Transcript 1.Мережеві архітектури. Вивчення протоколів. Мережеві

Надати учням уявлення про комп'ютерні мережі, їх
класифікаціях, топології, познайомитися з роботою в мережі,
дати основні поняття, необхідні для роботи на комп'ютері;
Виховання інформаційної культури учнів, уважності,
акуратності, дисциплінованості, посидючості.
Архітектура мережі визначає основні елементи
мережі, характеризує її загальну логічну
організацію, технічне забезпечення, програмне
забезпечення, описує методи кодування.
Архітектура також визначає принципи
функціонування й інтерфейс користувача.
У даній темі буде розглянуто три види архітектур:
 архітектура термінал - головний комп'ютер;
 однорангова архітектура;
 архітектура клієнт - сервер.

Архітектура термінал - головний комп'ютер (terminal - hostcomputerarchitecture) - це
концепція інформаційної мережі, у якій вся обробка даних здійснюється одним або
групою головних комп'ютерів.
Главный компьютер
Розглянута архітектура припускає два типа
встаткування:
Головний комп'ютер, де здійснюється керування
мережею, зберігання й обробка даних.
Термінали, призначені для передачі головному
комп'ютеру команд на організацію сеансів і
виконання завдань, введення даних для виконання
завдань і одержання результатів.
Головний комп'ютер через мультиплексори передачі
даних (МПД) взаємодіє із терміналами, як
представлено на малюнку
Класичний приклад архітектури мережі з головними
комп'ютерами - системна мережна архітектура
(SystemNetworkArchitecture - SNA).
МПД
Терминал
Терминал
МПД
Терминал
Терминал
ОДНОРАНГОВА АРХІТЕКТУРА


Однорангова архітектура (peer-to-peer architecture) - це концепція інформаційної мережі, у якій її ресурси
розосереджені по всіх системах. Дана архітектура характеризується тим, що в ній всі системи рівноправні.
До однорангових мереж ставляться малі мережі, де будь-яка робоча станція може виконувати одночасно функції
файлового сервера й робочої станції. В одноранговихЛВС дисковий простір і файли на будь-якому комп'ютері
можуть бути загальними. Щоб ресурс став загальним, його необхідно віддати в загальне користування,
використовуючи служби віддаленого доступу мережних однорангових операційних систем. Залежно від того, як буде
встановлений захист даних, інші користувачі зможуть користуватися файлами відразу ж після їхнього створення.
ОдноранговіЛВС досить непогані тільки для невеликих робочих груп.
Переваги однорангових мереж:
- вони легкі в установці й настроюванні;
- окремі ПК не залежать від виділеного
сервера;
- користувачі в стані контролювати свої
ресурси;
- мала вартість і легка експлуатація;
- мінімум встаткування й програмного
забезпечення;
- немає необхідності в адміністраторі;
Информацинная
система B
Информацинная
система A
Информацинная
система C
Коммуникационная сеть
Информацинная
система D
Проблемою однорангової архітектури є ситуація, коли комп'ютери відключаються від
мережі. У цих випадках з мережі зникають види сервісу, які вони надавали. Мережну
безпеку одночасно можна застосувати тільки до одного ресурсу, і користувач повинен
пам'ятати стільки паролів, скільки мережних ресурсів. При одержанні доступу до
поділюваного ресурсу відчувається падіння продуктивності комп'ютера. Істотним
недоліком однорангових мереж є відсутність централізованого адміністрування.
Информацинная
система E
Однорангова
архітектура
Архітектура клієнт – сервер (client-server architecture) – це концепція інформаційної мережі, у
якій основна частина її ресурсів зосереджена в серверах, що обслуговують своїх клієнтів (малюнку).
Розглянута архітектура визначає два типи компонентів: сервери й клієнти.
Сервер - це об'єкт, що надає сервіс іншим об'єктам мережі по їхніх запитах. Сервіс – це процес
обслуговування клієнтів.
Клієнти – це робочі станції, які використовують ресурси сервера і надають зручні інтерфейси
користувачам. Інтерфейси користувача це процедури взаємодії користувача із системою або
мережею.
Сервер
Коммуникационная сеть
Рабочая станция
(Клиент)
Рабочая станция
(Клиент)
Протоколи в комп’ютерних мережах — засновані на стандартах наборах правил, що
визначають принципи взаємодії комп'ютерів в мережі. Протокол також задає загальні правила
взаємодії різноманітних програм, мережевих вузлів чи систем і створює таким чином єдиний
простір передачі. Хости ( будь – який вузол мережі що відправляє або приймає дані через мережу
називають хостом (host)) взаємодіють між собою. Для того, щоб прийняти і обробити
відповідним чином повідомлення, їм необхідно знати як сформовані повідомлення і що вони
означають. Прикладами використання різних форматів повідомлень в різних протоколах можуть
бути встановлення з'єднання з віддаленою машиною, відправка повідомлень електронною
поштою, передача файлів. Зрозуміло, що різні служби використовують різні формати
повідомлень.
Погоджений набір протоколів різних рівнів, достатній для організації мережевої взаємодії,
називається стеком протоколів. Для кожного рівня визначається набір функцій-запитів для
взаємодії з вище лежачим рівнем, що називається інтерфейсом. Правила взаємодії двох машин
можуть бути описані у вигляді набору процедур для кожного з рівнів, які називаються
протоколами.
Стеки протоколів розбиваються на три рівні:

мережні;

транспортні;

прикладні.
Мережні протоколи
Мережні протоколи надають наступні послуги: адресацію й
маршрутизацію інформації, перевірку на наявність помилок, запит
повторної передачі й установлення правил взаємодії в конкретному
мережному середовищі. Нижче наведені найбільш популярні мережні
протоколи.
 DDP (Datagram Delivery Protocol – Протокол доставки дейтаграмм).
Протокол передачі даних Apple, використовуваний в AppleTalk.
 IP (Internet Protocol – Протокол Internet). Протокол стека TCP/IP, що
забезпечує адресну інформацію й інформацію про
маршрутизацію.
 IPX (Internet work Packete Xchange – Межсетевой обмін пакетами) в
NWLink.Протокол NovelNetWare, використовуваний для
маршрутизації й напрямку пакетів.
 NetBEUI( NetBIOS Extended UserInterface – розширений
користувальницький інтерфейс базової мережної системи уведення
виводу). Розроблений спільно IBM і Microsoft, цей протокол
забезпечує транспортні послуги для NetBIOS.
ТРАНСПОРТНІ ПРОТОКОЛИ
• Транспортні протоколи надають наступні послуги надійного
транспортування даних між комп'ютерами. Нижче
наведені найбільш популярні транспортні протоколи.
•
ATP (AppleTalkProtocol – Транзакционный протокол
AppleTalk) і NBP (NameBindingProtocol – Протокол
зв'язування імен). Сеансовый і транспортний протоколи
AppleTalk.
• NetBIOS (Базова мережна система уведення виводу).
NetBIOS Установлює з'єднання між комп'ютерами, а
NetBEUI надає послуги передачі даних для цього з'єднання.
• SPX (SequencedPacketeXchange – Послідовний обмін
пакетами) в NWLink. Протокол Novel Net Ware,
використовуваний для забезпечення доставки даних.
•
TCP (Transmission Control Protocol – Протокол керування
передачею). Протокол стека TCP/IP, відповідальний за
надійну доставку даних.
Прикладні протоколи відповідають за взаємодію додатків. Нижче
наведені найбільш популярні прикладні протоколи.
•
AFP (Apple Talk File Protocol – Файловий протокол AppleTalk).
Протокол вилученого керування файлами Macintosh.
•
FTP (File Transfer Protocol – Протокол передачі файлів).
Протокол стека TCP/IP, використовуваний для забезпечення
послуг по передачі файлів.
• NCP (Net Ware Core Protocol – Базовий протокол Net Ware).
Оболонка й редиректори клієнта NovelNetWare.
•
SNMP (Simple Network Management Protocol – Простий
протокол керування мережею). Протокол стека TCP/IP,
використовуваний для керування й спостереження за
мережними пристроями.
• HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) – протокол передачі
гіпертексту й інші протоколи.
•
•
IP-адреса складається з ідентифікатора (ID) мережі й ідентифікатора (ID) вузла. ID мережі, також
відома як адреса мережі, ідентифікує системи, розташовані в одній і тій же фізичній мережі. Усі
комп'ютери у фізичній мережі повинні мати ту саму ID мережі. ID мережі повинна бути унікальною у
між мережному середовищі. ID вузла, також відома як адреса вузла, ідентифікує вузол TCP/IP у межах
мережі.
IP-адреси це логічні 32-бітні номери, розділені на чотири поля по 8 біт, що називаються октетами.
Microsoft TCP/IP підтримує класи адрес А, В и С. У таблиці 4 описані класи IP адрес А, В и С.
Клас
Опис
А
Перший ID мережі — 1.0.0.0, останній — 126.0.0.0. Доступно 126 мереж і 16 777
214 вузлів у мережі. Адреса 127.x.y.z. зарезервований для петльового тестування і
зв'язків між процесами на локальному комп’ютері. ID мережі — завжди перший
октет в адресі, a ID вузла — останні три октети
В
Перший ID мережі — 128.0.0.0, останній — 191.255.0.0. Доступно 16 384 мереж і
65 534 вузлів у мережі. ID мережі — завжди перші два октети в адресі, а ID вузла —
останні два октети
С
Перший ID мережі — 192.0.0.0, останній — 223.255.255.0. Доступно 2 097 152
мережі і 254 вузла в мережі. ID мережі — завжди перші три октети в адресі, a ID вузла
— останній октет
Використання
статичної IP-адреси
Для кожної плати мережевого адаптера в комп'ютері, що використовує
TCP/IP, ви можете установити IP-адресу, маску під мережі і шлюз за
замовчуванням, як показано на малюнку.
Для настроювання TCP/IP з використанням статичної IP адреси
виконайте дії:
Натисніть Пуск, Панель управління
У вікні Панель управління натисніть Мережа і підключення до
Інтернету.
У вікні Мережа і підключення до натисніть Мережні підключення,
натисніть правою кнопкою миші Локальні підключення і потім
натисніть пункт меню Властивості.
У діалоговому вікні Властивості: локальна мережа натисніть Протокол
Інтернету TCP/IP, переконайтеся, що прапорець ліворуч установлений, і
потім натисніть Властивості.
У діалоговому вікні Властивості: Протокол Інтернету TCP/IP, на вкладці
Загальні, натисніть перемикач Використовувати наступну IP-адресу,
введіть параметри настроювання TCP/IP і потім натисніть ОК.
Натисніть ОК, щоб закрити діалогове вікно Властивості: локальна
мережа, і потім закрийте вікно Мережні підключення.
Автоматичне одержання IP-адреси
Кінець
Дякуємо за
увагу!