Перша психологічна допомога дітям_День1

Download Report

Transcript Перша психологічна допомога дітям_День1

Перша психологічна
допомога дітям
Дводенна навчальна
програма
(День 1)
1
секція В
Програма тренінгу: День 1
Секція 1: Привітання та знайомство
Секція 2: Що таке “ Перша психологічна допомога
дітям ”?
Секція 3: Реакції дітей на кризу
Секція 4: Виявлення дітей, які потребують першої
психологічної допомоги, та принципи надання
такої допомоги
Секція 5: Перший контакт з дітьми, які зазнали лиха
Секція 6: Рольові ігри
2
секція В
Програма тренінгу: День 2
Секція 7: Спілкування з дітьми
Секція 8: Діти, які зазнали лиха
Секція 9: Батьки та піклувальники
Секція 10: Практичні вправи
3
секція В
Мета тренінгу
Озброїти учасників навичками та
знанням для надання дітям та
родинам адекватної першої
психологічної допомоги
4
секція В
Save the Children – Хто ми?
Ми працюємо у більш ніж 120 кранах світу. Ми
рятуємо життя дітей і відстоюємо їхні права. Ми
допомагаємо дітям досягти свого потенціалу.
Наше бачення – це світ, у якому виконується право
кожної дитини на виживання, захист, розвиток та
участь.
Наша місія – сприяти докорінним зрушенням у
ставленні світу до дітей, забезпечуючи негайні та
довготривалі позитивні зміни у їхньому житті.
5
секція В
Save the Children – Що ми робимо?
Ми – організація з подвійним мандатом: ми
працюємо в галузі розвитку та надаємо допомогу
в надзвичайних ситуаціях.
Пріоритетні стратегічні теми організації – це чотири
Глобальні ініціативи: здоров’я та харчування,
охорона дитинства, освіта та забезпечення
дотримання прав дитини.
Напрямок “Охорона дитинства” охоплює
надзвичайні ситуації, проблеми урбанізації тощо.
6
секція В
Ініціатива “Охорона дитинства”
Охорона дитинства – одна з чотирьох
глобальних ініціатив Save the Children.
Посилення права дітей на захист від
поганого поводження, нехтування,
експлуатації та насильства.
Перша психологічна допомога – це один з
методів захисту дітей в рамках ініціативи
“Охорона дитинства”.
7
секція В
Охорона та захист
Організація, безпечна для дітей:
Впроваджує політику безпеки дитини: правила
захисту дітей;
Реалізує безпечні програми та проекти;
Працює у напрямку зменшення ризику шкоди;
Запроваджує Кодекс поведінки для
співробітників;
Протидіє порушенням;
Не заподіює шкоди.
8
секція В
Save the Children у Вашій країні
Надайте власний опис
9
секція В
Перша психологічна допомога дітям
Секція 2:
Що таке “ Перша психологічна
допомога (ППД) дітям ”?
10
секція В
Довідкові матеріали:
Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша
психологічна допомога. Посібник для практикуючих
спеціалістів”)
IASC Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in
Emergency Settings (Керівні принципи IASC щодо підтримки
психічного здоров’я та забезпечення психосоціальної
підтримки в умовах надзвичайних ситуацій)
The Minimum Standards for Child Protection in Humanitarian
Action Handbook(“Мінімальні стандарти захисту дітей в
гуманітарних акціях”)
The Sphere Handbook: Humanitarian Charter and Minimum
Standards in Humanitarian Response(Проект “Сфера”:
Гуманітарна хартія та мінімальні стандарти
гуманітарної відповіді)
11
секція В
Перша психологічна допомога – це:
“Низка гуманних, підтримуючих
дій і заходів для підтримки іншої
людини, яка страждає і яка може
потребувати допомоги”
Визначення сформульоване у спільному виданні ВООЗ, “War
Trauma Foundation” та “World Vision International” (2011) на основі
публікацій проекту “Сфера” (2011) та Керівні принципи IASC щодо
підтримки психічного здоров’я та забезпечення психосоціальної
підтримки в умовах надзвичайних ситуацій (2007).
12
секція В
Перша психологічна допомога
передбачає:
Надання ненав’язливого, делікатного практичного
догляду і підтримки;
Проведення оцінки потреб та переживань;
Надання допомоги щодо задоволення базових
потреб людини (їжа, вода, тощо);
Утішання та заспокоєння;
Надання допомоги щодо пошуку та користування
інформацією, послугами та засобами підтримки;
Забезпечення захисту від можливих подальших
незгод і шкоди
13
секція В
Перша психологічна допомога не
є:
Діяльністю виключно фахових спеціалістів;
Професійною консультацією;
Клінічним чи психіатричним втручанням (хоча може
виступати елементом якісного клінічного догляду);
Психологічним дебрифінгом;
Проханням до постраждалого проаналізувати події,
що трапилися, або встановити хронологію подій;
Примушуванням людей поділитися своєю історією;
З’ясуванням почуттів людей або виявленням деталей
того, що трапилося.
14
секція В
Коли надають першу психологічну
допомогу?
В умовах надзвичайних ситуацій або відразу після
кризової події...
 ...як елемент нарощування потенціалу готовності
до катастроф на територіях з високою
вірогідністю виникнення надзвичайних ситуацій;
 ...під час чи після кризи, що негативно вплинула
на невелику групу дітей;
 ...у якості невідкладного втручання у ситуації
дітей, які стали жертвами сексуального або
фізичного насильства.
15
секція В
Чому перша психологічна допомога
стосується насамперед дітей?
В умовах кризи діти:
 реагують та думають не так, як дорослі;
 мають особливі потреби, зумовлені віком;
 є особливо уразливими до шкідливого
впливу через свою фізичну статуру та
соціально-емоційну прив’язаність до
дорослих піклувальників.
16
секція В
Які саме діти потребують ППД?
Далеко не усі діти потребують першої
психологічної допомоги. Як і дорослі, деякі
діти дуже легко долають і переживають
неприємний досвід.
Згодом ми розглянемо, як саме діти
реагують на стресові події і як виявляти
дітей, які дійсно можуть потребувати
першої психологічної допомоги.
17
секція В
Хто може надавати першу психологічну
допомогу?
Спеціалісти та персонал Save the Children;
Співробітники організацій-партнерів Save the
Children, які безпосередньо працюють з
дітьми, а саме вчителі, освітяни, соціальні
працівники тощо;
Будь-хто, хто надає підтримку і допомогу
дітям у кризових ситуаціях.
18
секція В
Перша психологічна допомога дітям
Секція 3:
Реакції дітей на кризу
19
секція В
Типові реакції, характерні для усіх
вікових груп






20
Страх того, що кризова подія чи явище
повториться;
Переживання про те, що вони самі або їхні
близькі постраждають або зникнуть;
Негативні реакції на образи руйнування домівки
чи громади;
Негативні реакції на розлучення з батьками,
братами чи сестрами;
Глибока тривога та хвилювання;
Плач.
секція В
Когнітивний розвиток
Діти у віці від 0 до 3 років




Дитина не говорить чи майже не говорить;
Комунікація здійснюється за допомогою мови тіла;
Практично повне чи повне нерозуміння ситуації або
події;
Фізичний контакт = комфорт
Найбільша загроза для немовляти – бути покинутим
ЧОМУ?
21
секція В
Практичний приклад
Діти у віці від 0 до 3 років
Дворічна Оленка потрапила в автомобільну
аварію. Вона та її тато зазнали травм. Решта
пасажирів залишилися неушкодженими, але були
глибоко шоковані.
Через кілька тижнів після аварії дівчинка
відмовилася сідати в машину. Перебуваючи у
транспорті вона демонструвала ознаки збудження
та знервованості.
22
секція В
Типові реакції
Діти у віці від 0 до 3 років





23
Надмірне чіпляння за батьків;
Поведінка “як у маленьких” (поведінка,
характерна для більш раннього віку);
Зміна режимів сну та харчування;
Плач та дратівливість;
Страх того, що раніше не лякало.
секція В
Типові реакції
Діти у віці від 0 до 3 років


Гіперактивність та брак концентрації;
Зміни в ігровій діяльності:
–
–


24
Зменшення або відсутність інтересу до ігор, скорочення
тривалості ігрової діяльності, або повторення однієї гри;
Агресивні і навіть жорстокі ігри;
Зростання опору та вимогливості в поведінці;
Висока чутливість та емоційність щодо реакцій
інших людей.
секція В
Когнітивний розвиток
Діти у віці від 4 до 6 років





25
Дитина володіє мовою, однак розуміння світу
залишається вузьким. Усе зосереджується
навколо особистого досвіду;
Дитина не розуміє наслідків надзвичайних
ситуацій;
Дитина залишається повністю залежною від
реакцій батьків;
Дитину турбує питання смерті, але вона не до
кінця розуміє, що померлі не повернуться.
“Магічне” мислення.
секція В
Практичний приклад
Діти у віці від 4 до 6 років
26
В результаті землетрусу батько шестирічної Олі
пережив стан важкого шоку. Лагідний та веселий,
тато перетворився на сердитого незнайомця з
непередбачуваною поведінкою, який міг побити Олю
навіть за дрібні помилки.
У свою чергу Оля, у минулому щаслива та допитлива
дівчинка, стала дуже тихою і плаксивою, і не
відходила від матері ні на мить.
Одного вечора перед сном Оля сказала мамі: “Я би
хотіла, щоб той тато знову став моїм справжнім
татусем ”.
секція В
Типові реакції
Діти у віці від 4 до 6 років






27
Надмірне чіпляння за батьків чи інших дорослих;
Поведінка “як у маленьких” (наприклад,
смоктання великого пальця);
Мовчанка;
Відсутність активності чи гіперактивність;
Відмова від ігор або повторення лише однієї гри;
Страх і переживання про те, що щось погане
трапиться знову.
секція В
Типові реакції
Діти у віці від 4 до 6 років






28
Порушення сну, включаючи часті кошмари;
Зміна режиму харчування;
Збентеження;
Втрата здатності належним чином
зосереджуватися;
Виконання ролей дорослих;
Дратівливість.
секція В
Когнітивний розвиток
Діти у віці від 7 до 12 років




29
Дитина думає конкретними категоріями, але уже
проявляється абстрактне і логічне мислення;
Дитина краще розуміє природу та взаємозв’язок
речей, зокрема, бачить причино-наслідкові
зв’язки, ризики і чинники уразливості;
Дитина цікавиться фактами;
Дитина усвідомлює, що смерть – це назавжди.
секція В
Когнітивний розвиток
Діти у віці від 7 до 12 років
 Дитина розуміє втрату;
 Дитині важко змиритися зі змінами, що
відбуваються;
 Дитина чітко розділяє оточуючий світ на
протилежності – добро і зло, правильне і
неправильне, винагорода – покарання тощо;
 Прояви “магічного” мислення.
30
секція В
Практичний приклад
Діти у віці від 7 до 12 років
Коли Наталці було дев’ять, її батьки розлучилися
та роз’їхалися працювати у різні частини країни,
залишивши дівчинку на виховання тітці.
Наталка стверджує: “ Якби я була хорошою
дівчинкою, мої татко з мамою ніколи б не
розлучилися. Мені потрібно краще навчатися в
школі, аби вони пишалися мною і знову були
разом ”.
31
секція В
Типові реакції
Діти у віці від 7 до 12 років






32
Зміна рівнів фізичної активності;
Збентеженість у почуттях та поведінці;
Відстороненість, уникання соціальних контактів;
Постійне повторення розмов про подію;
Неготовність чи небажання відвідувати школу;
Відчуття та демонстрація страху.
секція В
Типові реакції
Діти у віці від 7 до 12 років






33
Негативний вплив на пам’ять, концентрацію та
увагу;
Розлади сну та апетиту;
Агресія, дратівливість та невгамовність;
Проблеми соматичного характеру (фізичні
симптоми, пов’язані з емоційним стресом);
Занепокоєння долею інших постраждалих;
Самозвинувачення та відчуття провини.
секція В
Когнітивний розвиток підлітків:
Перехід від дитинства до дорослого життя





34
Пошук власної ідентичності;
Підвищення ролі однолітків, хоча прив’язаність до
сім’ї зберігається;
Розуміння поглядів та перспектив інших людей;
Розуміння наслідків для себе та інших;
Зростання почуття власної відповідальності,
змішаного з провиною та соромом.
секція В
Практичний приклад
Підлітки
Коли Ренату було 13, на його поселення напали
повстанці. Батьки хлопчика загинули, однак йому
та двом його сестрам вдалося сховатися. Вони
втекли з села, а потім їх знайшли солдати
урядових військ та привезли до табору.
Ренату пропонували долучатися до ігор та забав
разом з іншими дітьми, однак він весь час
відмовлявся: “Як я можу грати у футбол, коли я
тепер – голова сім’ї?”
35
секція В
Типові реакції
Підлітки





36
Глибоке відчуття горя;
Відчуття сорому чи провини за те, що не вдалося
чи не було можливості допомогти постраждалим;
Надмірне переживання про інших постраждалих;
Замикання у собі чи жалість до себе;
Зміни у міжособистісних стосунках.
секція В
Типові реакції
Підлітки





37
Зростання проявів ризикованої чи
самодеструктивної поведінки, замкнутість та
уникнення контактів, агресія;
Докорінні зміни у поглядах на оточуючий світ;
Відчуття безпорадності та безнадії щодо
сьогодення та майбутнього;
Непокора батькам та органам влади;
Активніша соціалізація з однолітками.
секція В
Реакція дітей залежить від:
Віку та стадії розвитку;
Реакції інших людей, насамперед батьків
та піклувальників;
Пережитого досвіду;
Попереднього життєвого досвіду,
наприклад, поганого поводження,
домашнього насильства та нехтування.
38
секція В
Який досвід, на Вашу думку,
найбільше впливає на реакцію
дітей?
39
секція В
Досвід, що впливає на реакцію дитини:




40
Втрата одного чи кількох родичів або друзів;
Образи серйозно поранених, покалічених та
загиблих;
Зникнення безвісти родичів після закінчення події
(у тому числі тих, які вважаються загиблими,
навіть якщо їхніх тіл не було знайдено);
Травми, ушкодження чи хвороби внаслідок
катастрофи чи іншої стресової події.
секція В
Досвід, що впливає на реакцію дитини





Неспроможність провести швидку евакуацію у
ситуації, де виникає загроза життю;
Перебування у пастці, запізніла евакуація;
Втрата домівки, школи, особистих речей;
Втрата домашнього улюбленця;
Попередній досвід втрат, стресових ситуацій та
інших труднощів.
Перелік узято з публікації Центру катастроф громадського здоров’я
Університету Каліфорнії – Лос-Анджелес (2006): Listen, protect and
connect. Psychological first aid fort children, parents and other care-givers
after natural disasters. Helping you and your child after disasters (“Слухай,
захищай та з’єднуй: перша психологічна допомога дітям, батькам
та піклувальникам після стихійного лиха. Як допомогти собі та
дитині в умовах катастроф”).
41
секція В
Перша психологічна допомога дітям
Секція 4:
Виявлення дітей, які потребують
першої психологічної допомоги, та
принципи надання такої допомоги
42
секція В
Діти, які наражаються на підвищений
ризик надмірних реакцій – це діти, які:






43
Були розлучені з батьками, родичами чи іншими
піклувальниками;
Стали свідками поранення чи загибелі близьких;
Самі зазнали фізичних ушкоджень;
Відчувають загрозу;
Тривожаться та переживають через горе та
тривогу батьків / піклувальників;
Відчувають провину через те, що вони вижили, а
інші – загинули.
секція В
Діти з явними ознаками дистресу:





44
Демонструють фізичні симптоми наявності певних
проблем, а саме тремтіння, головний біль, втрата
апетиту, больові відчуття тощо;
Багато і часто плачуть;
Піддаються істерикам та паніці;
Поводяться агресивно та намагаються скривдити
інших (б’ються, кусаються тощо);
Постійно линуть або чіпляються до
піклувальника.
секція В
Діти з явними ознаками дистресу:





45
Виглядають спантеличеними, розгубленими чи
дезорієнтованими;
Виглядають відстороненими чи поводяться
надзвичайно тихо – майже нерухомо;
Ховаються чи соромляться інших;
Не реагують на інших людей, взагалі перестають
говорити;
Є дуже наляканими.
секція В
?
Поведінка, зумовлена культурними
особливостями
46
секція В
?
?
Які
явні
ознаки
стресу
демонструють
Які явні ознаки стресу демонструють батьки та піклувальники
батьки та піклувальники
47
секція В
Батьки та піклувальники у стресовому
стані...
Можуть реагувати так, як Інші реакції?
і діти
Можуть бути нездатними
потурбуватися про себе Які реакції типові для
та піклуватися про дітей Вашої культури?
48
секція В
Принципи надання першої
психологічної допомоги дітям:
Слідкуй
Слухай
З’єднуй
Адаптовано з посібника ВООЗ Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша
психологічна допомога. Посібник для практикуючих спеціалістів”)
49
секція В
Слідкуй:
Перевіряйте та контролюйте безпеку;
Відстежуйте дітей з очевидними та
невідкладними нагальними
потребами;
Шукайте дітей, батьків та піклувальників
з серйозними стресовими реакціями.
50
секція В
Слухай:
Контактуйте з дітьми та батьками, які
можуть потребувати підтримки;
Дізнавайтеся, розпитуйте дітей, батьків та
піклувальників про їхні потреби та
тривоги;
Вислуховуйте дітей, батьків та
піклувальників; допомагайте їм
заспокоїтися.
51
секція В
З’єднуй:
Допомагайте дітям та їхнім родинам
задовольнити базові потреби та
отримати доступ до послуг;
Допомагайте дітям та їхнім родинам
справлятися з проблемами;
Надавайте інформацію;
Допомагайте дітям та родинам
налагоджувати зв’язки між собою а
також зі службами соціальної
допомоги.
52
секція В
Більшість дітей швидко подолають
стресовий стан, якщо...
Вони возз’єднаються зі своїми батьками чи
піклувальниками;
Їхні базові потреби будуть задоволені;
Вони відчуватимуть себе у затишку та
безпеці;
Вони отримуватимуть підтримку, у тому числі
– першу психологічну допомогу.
53
секція В
Діти, які можуть потребувати додаткової
допомоги - це:





Діти, які залишаються у стані глибокого стресу;
Діти, у яких продовжують спостерігатися серйозні зміни
особистості та поведінки;
Діти, які не можуть нормально функціонувати у повсякденному
житті;
Діти, які відчувають загрозу;
Діти, які ризикують заподіяти шкоду собі та іншим
Якщо дитина залишається у стані глибокого чи гострого
стресу, намагайтеся не залишати її на самоті. Будьте
поряд з нею до тих пір, поки стресові реакції не зникнуть,
або поки вам не прийдуть на допомогу інші спеціалісти
54
секція В
До кого / куди переадресовувати
дитину?
Якщо дитина перебуває у стані
глибокого / гострого стресу, їй може
знадобитися професійна допомога
Які варіанти допомоги та підтримки доступні у
Вашій місцевості?
55
секція В
Перша психологічна допомога дітям
Секція 5:
Перший контакт з дітьми, які
зазнали лиха / потрапили у
біду
56
секція В
Принципи надання першої
психологічної допомоги дітям:
Слідкуй
Слухай
З’єднуй
57
секція В
Слідкуй:
Зверніть особливу увагу на базові
потреби;
Представтеся, поясніть, хто ви, чим
займаєтеся і з якою метою
знаходитеся тут;
Використовуйте слово
“психологічний” особливо обережно.
58
секція В
Налагодження контактів з дітьми та
родинами
Сядьте поряд чи навколішки з тим,
щоб бути з дитиною на одному рівні;
діти молодшого
віку
59
Якщо це дозволено культурними
нормами, під час розмови з дитиною
делікатно торкайтеся до її руки чи
плеча.
секція В
Перша розмова
Намагайтеся зібрати інформацію про
подію, що сталася;
 Будьте делікатними, не випитуйте;
 Говоріть повільно та спокійно;
 Уважно слухайте та зберігайте
зосередженість;
 Демонструйте повагу та співчуття;
 Ставтеся до родини з довірою.
60
секція В
Перша розмова
Перед початком тривалої розмови з
дитиною обов’язково запитайте
дозволу у його / її батьків чи
піклувальників
Коли це правило не
застосовується?
61
секція В
Перша розмова
Будьте терплячими;
Приймайте та підтримуйте усі
емоції;
Виражайте, демонструйте надію.
62
секція В
Перша розмова
Виявляйте найбільш нагальні
потреби і намагайтеся їх
задовольнити;
Надавайте максимально точну
інформацію;
Допоможіть налагодити зв’язки з
постачальниками послуг.
63
секція В
Залучення перекладача
Запрошуйте тих, кому ви довіряєте;
Поясніть, як саме має відбуватися
спілкування;
Переконайтеся, що перекладач чітко розуміє
свою роль;
Не критикуйте, але перевіряйте і уточнюйте;
Пам’ятайте про гендерні особливості та
специфіку.
64
секція В
Гендерна специфіка
Зважайте на гендерні
проблеми та особливості
під час спілкування з
дітьми та їхніми
родинами
65
Під час спілкування варто
мати поряд з собою
колегу протилежної статі
на випадок, як потрібна
буде його/її підтримка,
або коли участь в розмові
колеги іншої статі є більш
доцільною
секція В
Перша психологічна допомога дітям
Дводенна навчальна програма
(День 2)
66
секція В
Перша психологічна допомога дітям
Секція 7:
Спілкування з дітьми
67
секція В
Програма тренінгу: День 2
Секція 7: Спілкування з дітьми
Секція 8: Діти, які зазнали лиха
Секція 9: Батьки та піклувальники
Секція 10: Практичні вправи
68
секція В
Адекватне спілкування з дітьми, які
зазнали лиха / потрапили у біду
Допоможіть дітям заспокоїтися;
Говоріть м’яко та спокійно;
Сядьте поряд або навколішки, щоб
перебувати з дитиною на одному рівні;
Якщо це доцільно – підтримуйте зоровий
контакт;
Зверніть увагу на деталі середовища, що
не викликають стресу;
Дихайте рівно та спокійно.
69
секція В
Адекватне спілкування з дітьми, які
зазнали лиха / потрапили у біду
Зберігайте терпіння. Налагодження
довіри потребує певного часу та
зусиль.
Застосовуйте практику активного
слухання:
Звертайте увагу;
Демонструйте свій інтерес;
Заохочуйте дитину до розмови;
Відповідайте без осуду і критики.
70
секція В
Активне слухання...
Дозволяє перевірити стан дитини;
Сприяє взаєморозумінню;
Знижує рівень стресу та напруги;
Заохочує та сприяє пошуку рішення
проблем;
Посилює відчуття безпеки та надії.
71
секція В
Активне слухання: п’ять елементів:
Уважна зосередженість
Парафразування
Заохочення
Ставлення запитань та уточнення
Підбиття підсумків
72
секція В
Активне слухання – Уважна
зосередженість:
Не говоріть, просто слухайте;
Не допускайте відволікань;
Не перебивайте;
Стежте за власною мовою тіла;
Виявляйте та контролюйте будьякі внутрішні перешкоди чи
емоційні стимули, що можуть
завадити слуханню.
73
секція В
Адекватне слухання –
Парафразування:
Повторюйте ключові слова та
поняття;
Повторіть те, що було сказано;
Описуйте, а не інтерпретуйте;
Пам’ятайте про невербальні
суперечності.
74
секція В
Активне слухання – Заохочення:
“Випромінюйте” тепло та позитивні
відчуття;
Застосовуйте форми вербального
та невербального заохочення.
75
секція В
Активне слухання – Ставлення
запитань та уточнення:
Ставте відкриті запитання,
наприклад: “ Де ти був, коли це
трапилося?”;
Досліджуйте та обговорюйте теми,
що відповідають перспективі,
поглядам та досвіду дитини;
Не випитуйте і не скеровуйте
відповіді.
76
секція В
Активне слухання – Підбиття підсумків:
Аналізуйте та підсумовуйте
сказане дитиною у ході розмови;
Виявляйте та звертайте увагу на
ключові моменти і проблеми у
розповіді дитини.
77
секція В
Адекватне спілкування з дітьми, які
зазнали лиха / потрапили у біду
Не випитуйте;
Будьте чутливими, делікатними
та зосередженими;
У центрі уваги має залишатися
дитина;
Приймайте та підтримуйте
різноманітні емоції;
Використовуйте тріангуляцію.
78
секція В
Адекватне спілкування з дітьми, які
зазнали лиха / потрапили у біду
Сприяйте налагодженню зв’язку між
дітьми та їхніми сім’ями;
Надавайте максимально точну
інформацію;
Сприяйте доступу дітей та родин та
послуг та соціальної допомоги.
Save the Children (2004), So you want to involve children in
research? (“Бажаєте залучити дітей у дослідження?”)
79
секція В