Transcript Здоров`я та краса

Доповідач:
д.мед.н. Лущик Уляна Богданівна
Основні складові
здоров'я
Виділено чотири основні
взаємозалежні складові здоров'я:
1. Фізична складова здоров'я
ступінь фізичного розвитку індивіда,
стан пульсу,
температури тіла,
частоти дихання,
спроможність людини ефективно виконувати
певні дії,
• здатність людини пристосовувати до змін довкілля,
• ефективно протидіяти хвороботворним чинникам
•
•
•
•
•
Виділено чотири основні
взаємозалежні складові здоров'я:
2. Психічна складова здоров'я
• визначає розвиток людини як особистості,
• забезпечує її душевне благополуччя і
розкривається через розвиток основних функцій
психіки людини,
• відбувається за допомогою відчуттів, сприйняття,
уваги, пам'яті, мислення, уяви, мовлення.
• бадьоре самопочуття, відсутність захворювань
сприяють веселому оптимістичному настрою,
прагненню до продуктивного життя.
Виділено чотири основні
взаємозалежні складові здоров'я:
3. Соціальна складова здоров'я
• через взаємодію людини із соціальним
середовищем,
• через ототожнення особи з певними
соціальними групами (сім'я, родина, клас,
громада, професійна спільнота тощо).
• відповідний соціальний статус людини дозволяє
створити оптимальні для формування,
збереження і зміцнення здоров'я умови,
• суттєво позначається на її емоційному
благополуччі.
Виділено чотири основні
взаємозалежні складові здоров'я:
4. Духовна складова здоров'я
• є своєрідною вершиною, яка складає все
найкраще в людині,
• завдяки чому людський індивід стає особистістю і
розкривається через поєднання вироблення
певних правил культури поведінки,
• спілкування і мовлення у взаємодії з рідними,
близькими і незнайомими людьми.
Зображення Ісуса Христа на знімках
Лікарі знайшли зображення Ісуса
Христа на знімках, отриманих у
результаті сканування мозку жінки, що
потрапила в автомобільну аварію.
Одержавши знімки, лікарі, з подивом
виявили, що зображення нагадує Ісуса
Христа з піднятими вгору руками, а
затемнення на мозку - обличчя святого.
Причому на "обличчі " можна чітко
виділити рот, очі і бороду.
Сама пацієнтка, як тільки була виписана з лікарні, вирішила, що
залишилася жива тільки завдяки втручанню ззовні, а знімок - зайве
тому підтвердження.
Власниця сподівається, що таке унікальне , на її думку,
підтвердження існування Бога буде оцінено по достоїнству.
Психологічне здоров'я
людини
- стан суб'єктивного, внутрішнього благополуччя особистості,
що забезпечує оптимальні можливості її ефективної взаємодії
з оточуючими об'єктивними умовами, іншими людьми, і
дозволяє їй вільно реалізувати свої індивідуальні вікові та
психологічні ресурси.
• Навіть фізично здорове та економічно розвинуте
суспільство не може бути повноцінним без психологічного
здоров’я. Один із прикладів - в Швейцарії, за статистикою,
найбільш поширені маніакально-депресивний психоз та
суїциди.
Соціальне здоров’я передбачає соціальну поведінку людини,
її активність у соціумі, дієве ставлення до світу та
самореалізацію.
ЗДОРОВ'Я
• – це такий стан духу,
емоційно-психологічної та фізіологічної
сфер життєдіяльності людини,
який створює оптимальні умови
для розквіту її особистості,
її талантів та здібностей,
для створення людиною
свого нерозривного зв'язку
з оточуючим світом,
своєї відповідальності за нього.
Духовне здоров'я
людини
- це система її мислення і ставлення до оточуючого
світу. Воно залежить від уміння будувати свої
стосунки з іншими людьми, здатності аналізувати
обстановку, прогнозувати розвиток різноманітних
ситуацій і відповідно до цього будувати моделі
своєї поведінки.
У суспільстві, де відсутня духовна толерантність,
можуть не угавати конфлікти.
Духовність вважають передумовою гармонійного
формування особистості.
ДУХОВНІСТЬ
З точки зору матеріалізму, духовність – це
індивідуальна вираженість у системі мотивів
особистості двох фундаментальних потреб:
1. ідеальної потреби пізнання;
2. соціальної потреби жити й діяти "задля
інших".
Під духовністю переважно
розуміється перша з цих потреб,
а друга – під душевністю.
ДУХОВНІСТЬ
Об’єктивна користь духовної діяльності людини
діалектично поєднується зі суб’єктивною
безкорисністю,
де нагорода – задоволення процесом пізнання
оточуючого світу й задоволення від виконаного
обов’язку.
Ця відносна незалежність пізнавальної діяльності
від негайного соціального схвалення
робить духовність
важливішим фактором розвитку цивілізації.
ДУХОВНІСТЬ
Духовність – це поняття, що містить у собі
небайдуже ставлення до оточуючого світу,
прагнення наповнити своє життя любов’ю до
країни, природи, людей, до того, що не є
інструментом реалізації прагматичної
необхідності.
Духовність – це спрямованість людини на інші,
нематеріальні цінності.
ДУХОВНІСТЬ
Духовність — це особлива діяльність свідомості,
спрямована на розуміння мети й сенсу життя,
загального світовідчування. Духовність завжди
позитивна, в її основі лежить любов до всього
сущого. Під впливом духовності в людини
формуються критерії добра та зла, оцінки людей і
подій, нарешті, життєва позиція.
• Маркерами неповноцінної духовності можуть
служити зростання злочинності, залишені в
пологових будинках діти, розлучення тощо.
• Крива злочинності в Росії за останні десять років
абсолютно збігається з кривою смертності!
Справді, відстежується дуже тісний зв'язок між
духовним і фізичним здоров'ям.
Настільки тісний, що їх неможливо розглядати
окремо одне від одного.
•
•
•
•
Слово «темперамент» в перекладі з латини означає «належне
співвідношення частин», рівне йому за значенням грецьке
слово «красис» ввів давньогрецький лікар Гіппократ. Під
темпераментом він розумів і анатомо-фізіологічні, й
індивідуальні психологічні особливості людини. Гіппократ
пояснював темперамент як особливості поведінки
переважанням у організмі одного з «життєвих соків» (чотирьох
елементів):
переважання жовчі (грец. холе, «жовч, отрута») робить людину
імпульсивною, «гарячою» — холериком,
переважання лімфи (грец. флегма, «мокротиння») робить
людину спокійною й повільною — флегматиком,
переважання крові (лат. sanguis «кров») робить людину
рухливою й веселою — сангвініком,
переважання чорної жовчі (грец. мелена холе, «чорна жовч»)
робить людину сумною й боязкою — меланхоліком.
Звідси згодом виникли й назви чотирьох типів темпераменту —
сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик, що збереглися
дотепер.
ДУХОВНІСТЬ – У ЦЕНТРІ УВАГИ
МЕДИКІВ
ІНДИВІДУАЛЬНА ДУХОВНО-ТІЛЕСНА ЗАЛЕЖНІСТЬ
Д-р Кеніг (всесвітньовідомий дослідник в області медицини,
що сам є кваліфікованим медбратом, терапевтом і
професором психіатрії та медицини Медичного Центру
Університету Дюка, засновник і співдиректор Центру
духовності, релігієзнавства і здоров'я при університеті Дюка)
свої дослідження направляє на те, щоб виявити, як духовність
впливає на літніх людей та інвалідів.
Дослідження д-ра Кеніга, який частину свого життя провів у
інвалідному візку, торкаються різних проблем щодо здоров'я,
від раку молочної залози до незначних нездужань.
Він виявив, що духовність направляє людину,
дає усвідомлення взаємозв'язків, підтримку,
розвиває пошану до себе, що
формує могутній механізм, який допомагає пережити стрес,
що у свою чергу різним чином здійснює позитивний вплив на
здоров'я.
Глобальні духовно-тілесні
залежності
Під час війни, стихійного лиха чи інших катастроф у місцях їх
виникнення поширюються всілякі віруси та інфекції, зростає
кількість онкологічних захворювань.
Чому?
• В людей виникає занепокоєння, підвищуються страхи,
стресові навантаження, внаслідок чого різко знижується
імунний захист організму.
• Але досить йому дати збій на кілька днів, і в організмі
можуть накопичитися мільйони мутагенних клітин, з якими
системі захисту вже не впоратися. Тоді й виникає
злоякісний процес.
• Так само запускаються механізми розвитку вірусноінфекційних захворювань, бактерії яких живуть у кожного з
нас.
Духовна людина розуміє силу духовного розвитку і
збереження фізичного здоров'я.
Показники духовного
здоров'я
- ставлення до освіти, науки, мистецтва, релігії,
моралі, етики; свідомість, ментальність, життєва
самоідентифікація, оцінка реалізації власних
здібностей і можливостей…
… були вибрані індикатори, що свідчать про
занепокоєння (або його відсутність) станом
загальноприйнятих у суспільстві чинників духовності:
релігійних, культурних, патріотичних.
Про духовні запити свідчать індикатори
вибору змісту дозвілля.
Відомий давньогрецький
мислитель СОКРАТ вважав,
що люди, які пізнають себе,
роблять багато доброго
і тому дістають
чисельні позитивні результати.
І навпаки, той, хто себе не знає,
зазнає багато прикрощів і невдач.
За Сократом, знання є єдино
правильним чинником і критерієм
людської поведінки, тому людина
насамперед повинна пізнати себе.
Самопізнання веде людину
до розуміння свого місця в світі,
смислу життя,
формує її характер, волю.