають жіночі
портрети Тропініна. Ясноока,кругловида,
з типовим малюнком губ, з піднятими
вгору куточками, пряля наче вихоплена з
гущі народу. Їй притаманні правдивість
характеру, сентиментальність,
романтичність, зворушливість та
щирість.
Карл Брюллов. Портрет Василя Жуковського.
З червоного простору, що символізує тепло і любов,
людську доброту, на нас спокійно і розважливо – хоча,
здається, з ледь помітним докором – дивиться чоловік
середніх літ. У виразі обличчя, особливо у проникливому,
вивчаючому погляді світло-карих очей, у нахилі голови, в
задумі читається романтична вдача. Це Василь Андрійович
Жуковський - один з основоположників російського
романтизму. Скромним, замисленим, навіть, здається,
трохи сором’язливим змалював його художник. Ніякої
чиновницької пихи, чванства, погорди у постаті, у виразі
обличчя. Художник зобразив свого приятеля мрійником,
ліриком.
За кошти, виручені від продажу картини, було викуплено з
кріпацтва генія української поезії Т.Г. Шевченка.
Т. Г. Шевченко.
Автопортрет.
В автопортреті романтичне поєднується з
драматичним, замріяність - з тривогою,
добросердечність - із сумом, бадьорість - з легкою
втомою. Гарний, сповнений гідності й граціозності
поворот голови до глядача - і ми бачимо зосереджене
обличчя молодої людини. Погляд очей
всепроникливий, сповнений якогось невисловленого
запитання. Замість замріяного споглядання - гостре,
насторожене, драматичне вдивляння у життя, у людей.
Ми не можемо не відчути роздвоєності характеру. З
одного боку , гідність, зумовлена усвідомленням
недавно здобутої волі, а з другого – драматичне
переживання за народ.
Опишіть жіночі образи в творах
живопису
Дієго Веласкес.
Дама з віялом
Василь Тропінін.
Дівчина зі свічкою.
Тетяна Яблонська
Автопортрет в
українському одязі
Дякую за
співпрацю!
Урок закінчено.