Transcript Візуальні протомедіа

Виконала
учениця 10-А класу
Межиріцької ЗШ І-ІІІст.
ім. І. С. Обдули
Іордакі Валерія
Розвиток візуальних медіазасобів
відбувався й у напрямі суто технічному:
як винахід і вдосконалення приладів.
Починаючи XVст. історія розвитку
протомедій за принципом відтворення
зображення та протомедій за принципом
удосконалення оптичних приладів
відбувалася не за хронологічним
порядком, а паралельно, нерівномірно.
Камера - обскура – це темне приміщення з одним
мініатюрним отвором, через який на протилежну стіну
природно проектується перевернене зменшене
зображення предметів із-зовні. Камера - обскура, по
суті, є пристосуванням для точної побудови
перспективного . У своїй первинній формі вона мала
вигляд затемненої кімнати з отвором у стіні.
Зображення предметів, що знаходилися поза кімнатою
, відображували через отвір на протилежну стіну у
перевернутому вигляді.Коли камера - обскура
поступово перетворилася на мобільний пристрій, вона
стала нагадувати закритий дерев’яний ящик із
маленьким отвором у передній стінці та склом –
екраном у задній. Промені світла, проходячи крізь
отвір, давали точну центральну проекцію на екрані або
за допомогою системи дзеркал на горизонтально
розкладених аркушах паперу.
В V ст. н. е. китайський філософ Мі Ті описав
виникнення перевернутого зображення на стіні
затемненої кімнати. У 395 р. до н. е. на подібне
явище вказував Аристотель, який в одній з робіт
описав ефект камери-обскурита розповів, як можна
проектувати зображення предметів на папір. Отже,
ще за античних часів був відомий спосіб створення
зображень за допомогою малого отвору. В добу
Ренесансу камера-обскура отримала не лише “ друге
народження ” в художній, інженерній практиці,а й
почала поступово та неухильно набути форми
технічного пристрою. Пізніше, у 1686р. Йоганес Цан
спроектував, обладнану дзеркалом, яке було
розташоване під кутом 45 і проектувало
зображення на матовому горизонтальну площину,
що й дозволяло художникам переносити пейзажі на
папір.
Магічний ліхтар – це проекційний апарат, що складається
з дерев’яного ящика з отвором. Різновид “ магічного
ліхтаря ” :phantaskope, skioptikon, lampascope, “ туманні
картини ”, “ ліхтар жахів ” . Як і в камері-обскурі, отвіру
стінці також відділяє внутрішнє від зовнішнього, систему
від навколишнього світу, але замість природного світла –
сонця, яке потрапляє через отвір у темну камеру,
застосовується штучне джерело світла. Спочатку це була
воскова свічка або лампада, потім – електрична лампа.
Джерело світла посилюється за допомогою рефлектора Дзеркала. Світло, відбиваючись від дзеркала
проходячи через систему лінз, освітлює вкладений,
зазвичай, кольоровий малюнок і дзеркально
відображає його. Малюнки, зображеннями для
демонстрації спочатку служили на намальовані
мініатюрні зображення. З появою фотографії стали
масово вироблятися пластини із зображенням
Винахід магічного ліхтаря саме як пристрою-іграшку
для оптичних ілюзій відбувається у XVIIст. І,
найімовірніше, належить голландському вченому
Християну Гюйгенсу. Його учень , данський
математик Томас Вальгенштейн уперше уводить
термін Laterna magica й,подорожуючи з оптичними
демонстраціями міста Європи, стає головним
популяризатором апарату. Католицька церква
знайшла ефективний засіб впливу на мирян, які
поділяли протестантські ідеї Реформації. Згодом
внаслідок значної популярності магічного ліхтаря
серед простих людей “ Раєшна скриня ” потрапила до
народних забавок.
Творчість, пов’язана з камерою-обскурою, розподіляється на
три напрями: дослідження природного феномена; створення
Й досконаленняпристрою4 використання пристрою з
художньою, художньо-інженерною метою. Завдяки камеріобскурі здійснювалися пошуки реального відродження
матеріального світу за допомогою прямої перспективи,
тобто,створення ілюзії реальності у візуальному зображенні.
Камера-обскура не виконувала функцій ЗМК технічно не
фіксувалася, не копіювала й не передавала на відстань
зображення, хоча іноді виконувала розважальну функцію,
властиву сучасним комунікативним медія.
Творчість щодо “ магічного ліхтаря ” була спрямована
як на вдосконалення його технічних характеристик,
так і зовнішнього вигляду. Іноді зовнішня форма
ліхтаря була витвором мистецтва. “ Магічний ліхтар
”є комунікативним засобом: масово виготовляються
повідомлення-картинки ; є їх виробником в особі
конкретного автора, церкви ; є одержувач-глядач. За
допомогою магічного ліхтаря відбувалася особлива
комунікація6 ефект від демонстрації візуальних
образів мав неабияку силу, яка набувала форми
емоційного враження глядачів від перегляду.
КОНСТРУКЦІЯ ТА ПРИНЦИ
РОБОТИ СТРОБОСКОПА
Стробскоп– прилад для спостереження швидких
періодичних рухів, дія якого базується на
стробоскопічному ефекті – персистенції. Різновид
стробоскопу є: фенакістископ, зоотроп, тауматроп,
праксиноскоп.Принцип роботи стробоскопа, його
різновидів, кінематографа зокрема, базуються на ефекті
персистенції . Ефект персистенції полягає у
психофізіологічній інерції людського ока затримувати на
деякий час зорові відчуття, його здатності
запам’ятовувати, зберігати послідовність подій.
Персистенція – це здатність ока поєднувати зображення,
які швидко змінюються, в одне, але рухоме зображення.
Кінематографа побудовано саме на цьому принципі:
швидка зміна кадрів-зображень породжує ілюзію рухомого
об’єкта, в той час як око цієї зміни кадрів не помічає.
У 1827 р. Ж.Плато створив пристрій, який назва
фенакістископ – “ той, що обманює зір ”. Майже
водночас із Ж. Плато й незалежно від нього свій
варіант пристрою створив С. фон Штампфен і
назвав його стробоскопом. Англійський
математик У. Дж. Хорнер створив зоотроп, а ще
раніше Дж. Гершел вигадав іграшку
тауматроп(1824) . На основі зоотропа та
фенакистископа у 1877 р. Е. Рейно запатентував
праксиноскоп, в якому замість картинок на диску
була вже стрічка з
мініатюрами, що
оберталася на циліндрі – залишилося майже
півроку до кінематографа.
Медіатворчість та комунікація
Здійснювалися як наукові розвідки, так і
пошуки практичного характеру,
спрямовані на технічне вдосконалення
самого пристрою. Проблемою
стробоскопа займалися переважно
науковці та розумні люди свого часу. Як
візуальна, оптична забава, стробоскоп,
хоча й був достатньо поширеним
способом розваг, дещо поступався
магічному ліхтареві. Але за реалізацією
функції комунікації – вони схожі:саме
сприйняття оптичної ілюзії, яка мала
смислове наповнення, опосередковано
спонукало людей до особистого
спілкування.
Протомедіа – це не медіазасоби у прямому розумінні. Однак, здійснення ними
деяких медіафункцій дає нам підставу вважати їх саме протомедіями –
попередниками медіазасобів. Камера-обскура, магічний ліхтар ,різновиди
стробоскопа були не здатні виконувати основні функції засобів масової
комунікації: багаторазово відтворити зображення, передавати його на відстань за
допомогою технічних ЗМК полягала у створенні технічних передумов для
розвитку майбутніх медіазасобів.
Отже , поєднання технологій створення ілюзорного простору та технологій
ілюзорного руху й удосконалення самих пристроїв відкрило новий етап у
медіаісторії, що спричинило виникнення та бурхливий розвиток новітніх
медій та “ екранних ” видовищ зокрема : фотографії , кіно, телебачення,
мультиплікації.